- •1.Історія укр.Символіки.
- •4.Утв. Ранньосередньовічної держави сх.Слов*ян
- •5.Політ устрій Київської Русі.
- •6. Введення християнства.
- •7.Культура Київської Русі
- •8.Гал-Вол держ в 12-14 ст.-особл сусп-політ устрою
- •10.2Й Лит.Статут.
- •13.Магдебурзьке право в Укр.
- •14.Походження козацтва
- •15. Еволюція козацтва 16-17 ст.
- •17.Становлення укр.Держ. В ході Визвльної війни.
- •18.Переяславська рада
- •21.Гадяцький трактат.
- •22.Руїна
- •25.Нац-культ відродж
- •27.»Великі рформи» 1860-70 рр.
- •30.Москвофіли.Народовці.В Зх.УКр.
- •31.Зародження укр.Політ.Партій
- •32.Програм усдрп і удрп
- •33.Усдрп і ундп
- •34.Укр.Культура другої пол19-поч 20 ст.
- •36. Українська центральна рада. Створення унр
- •38. Ііі Універсал цр
- •39. Іv Універсал цр
- •40.Уд Скоропадського
- •43.Здобутки,наслідки нац-дмокр.Револ 1917-20 рр.
- •45.Політика коренізації 20х рр хх ст.
- •47.Голодомор.
- •49.Українське питання в Європейській політиці напередодні та на початку 2 Св.Війни
- •50.Окупаційний режим в Україні
- •51.Політ.Ситуація в Зх.УКр.
- •52.Політ. Життя в укр в період кризи тоталітарного режиму.
- •53.Дисидентський рух.
- •54. «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
- •55. Соц-економ. Розв урср (1945-1991)
- •56.Культурне життя урср (1945-91рр)
50.Окупаційний режим в Україні
Територію СРСР Гітлер називав «великим пирогом», для освоєння якого необхідно, по-перше, оволодіти ним, по-друге, управляти, по-третє, експлуатувати. фашисти посилили розчленування українських земель: Закарпаття ще 1939 р. було окуповане Угорщиною; Північна Буковина, Ізмаїльщина та «Трансністрія» були підпорядковані Румунії; «дистрикт Галичина» приєднувався до створеного гітлерівцями на польській території «генерального губернаторства»; на окупованій території УРСР створювався рейхскомісаріат «Україна» (339,2 тис. км2); Чернігівська, Сумська, Харківська і Ворошиловградська області УРСР та територія Криму перебували під владою воєнних властей. Рейхскомісаріат «Україна» очолив Е. Кох.Для управління було створено величезний адміністративний апарат. Центром рейхскомісаріату стало м. Рівне. Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської воєнної машини; вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини «лебенсраум» (життєвий простір) для арійської раси; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.
Характерною рисою був кривавий терор,який був.виконанням головного завдання «Генерального плану «Ост» — обезлюднення східних територій для переселення сюди німецьких колоністів. Партизанська боротьба в тилу німецьких військ набула масового, всенародного характеру. У німецькому тилу розгорнувся рух опору, форми якого були різноманітними: збройна боротьба у партизанських загонах, підпільна боротьба, саботаж і диверсії на підприємствах та на транспорті тощо.. Однією з найяскравіших сторінок в історії партизанської боротьби в Україні були рейди партизанських з'єднань. (н-д,з'єднання М. Наумова)
Отже, діяльність партизанських загонів і підпільних організацій в Україні з самого початку була спрямована на розгортання політичної, економічної і збройної боротьби в тилу ворога. Попри те що українське населення надзвичайно постраждало в передвоєнні роки від сталінських репресій, голодомору, фашистський «новий порядок» не сприймався абсолютною більшістю людей. Боротьба проти нього була всенародно
51.Політ.Ситуація в Зх.УКр.
Процес відбудови у «возз'єднаних» районах УРСР проходив набагато складніше, ніж на сході республіки. Це було зумовлено низкою причин: значними руйнаціями, завданими фашистською агресією; слабкістю економічного потенціалу регіону (у промисловості Галичини було задіяно лише 4% населення); особливостями менталітету західних українців, які неоднозначно сприймали соціалістичні перетворення, що відбувалися водночас з процесом відбудови; пасивним та активним опором нововведенням значної частини місцевого населення та ін. Суть перетворень у західних областях УРСР полягала в тому, щоб продовжити і завершити соціалістичну перебудову «возз'єднаних» земель, тобто, як зазначає історик О. Субтельний, привести західних українців у відповідність з радянською системою та їхніми співвітчизниками. З цією метою в Західній Україні швидкими темпами мали бути здійснені індустріалізація, колективізація, культурна революція, утвердження влади органів диктатури пролетаріату. Всі ці процеси і мали створити умови для остаточної інкорпорації (включення до складу) західноукраїнського регіону до СРСР. Характер змін, що відбулися в процесі відбудови на території Західної України, неоднозначний. Пройшла докорінна модернізація економічного потенціалу регіону. У роки четвертої п'ятирічки в західних областях України було здійснено суттєву реконструкцію старих заводів і фабрик. Відбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції промисловості протягом 1946—1950 pp. зріс у 3,2 раза. У перші повоєнні роки почалося інтенсивне освоєння західного регіону України у промисловому плані. 1945—1946 рр. у Львові стали до ладу заводи електроламповий, інструментальний, сільськогосподарських машин та ін. У післявоєнні роки в Західній Україні тривала примусова колективізація, яка була проведена в основному за 1948—1949 рр. До середини 1950 р. 7190 колгоспів об'єднали 98 % селянських господарств. Потім у стислі терміни відбулося укрупнення колгоспів. До кінця 1950 р. їх стало не більше 800. Процес «радянізації» Західної України тривав на тлі братовбивчої війни, яка була спричинена антирадянським опором ОУН—УПА і в якій 1945—1950 рр. загинуло не менше півмільйона людей. Ускладнював ситуацію в регіоні радянський репресивний апарат, який жорстоко переслідував місцевих жителів за підтримку оунівського опору і всіляко намагався їх залякати. За 1946—1949 рр. цим апаратом до Сибіру було заслано близько 500 тис. західних українців та 40 тис. поляків. Крім того, в боях з бандерівськими загонами загинуло 25 тис. радянських військовослужбовців. Але з 1947 р. гострота збройної боротьби почала поступово спадати. На початку 1948 р. частина підрозділів УПА перейшла на територію Польщі, деякі через Чехословаччину прорвались у Західну Німеччину. 1950 р. у бою під Львовом загинув командир УПА Роман Шухевич (псевдонім — Тарас Чупринка). До 1952 р. ОУН — УПА як масова організована сила припинила своє існування. Одним із напрямів радянської політики в Західній Україні була боротьба за ідеологічне панування, де основним конкурентом партійно-державної системи була греко-католицька церква. На Львівському церковному соборі 1946 був винесений вердикт про скасування Брестської церковної унії 1596 р. і розрив стосунків з Ватиканом та приєднання до Російської православної церкви. Греко-католицька церква змушена була діяти нелегально протягом понад 40 років.