- •2.Структура журналістського тексту
- •3.Задум, тема, концепція, ідея твору
- •3.Задум, тема, концепція, ідея твору
- •4.Композиція, конфлікт, сюжет твору
- •5.Процес написання журналістського твору
- •6.Образність журналістики і природа публіцистичного твору
- •7.Жанрові модифікації у журналістиці та індивідуально-творчий підхід до жанру
- •1.Жанрова система фотожурналістики
- •1. Інформаційно-публіцистичні жанри
- •2.Основні етапи підготовки фоторепортажу
- •3.Основні закони побудови фотокомпозиції
- •4.Специфіка самостійної та партнерської роботи фоторепортера
- •5.Способи використання світла при фотозйомці
- •1.Специфічні зображально-виражальні засоби
- •2.Основні функції радіомовлення
- •3.Тенденції розвитку сучасного радіомовлення
- •4.Специфіка інформаційних радіожанрів
- •5. Проблема автора в сучасній радіожурналістиці, відомі українські радіожурналісти.
- •5.Проблема автора в сучасній радіожурналістиці; відомі українські радіо журналісти
- •1.Місце тб у сист змі
- •2. Роль та сусп. Функ тб
- •3.Жанри тб-жур-ки та жанри екрану
- •4.Програмування тб мовл
- •5.Істор етапи розвитку вітчизн тб
- •8. Телеметрія
- •10.Жур професії та амплуа на тб
- •1.Інтернет-журналістика в контексті конвергенції змі
- •2.Найхарактерніші особливості журналістських та інших мас-медійних явищ в Інтернеті (інтернет-газети, новинарні сайти, блоги)
- •3.Історія виникнення і розвитку Інтернет
- •1.Інформаційне суспільство як етап цивілізаційного розвитку людства. Його головні ознаки.
- •2.Проблеми національного інформаційного простору та інформаційна політика держави.
- •3.Громадське телебачення: яким йому бути?
- •4.Проблеми інтерактивного процесу в сучасних засобах масової комунікації Контент, етика та інші показники в форумах та коментарях.
- •5.Місце і роль соціальних мереж в засобах масової комунікації.
- •6.Особливості блогосфери як соціокультурного явища. Точки дотику з традиційними засобами масової комунікації. Конкуренція чи конвергенція?
- •1.Реклама і журналістика: аспекти взаємодії та протидії.
- •2.Етико-правові засади сучасної рекламної діяльності.
- •3.Канали поширення рекламної інформації: основні типи, їх переваги та обмеження.
- •4.Реклама як площина відбиття та утворення соціальних стереотипів
- •5.Умови ефективності рекламної продукції у глобалізованому світі.
- •6.Міфологічна складова рекламної та pr-діяльності.
- •1. Пр-як форма соц. Комунікації:осн ф-ції та різновиди.
- •2.Етика пр і соц відповідальність
- •3. Поняття іміджу та його складові.
- •5. Прес-конференція: журналіст і пр виміри.
- •1. Базові ел журналіст менеджменту
- •2.Кількісні та якісні методи вивч ауд. Змі. Фокус-група як метод.
- •3. Основні положення меді-маркетингу.
- •4.Особливості використання принципів креативного Менедж.
- •5. Сегментація аудиторії мі.
- •6. . Теорія потреб Маслоу, її сучасне трактування. М.- амер.Спеціаліст, психолог.
- •9."Буковинська" дискусія: учасники, проблематика, наслідки.
- •4. Методика редагування зверстаного тексту та тексту в тех наборі
- •6. Особливості комп’ютеризованого видавничого процесу.
- •1.Становлення риторики в контексті суспільної практики.
- •3.Інвенція, диспозиція та элокуція як частини риторики.
- •5.Категоріальні якості риторичного мовлення: правильність, естетичність, доречність та зрозумілість (ясність).
- •6. Теорія аргументації: аргументи до логосу, етосу, патосу.
- •7. Задум переконливої промови: предмет і тема, теза та проблема, мета промови.
