Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoria_shpory_1_semestr.docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
141.41 Кб
Скачать

45.Політика коренізації 20х рр хх ст.

Важливою складовою культурних процесів в Україні у 20—30-х роках була політика коренізації, спрямована на те, щоб надати народам, об'єднаним у СРСР, певної «культурно-національної автономії» — реальної можливості розвивати свої національні культури і мови. У практичному здійсненні політики коренізації в Україні виділяються два аспекти: українізація і створення необхідних політичних та економічних умов для розвитку національних меншин.

Суть політики коренізації полягає в спробі більшовицького керівництва очолити і взяти під контроль процес національного відродження на окраїнах.

В роки революції вже було підгрунття для українізації- створення укр. шкіл,газет «Просвіт»

Причини:

  1. Потреба навчати селян для кращого виробництва продукції(за НЕПу)

  2. Створення міжнародного іміджу(насамперед для поляків)

  3. Окремий наркомос в республіці.

  4. Прагматики в партії(Скрипник) вважали,що без проведення нац.політики неможливо побудувати комуністичний лад.

  5. коренізація давала змогу в перспективі зняти наростаюче протиріччя між народними масами і партійним, радянським, господарським апаратом;

Головні напрямки:

  1. Українізація партії.

1921р- 20-23% українців в партії

1925 - 37%

1926 – 48%

1933 – 60%

массове прийняття робітників в партію («від верста») за нац.квотою, але на той час робітники були неосвічені й не здатні розумно сприймати політику керівництва,тому правлячої сили вони не мали, а лише голосували за рішення керівництва партії. Також багато людей вступали в партію лише з кар*єрних міркувань і їх не хвилювала доля укр.народу.(до розпаду СРСР членів КПРС-2 млн,після розпаду-2 тис)

  1. Пропаганда марксистського вчення через книги й прессу, для чого була небхідною освіченість народу. Звідси- створення укр.шкіл, видання газет зрозумілою селянину укр.мовою, функціонування укр-мовного радіо. Також укр. мовою селяни швидше і якісніше отримували професійну освіту.

  2. створювалися нац-культурні терит. одиниці для нац. меншин.

46. М.Хвильовий «Україна чи Малоросія?»: про шляхи розвитку української літератури На початку 20-х років непівський плюралізм (передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві) сприяв зростанню активності укр. літераторів. На його основі та на основі стильового різноманіття виникло таке явище як організаційне згуртування літераторів. У 1923 р. група пролетарських письменників утворила спілку «Гарт», до якої увійшли О. Довженко, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий. Проте розбіжності в мистецькому світобаченні призвели до розпаду цієї літ-ної організації. Пізніше «гартівці» заснували «Вапліте» на чолі з М. Хвильовим. бурхливою була літ-на дискусія 1925—1928 pp., яка дуже швидко вийшла за рамки літературних проблем. Вона розпочалася з виступу М. Хвильового проти графоманства (сильний, часто хворобливий, потяг до письменництва, але без відповідних здібностей), пристосуванства, дилетантизму (вільне поводження із законом; неправильне тлумачення норм), які бруднили укр. літ-ру, і піднялася до з'ясування суперечностей духовного відродження. Літературна дискусія 1925-1928 рр. набула політ. хар-ру. Під час дискусії було зроблено спробу визначити орієнтири подальшого розвитку нац. культури. М. Хвильовий вважав, що коли російське мистецтво — велике і могутнє, то це буквально нічого не доказує; і нам треба якомога швидше покинути орієнтацію на нього. Всі ці фрази, що українська культура мусить розвиватися на базі російської, що «треба іти з росіянами, як рівний з рівним», що всі народи — брати і т. д.,— всі ці фрази залишаються фразами — не більше. письменника почали звинувачувати в націоналізмі.Ці звинувачення стали основою політичного напрямку «хвильовізм», до якого приписували представників творчої інтелігенції, чиї погляди і творчость носили національний характер.

Засобами репресій, створення централізованих організацій творчої інтелігенції (Спілка письменників України (1934) та ін.) тотал.система стимулювала посилення уніфікації (приведення до одноманітності, єдиної форми, системи) художнього мислення в межах офіційно схваленого єдиного методу «соціалістичного реалізму». Отже, у культурному процесі 20—30-х років в Україні чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно орієнтованої, централізованої, регламентованої. На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х — на початку 30-х років — домінує друга

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]