14.Текст як головна одиниця комунікативної структури.

Комунікативна цінність тексту:

1. інформативність

2. Цікавість

3. впливовість

Складові інформативності тексту

1. Цілісність - відносна знакова закритість

2. Зв’язність - логіка викладу – послідовність, засоби зв’язку, структура композиції)

Типи зявзності: лінійний/переплетений, послідовний/перерваний (підзаголовки, гіпертекст), багатошарова глобальна зв’язність/однопланова

3. Інформативність - інформаційний масив тексту, який виявляє адресат – факти, емоції, цінність, підтекст.

4. Референційність – відношення тексту до дійсності

5. Модальність – відношення і комунікатора, і адресата до самого тексту

6. Інтерактивність – текст як спілкування автора з адресатом.

Цілісність – замкненість знакової системи і повна завершеність її змісту. Відкритість фіналу в реальне життя характерна для журналістського тексту. Цілісність забезпечується поєднанням образного і стилістичного ряду.

Зміст тексту конденсований, завдяки цьому текст сприймається як єдиний макросигнал.

Зв’язність. Існують два типи

- горизонтальна зв’язність – композиція

- вертикальна – образи, асоціації.

Зв’язність забезпечує цілісність і проявляється у мовних засобах, комунікативній спрямованості, смисловому плані – логічність, образність.

Інформативність – певна знакова організація несе інформативне навантаження.

Складові інформативності

1.Фактаж

Факт фіксує реальну подію, це вибірка.

Соціальні факти – дії, вчинки окремого індивіда чи соціальної спільноти.

Певні думки виносяться у заголовок як фактуальні.

2. Концептуальність – головна думка у тексті, проведена за допомогою систематизації поглядів Об’єкт, явище і ознаки, відображені без протиріч у думанні.

3. Підтекст – збагачення змісту тексту без знакового збільшення

4. Аксіологічність - оцінність

5. Емотивність- пафос, емоції, імовірні реакції реципієнта.

Інтерактивність – часовий і просторовий континуум тексту.

8. Журналістська діяльність д. Аддісона і р. Стіля.

В 1709 г. Стиль начал издавать журнал «Болтун». Журнал Стиля положил начало не только английской, но и всей европейской нравоучительной журналистики. В 1710 г. издательским проектом заинтересовался Дж. Аддисон. Структура «Болтуна» основывалась на одном эссе. Эссе создавалось от имени выбранной маски и посвящалось различным событиям лондонской жизни. В номер включались также объявления и заметки. Опасаясь, что маска Исаака Бикерстафа может потерять свою привлекательность, Аддисон и Стиль прекращают издание «Болтуна» в начале 1711 г. В 1711 г. они начинают выпускать журнал «Зритель». Аддисон и Стиль разработали целую галерею масок, которые рассуждали на разные темы из области политики, литературы, философии, светской жизни. Подлинной удачей стал образ «Зрителя» – сэра Роджера де Коверли, добропорядочного провинциального джентльмена. Структура «Зрителя», как и «Болтуна», также основывалась на одном эссе. «Зритель» просуществовал два года. В1713 г. появилась новая маска и новый журнал «Опекун». «Опекун» просуществовал около года, после чего издательский тандем Стиль-Аддисон распался. В 1714 г. Аддисон в одиночку продолжил выпуск журнала «Зритель». Стиль издавал журнал («Англичанин»), вызвавший гнев королевы Анны. Влияние «Зрителя» и других аддисоновских журналов на развитие английской и европейской журнальной традиции было огромным.