23. Становлення Української козацької протодержави в ході визвольної війни укр народу

Щоб уникнути одночасної війни проти Польщі й проти Кримського ханства Б. Хмельницький змушений був укласти мирний договір з Польщею.

8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мирний договір. Умови договору передбачали:

- збільшення реєстру до 40 тис. козаків й підтвердження всіх козацьких привілеїв;

- повернення до реєстру всіх виписаних з нього козаків (так званих „випищиків”);

- передачу Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств під козацьке управління і виведення звідти польських військ;

- збереження на козацькій території влади гетьмана, хоча з рядом обмежень;

- державні посади мали обіймати лише православні;

- внесення на найближчий сейм питання про ліквідацію церковної унії (1596 р) і повернення православній церкві всіх її прав та майна;

- надання православному митрополитові місця в сенаті;

- заборона єзуїтам проживати в українських містах;

- усім учасникам війни оголошувалися амністія.

Внутрішнє і зовнішнє становище України. За умов тривалої війни становище козацької держави невпинно погіршувалося. Особливо загострилася ситуація восени 1653 р. Шість років війни виснажили Україну. Внаслідок польських каральних походів, ординських грабунків, постійних мобілізацій населення, епідемій чуми та холери було спустошено понад 100 міст і містечок на Правобережжі, знелюдніли території Брацлавщини та Київщини.

Занепало сільське господарство. Зубожіле козацтво вже не могло виконувати військову повинність. Дедалі складніше проходили мобілізації. Рятуючись від загарбників люди тікали на Слобожанщину.

Погіршувалося й міжнародне становище Української держави. Польща, Молдова, Валахія і Трансільванія об'єднувалися в антиукраїнський союз. Кримський хан надто часто зраджував українців. Польща, не змирившись з існуванням козацької держави, готувалася до нового наступу.

За цих умов, задля збереження основних здобутків війни, передусім держави, Ю. Хмельницький дійшов висновку про необхідність вдатися до союзу з московським царем

24. Переяславська рада та Березневі статті 1654р. Наслідки україно-російської угоди

Х. кілька разів пропонував Р. уряду підтримати його в боротьбі з поляками. Уряд царя очікував і боявся оголосити про свою підтримку Укр. Х. передав цареві, що заради боротьби з П. він укладе союз з Туреччиною. Побоюючись цього цар нарешті зважився. Земський собор вирішує узяти гетьмана і військо запорозьке під захист Р. і почати війну з П. угоду між Р. і У. було укладено 14 бер. 1654 р. цей документ увійшов в істор. Під назвою Березневі статті.за цим договором укр.. зберігали право обирати гетьмана і старшину, збирати податки до гетьманської скарбниці, укр.. адміністрація підпорядковувалася гетьману, а козацьке військо складало тепер 60 тис, усі права городян зберігалися, селяни знову не одержували нічого крім визнання власної волі. Ставлення до угоди серед укр. було різним. Міщани були задоволені, але серед козаків було дуже багато тих, хто побоювався за свої вольності. Духівництво теж обережно ставилося до угоди, оскільки московський патріархат вимагав переходу укр. церкви в його підпорядкування. Митрополит Київський рішуче відмовився виконати цю вимогу. Укр. вважали ,що уклали міждержавну угоду, за якої цар стає заступником Укр.., але вона зберігає сам ост. У М. вважали, що У. стала частиною Р. держави, мирилися з її козацьким устроєм але прагнули в майбутньому обмежити владу гетьмана, старшини і права козаків.