- •8. Стратегії переконання.
- •10. Диспозиція як теорія риторичної композиції усних і письмових текстів. Диспозиція
- •1. Система складових значення комунікації.
- •2. Історичний дискурс тлумачення поняття комунікації (Дж. Локк – Хайдеггер, р. Якобсон – ю. Лотман).
- •3. Синхронічна та діахронічна типологія різновидів соціальних комунікацій.
- •4. Місце журналістики у цій осі координат.
- •5. Освіта як різновид соціальної комунікації.
- •6. Європейські концепції освіти.
- •7. Комунікативний феномен класичного університету.
- •8. Соціокомунікативна місія релігії.
- •9. Комунікативні можливості мистецтва.
- •10.Реклама як загадковий феномен сфери масмедіа (за н. Луманом).
- •11.Журналістика як комунікативне явище епохи модерну.
- •12.Сучасні виміри теорії медійної грамотності.
- •13.Еволюційна концепція розвитку соціальних комунікацій.
- •14.Текст як головна одиниця комунікативної структури.
- •8. Журналістська діяльність д. Аддісона і р. Стіля.
- •9. Бостон як осередок перших американських періодичних видань.
- •10. Роль б. Франкліна в розвитку американської журналістики.
- •11. Основні засади концепції «нового журналізму».
- •12. Видавнича діяльність діяльність д. Пулітцера.
- •13. Видавнича діяльність у. Херста.
- •14. Поняття penny press: особливості, найяскравіші представники (на прикладі сша).
- •15 .Формування нової системи масової комунікації у хх столітті.
- •16. Система масової комунікації XVII і XX ст.: порівняльна характеристика.
- •17. Система масової комунікації 18 і 20 ст.
- •18. Система масової комунікації 19 і 20 ст.
- •19. Розвиток макрекерської жур.
- •20. Таблоїд як різновид масової преси
- •21. Найбільші світові медіа корпорації.
- •22. Розвиток жур періодики у 20 ст.
- •23. Журнал «Тайм»
- •8. Журналістська діяльність д. Аддісона і р. Стіля.
- •9. Бостон як осередок перших американських періодичних видань.
- •10. Роль б. Франкліна в розвитку американської журналістики.
- •11. Основні засади концепції «нового журналізму».
- •12. Видавнича діяльність діяльність д. Пулітцера.
- •13. Видавнича діяльність у. Херста.
- •14. Поняття penny press: особливості, найяскравіші представники (на прикладі сша).
- •15 .Формування нової системи масової комунікації у хх столітті.
- •16. Система масової комунікації XVII і XX ст.: порівняльна характеристика.
- •1. Понятие про пражурналистику и журналистику
- •2. Письменные кмк античности и Возрождения
- •3. Устные кмк античности и Возрождения
- •4. Первые журн. И газеты Евр. И сша
- •5. Особенности зарожд. Жур-ки в Англии и сша
- •6. «Ареопагитика» Дж. Мильтона и ее роль
- •8. Журн. Деят-сть Дефо и Свифта
6. Теорія аргументації: аргументи до логосу, етосу, патосу.
Найпростіше визначення класичної риторики — мистецтво переконувати — реалізується через такі основні загальні поняття риторики, що мали назви в античній науці: логос, етос, пафос, топос.
Логос як основна категорія класичної риторики покликаний був воєдино представляти думку і слово, що практично означало: слово має зміст, думку, воно має йти від розуму й апелювати до нього.
У сучасній риториці логічність є однією з основних ознак промови і тексту. Вона реалізується через можливість вибору у мовному викладі послідовності міркувань, несуперечності тез і положень промови, у доцільності співвідношень, якщо реальність диктує суперечливі положення.
Етос. У давньогрецькій мові слово ethos означало звичай, звичка, характер, норов (від нього походить і сучасне слово етика) і в античній риториці спочатку вживалося як ознака до слова оратор, а потім закріпилося в риторичній науці як моральний принцип її. Етос є основою формування риторичного ідеалу.
