Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Третья версия ответов на гос.docx
Скачиваний:
65
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
289.77 Кб
Скачать

9."Буковинська" дискусія: учасники, проблематика, наслідки.

10."Чудацькі думки про українську національну справу" М. Драгоманова як спроба критичного переосмислення національної ідеї. Михайла Петровича Драгоманова, видатного українського мислителя, філософа, історика, політолога, фольклориста, літературознавця, публіциста, громадського діяча, ставлять на друге, після Т.Г. Шевченка, місце в мартирологу найяскравіших представників українського національно – культурного та демократичного руху. І хто став би заперечувати ? Хіба що сам Михайло Петрович - із притаманною йому іронією і непоступливою вдачею об’єктивіста. Він з осторогою ставився до культів особистості, кажучи:,,...може, нікому так не шкодять молебні, як нам, півварварам на сході Європи”.

Останні роки життя і діяльності М. Драгоманова пов’язаний із Софією, куди його запросили на кафедру загальної історії ново заснованої Вищої школи (майбутнього університету). Тут він розгорнув велику плідну наукову діяльність з етнографії і фольклору, написав кілька праць одна з яких - ,,Чудацькі думки про українську національну справу” – стала яскравою окрасою його творчого доробку досліджуючи історію встановлення європейських держав як національних утворень, Драгоманов доходить думки, ,,треба шукати всесвітньої правди, котра була б спільною всім національностям” і об’єднала їх заради вищої мети.

У своїх статях Драгоманов багато уваги приділяє ,,російському питанню”. Засуджуючи великоруській шовінізм в усіх його проявах, вчений належно поціновує здобутки російської культури і той факт, що європейській світ назвав російське письменство рівноправним членом у своїй сім'ї, передрікає, що недалекий той час, коли російська стане однією зі світових мов. ,,В нашому мистецтві ХVІІ століття перевага була в літературі - церковна, а не було народної мови, тому мислителі ХVІІ століття не чули різниці своєї мови від російської самі українці допомагали цій мові вставати”. Як завдання на майбутнє, Драгоманов висуває ідеї спільної боротьби українців і росіян проти імперської політико – адміністративної системи, за свободу і децентралізацію.

... Прочитайте або перечитайте ,,Чудацькі думки про українську національну справу” і ви відчуєте, що висловленні понад століття тому, вони пульсують живим потужним струменем і нині. Їх можна схвалювати або засуджувати, але ніхто не залишиться байдужим. Прочитайте, не відкладаючи, за давньою ,,чухраїнською” звичкою, на завтра – можливо, обізнаність з ідеями великого українського мислителя допоможе уникнути багатьох помилок уже сьогодні.

  1. Етапи розвитку видавничої справи Різну ефективність впливу повідомлень люди знали здавна, ще в дописемний період. Уже тоді існували прислів’я, приказки та повчання, що встановлювали правила, як слід говорити. З появою писемності, коли виникла можливість передавати повідомлення у часі й просторі, проблема редагування стала значно актуальнішою. Тепер автори повинні були дбати, щоб їх повідомлення були зрозумілими і за десятки тисяч років. Це вимагало від авторів уміння користуватися одними і тими ж нормами. На початку 3 ст. до н. е. була заснована Олександрійська бібліотека. До обов’язків хранителів входило коментування і виправлення помилок в текстах. А у 2 ст. до н. е. з’явилося саме слово редагування. ( з лат. Упорядковувати). Раніше для того щоб надрукувати сторінку виготовляли для неї окрему гранку, Гутенберг винайшов набірну дошку. Точна дата не відома. Традиційно відкриття приписують нім винахіднику Гутенбергу. Але історики розшукали свідчення про, книгодрукування у 1444-46 рр., також існувала друкарня у нідерландському місті Гарлем між 1426 і 1440 рр. книжки збереглися лише у фрагментах. Найбільш документально підтверджена версія Гутенберга. Першу друкарню заснував у Стразбурсі 1438 р. Винайшов спосіб виготовлення друк форм із застосуванням рухомих літер, ств ручний словоскладальний пристрій, для виготовлення відбитків використав виноградний прес. Відкрив рецепт і гарт шрифтів, також-хімічний склад друкарської фарби, на відміну від попередників розчиняв барвники не у воді, а у олії. Спершу випускав невеликі навчальні та популярні книжки - астрономічні календарі. Згодом почав друкувати 42-рядкову Біблію, над нею працював 5 років.. Книгодрукування швидко поширилося в інші країни Європи. Італія 1464, Швейцарія близько - 1468, Франція -1470 Польща - 1474. на 1500 рік друкарні були у 250 містах і випустили близькі 40 тис, видань, рецепт друкарського шрифт використовувався до 20 ст. Після винайдення кинодрукування потреба у видавничих працівниках значно зросла. Спершу в їх ролі виступали самі друкарі. Проте з часом у зв’язку зі збільшенням випуску книг коректори виділилися в окрему професію. Потім почали не кожного разу виливати форму, а складати окремі слова.Друкарська машинка. В России видавнича справа - с появлением первых типографий (сер. 16 в.). В россии изд-ва почти всегда находились под контролем гос-ва. Так, первая печатня И. Федорова возникла в сер. 16 в. с ведома и по инициативе царя Ивана IV; Значительный подъем вид справи. в России начался в нач. 18 в., преобразованиями Петра I. С 1702 начала выходить первая рус. печатная газета "Ведомости". Центром вид справи. становится типография Петерб. АН. В 1783 была отменена монополия на изд. деят-ность. Возникают и начинают быстро развиваться провинц. типографии и типографии, принадлежащие частным лицам. В 1-й пол. 19 в. важную роль в развитии книгоиздания сыграли усовершенствование техники печати, новые изобретения и открытия, внедренные в процесс книгопроиз-ва. Увеличивается произ-во бумаги, улучшается ее качество. К 1913 Россия вышла на второе место в мире, уступая лишь Германии, по выпуску книг. После 1917 сов. власть стремится поставить под контроль всю систему книгоиздания, ликвидируются частные изд-ва. Политика централизации И. Д. выливается в создание Госиздата, под контролем которого оказывается деят-ность всех изд-в в стране. В годы НЭПа возрождаются и появляются новые частные и кооперативные изд-ва. Благодаря сочетанию деят-ности гос., ведомств., кооперативных и частных изд-в в 1927 страна вышла на первое место в мире по общему объему произ-ва печатной продукции. На рубеже 1970 — нач. 1980-х гг. в стране - наиб. острый и продолжительный дефицит книжной продукции за все годы сов. власти. К концу 1980-х гг. в стране наблюдается значительное падение объемов книгоиздания.+ современный этап: сножество коммерческих издательств, развитие специализированніх издательств, компьютеризация всего процесса

