15. Числівник у ділових паперах

Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство "Нікос" планує закупити не більше двадцяти автомобілів. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Наприклад: До магазину терміново завезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів яблук. Складні чи складені числівники записуються цифрами. Наприклад: На історичний факультет прийнято 156 студентів. Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Наприклад: Сьогодні ми виконали своє перше виробниче завдання. Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кіло-метровий і 100 км. Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Наприклад: Більшість спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут усі три варіанти відповідають нормам сучасної української мови. Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т. д. Наприклад: Решта пацієнтів тежобстежена; Більшість американських бізнесменів прибула в Україну. Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Наприклад: / вже не один, а безліч планерів оперізують (а не оперізує) небо. Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а також іменники: сто, тисяча, мільйон, мільярд), то переважає однина. Наприклад: Чотириста вісімдесят підприємців прибуло (а не прибули) на виставку; В село повернулось (а не повернулись) сімдесят дев'ять молодих спеціалістів. Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири брати, два керівники, три менеджери. Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт, числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку. Слід запам'ятати наголошення числівників одинадцять, чотирнадцять.

16. Мова і професія. Професійна лексика. Місце професіоналізмів в офіційних писемних документах.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери. У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією. Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою. Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах. Професійна лексика – це слова, що вживаються переважно лише в колі фахівців з тих чи інших спеціальностей для позначення знарядь праці, процесів, інструментів, матеріалів, дій і так далі. Це досить велика кількість слів, однак вони мають обмежене коло вживання і часто зрозумілі лише спеціалістам. Знання професійної лексики допомагає як у створенні образів у художній літературі та засобах масової інформації, так і в опануванні професії. Наведемо деякі приклади професійної лексики: -         вчителі: класний журнал, педрада, семестр, дошка; -         юристи: позов, судове засідання, апеляція; -         металурги: мартен, домна, вагранка; -         журналісти: шпальта, шапка, інтерв’ю, гранки, монтаж; -         моряки: кок, ют, палуба, щогла, вітрило, якір; -         військові: марш-кидок, атака, дислокація, траншея. Крім професійних слів, що є частиною літературної мови існує й професійний сленг, відомий в межах галузі або, навіть, одного лише підприємства, заводу чи організації. Для вивчення професійної лексики можна використовувати спеціальні галузеві словники або живе спілкування із фахівцями.

Місце професіоналізмів в офіційних писемних документах. Професіоналізми  наявні  в  повсякденному  мовленні  працівників багатьох підприємств, відомств, установ та ін. Доки вони вживаються  лише  в усному мовленні й не виходять за межі відомства –шкода  від  них  невелика (псується мова лише тих людей, які вживають професіоналізми в усіх  випадках життя, а  не  лише  в  окремих  робочих  ситуаціях).  У  практиці  писемного спілкування в межах одного відомства вони теж зрозумілі,  але  небажані,  бо через них діловий папір перетворюється з офіційного в напівофіційний (або  й зовсім неофіційний), набуває рис приватної записки, а не документа. У  міжвідомчій  кореспонденції  їх  вживання  небажане,   або   просто неприпустиме. На жаль,  дехто  з  службових  осіб,  причетних  до  складання ділової  кореспонденції,  вважає   професійну   лексику   нормою   писемного мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів тощо.  Отже:

Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнитинауково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

Особливості професійної лексики

На відміну від термінів, професіоналізми не мають виразногонауковоговизначенняй не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це зазвичайабстрактніпоняття, то професіоналізми — конкретні, тому, що детально диференціюють тіпредмети,дії,якості, що безпосередньо пов'язані зісфероюдіяльності відповідногофаху, для прикладу:

• словатасловосполуки, притаманні мовіморяків:кок (кухар),камбуз (кухня),кубрик (кімнатавідпочинкуекіпажу),бак (носова частина корабля),чалитися (приставати до берега),ходити в море (плавати), компа́с, Мурма́нськ, рапо́рт тощо;

• професіоналізми працівників банківсько-фінансової,торговельноїта подібних галузей:зняти касу, підбити, прикинути баланс, тверда валюта(стабільний курс), відмивання грошей (легалізація протизаконних коштів), брудні гроші (протизаконно отримані кошти);

• назви фігур вищого пілотажу: штопор, бочка, петля, піке й інше;

• професіоналізми користувачів ПК:мама (материнська плата),клава (клавіатура),скинути інформацію (переписати), глюк (збій програми),вінт —вінчестер(твердий диск накопичування інформації);

• професіоналізми музикантів, наприклад:фанера (фонограма),ремікс (нова версія відомої мелодії), розкрутити (розрекламувати пісню, ім'я).

Професіоналізми — слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити:

науково-технічні

професійно-виробничі

просторічно-жарґонні