- •2.За змістом і спеціалізацією:
- •8. За ступенем складності:
- •11. Загальні вимоги до укладання й оформлення документів. Оформлення сторінки та тексту документа.
- •12. Особливості вживання іменникових форм у ділових паперах.
- •13. Прикметник та займенник у ділових паперах.
- •14. Особливості вживання дієслівних форм у ділових паперах
- •15. Числівник у ділових паперах
- •16. Мова і професія. Професійна лексика. Місце професіоналізмів в офіційних писемних документах.
- •17. Терміни й канцеляризми в професійному спілкуванні. Нормування, кодифікація й стандартизація термінів.
- •18. Особливості вживання та перекладу дієприкметників та дієприкметникових зворотів у науковому стилі.
- •24.Мовленнєвий етикет як феномен-виразник кожного народу
- •26. Культура усного ділового мовлення. Усне спілкування як інструмент професійної діяльності. Монологи. Діалоги. Полілоги.
- •27. Іншомовні слова в діловій українській мові.
- •28. Колективні форми (нарада, дискусія) фахового спілкування
- •29. Різновиди наукових робіт, їх призначення, структура, вимоги до змісту, особливості оформлення (план, тези, конспект, анотація, реферат, курсова , бакалаврська та дипломна роботи).
- •Загальні вимоги до змісту кваліфікаційних робіт
- •Структура курсової роботи
- •30. Літературна вимова
- •4. Розвиток українського правопису. Основні зміни в написання слів, затверджених «Українським правописом» 1994 р.
- •6. Техніка ділового спілкування. Термінологічні словники за фахом.
- •7 Ведення дискусії (діалог, полілог). Інші форми фахового спілкування.
- •9. Лексичний склад сучасної української літературної мови.
- •11. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до змісту та оформлення наукової статті.
- •13. Структура і зміст наукового тексту.
- •15. Проблеми перекладу й редагування наукових та офіційно-ділових текстів.
17. Терміни й канцеляризми в професійному спілкуванні. Нормування, кодифікація й стандартизація термінів.
Термін - це слово чи словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з будь-якої галузі знання - науки, техніки, суспільнополітичного житmя. Термін позбавлений емоційно-ексnресивноzo забарвлення. Кожній галузі властиві свої терміни, серед яких багато запозичених слів, наприклад, віза, кліше, реквізиm, академія, міліція, держава, право, особова справа, покарання, науково-дослідна установа, адміністративні правопорушення, юридична техніка тощо.
Словом термінологія позначають сукупність термінів певної галузі науки або всі терміни даної мови.
Найважливішою ознакою термінів є Їх однозначність. Усі носії мови повинні вживати терміни з одним і тим самим значенням. Проте, іноді буває так, що в одній галузі знань той самий термін має одне значення, а в іншій - інше.
Наприклад, операція (у медицині, фінансових справах, військових); криза (у політиці, у медицині - переломний момент у хворобі) тощо.
Найбільше у мові термінів спеціальних, які характерні для певної галузі науки, знання (юридичні: опікун, особа, підсудність, позов, побутова травма, покарання).
Канцеляризми - слова та мовленнєві звороти, що позбавляють образності, яскравості та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення.
Канцеляризми здебільшого вживаються у ділових паперах. Наприклад: взяти до уваги, здійснити контроль, приділити увагу, надати матеріалыly допомогу, вжити заходів тощо.
Мають місце канцеляризми, що вживаються із прийменниками: згідно з, відnовідно до, з метою nосuлення контролю, прошу вас, зважаючи на, у зв'язку з, з боку керівництва, незважаючи на та ін.
у діловому мовленні такі конструкції називаються кліше і сприймаються однозначно, тобто допомагають лаконічно передати будь-який зміст документа. А це полегшує створення документа і сприйняття інформації, тобто сприяє результативності ділового спілкування. Саме тому ці слова та мовленнєві звороти у діловому мовленні є доречними. Та коли канцеляризми вживаються в усно му діловому мовленні, Їх надмірне вживання знижує ефективність спілкування.
Кодифікація і нормування термінів- це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах. Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології. На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють. Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;
2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел); 3) поділ термінів на групи: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни);
4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);
5) підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;
6) формулювання українською мовою означення поняття;
7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем. У готовому вигляді стаття стандарту має приблизно таку будову: — назва поняття українською мовою; — скорочена форма терміна; — недозволений (нерекомендований) синонім; — родове поняття; — видове поняття; — еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами; — дефініція (означення); — формула або схема.