  1. Редакторський аналіз як передумова ств якісного видавничого продукту

Літературне редагування – це проф діяльність, що спрямована на аналіз та вдосконалення мовних творів, у зв’язку з підготовкою їх до друку.

Об’єктом редагування виступає автор оригінал – текстова та ілюстрацій на частина.Завданням редагування є приведення об’єкта редагування у відповідність до чинних норм.

У літературному редагуванні виділяють:

- роботу над композицією матеріалу

- над компонентами змісту

- над первинними формами або виразами (мова, заголовки)

Редакторський аналіз тексту розгляд і всебічна х-ика авторського оригіналу, до яких вдається редактор з метою вдосконалення; критика звернена до автора.

Мета: визначення реальної цінності авторського оригіналу і сприйняття втіленого автором заходу. РА ділиться:

1. Аналіз, який здійснюється редактором під час оцінки авторського оригіналу.

- фундаментальний аналіз тексту заради його розуміння. Мета: дійти до змісту тексту, зрозуміти, якими прийомами і засобами автор передав цей зміст.

Розумові прийоми РА

1. Уявне складання плану (редактор читає текст і ділить його на частини за змістом. З’ясовує, чи є логічний зв'язок між темами. Виділяє опорний змістовий пункт, складає стислий план, визначає, які частини є головними, а які другорядними.

2. Співвідношення змісту тексту з власними знаннями – змінює складні слова у тексті

3. Співвіднесення різних частин тексту за змістом – розуміння тексту як єдиного цілого, дозволяє уникнути повторів і протиріч 4. Використання наочних уявлень та образів – зорові уявлення допомагають глибше зрозуміти сутність тексту і краще його запам’ятати, допомагають виправити помилки 5. Передбачення наступного викладу – визначається логічна побудова тексту. 6 Постановка питань, які передують викладу – спонукає редактора шукати у тексті відповіді, зіставляти зі своїми знаннями. 7. Переказ змісту тексту власною мовою – допомагає редактору з’ясувати, чи правильно він зрозумів сутність тексту. При редагуванні автор має:

- знати про читача (освітній рівень, характер використання знань, діяльність

- зрозуміти текст так, як його зрозуміє читач З’ясувати, чи існують складні для розуміння слова, значення яких не зрозуміле з контексту; - визначити загальні та індивід особливості твору і розуміння задуму автора; необхідно виявити спільне з іншими творами, відмінності.

2. Аналіз, який здійснюється з метою покращити авторський оригінал

- спростування передбачуваних заперечень автора і читача проти редї оцінки тексту (якщо текст оцінений негативно, редактор уявно виправдовує автора; якщо позитивно – намагається передбачити запитання і заперечення читачів). Правильність і точність редакційних змін необхідно ретельно перевіряти, бо А) правка може змінити зміст тексту; Б) між словами та словосполученнями можуть виникнути непередбачувані зв’язки; В) Необхідність перевірок, чи дали виправлення бажаний результат. Під час підготовки матеріалів, редактор має зважати на те це текст обов’язкового чи добровільного читання. Існують три основні види редакторського читання: ознайомче; рецензентське; шліфувальне.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.