Як одна з основних категорій класичної риторики етос визначав зразкову суспільну й особисту морально-етичну поведінку оратора, інакше промовець не зможе переконувати інших і впливати на них. Власне, без етосу (морального кодексу) риторика самознищується, перетворюється не в істину думок і почуттів, а в самообман. За Арістотелем, промовець має впізнаватися слухачами як людина достойна, гідна промовляти до їхніх сердець і розуму. Арістотель писав, що "істина й справедливість за своєю природою сильніші за свої протилежності", тому їх треба дотримуватися неухильно. Слухачі завжди і всюди складають уявлення про етос оратора, в цьому допомагає їм його промова.
Пафос (гр. pathos — пристрасть, почуття) — це інтелектуальне, вольове, емоційне устремління мовця (автора), яке виявляється і в процесі мовної комунікації, і в його продукті — тексті.
Проблема пафосу як поняття риторики постає в розмежуванні пафосу самого мовця, тобто його особистих почуттів, що виливаються в промові, і того пафосу, який досягається мовними засобами, який іде до слухачів від тексту, а не від промовця. У промовця пафос може виникати під враженням його ж тексту і власного проголошення, промовець сам входить у пафос від своєї риторики — "як добре я говорю". Питання полягало в тому, чи має право оратор і якою мірою виявляти свої особисті почуття в промові, адже риторика потребує від промовця бути щирим. Як можна стримувати свій пафос і як керувати пафосом аудиторії, щоб не бути смішним, пишномовним, надміру трагічним, — для цього техніка риторики пропонує цілу низку прийомів організації мовних засобів промови і мовної поведінки оратора.
7. Задум переконливої промови: предмет і тема, теза та проблема, мета промови.
На початкових етапах створення промови встановлення її предмета передбачає вибір теми.Ідеальними в ораторській діяльності є такі випадки, коли оратор сам обирає предмет промови й у нього є можливість врахувати два важливих моменти.
По-перше, вибір предмета ґрунтується на інтересі. Мається на увазі, що тема повинна бути цікавою як для самого оратора, так і для аудиторії. Якщо тема не є важливою для оратора, то йому навряд чи вдасться захопити аудиторію. Більше того, в подібних випадках виникає конфлікт між тим, яким оратор є насправді, і тим, яким хоче постати перед слухачами.
Якщо за попередніми уявленнями оратора тема не буде цікава аудиторії, тоді йому потрібно докласти додаткових зусиль для привернення уваги слухачів. Оратор повинен відшукати "родзинки" в тому фрагменті дійсності, який він виноситиме на розсуд аудиторії.
По-друге, вибір предмета зумовлюється наявністю в оратора певних знань про нього. Особливо це стосується виступів перед підготовленою аудиторією. Згадаємо, що в античних риторичних школах вивчали, окрім красномовства, ще багато інших дисциплін, оскільки невідомо, на яку тему доведеться в майбутньому говорити оратору.Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як
певну проблему. Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди має проголошувати щось вагоме, нове. Виступмає бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть.
Оратор повинен грунтовно володіти основними аспектами проблеми. Той, хто виступає перед аудиторією, має бути освічений в галузі знання, яку пропонує увазі своїх слухачів. Поверховість і малоерудованість одразу помітні, й довіри в аудиторії такий оратор не викликає.
У процесі доведення оратор керується правилами, які являють собою конкретизацію закону тотожності. Щоб забезпечити логічність міркування, слід пам’ятати, що центральним пунктом кожного доказу є теза — положення, правильність якого слід довести. Його обґрунтуванню підпорядкований увесь зміст промови. При висуненні тези слід керуватися такими важливими правилами: 1. Теза має бути чіткою, точно сформульованою. 2. Теза не повинна містити в собі логічної суперечності. 3. Теза має залишатися незмінною протягом усього доведення.
Мета промови - це той результат, до якого прагне оратор.
Головними цілями оратора є інформування або переконання. Залежно від типу промови мета конкретизується.