2. Проведення санітарної обробки людей

Санітарна обробка – комплекс заходів з ліквідації зараження особового складу формувань і населення радіоактивними, отруйними речовинами, а також бактеріальними засобами – складова частина спеціальної обробки. Вчасно і якісно проведена санітарна обробка: знезаражування поверхні тіла і зовнішніх слизових оболонок, одягу і взуття значно знижують можливість ураження людей, які пере-бували в зонах зараження, багато в чому запобігають поширенню інфекції за межі зони бактеріологічного (біологічного) зараження.

Санітарна обробка людей. Залежно від ступеня зараженості й обстановки люди можуть піддаватися повній або частковій обробці.

Часткова санітарна обробка передбачає знезаражування рук, обличчя, шиї, слизових оболонок рота, носа з метою видалення РР, ОР і БЗ, а також нейтралі-зації (знезаражування) ОР і БЗ відповідними речовинами. Часткову обробку вико-нують саміми потерпілі або шляхом взаємодопомоги з використанням табельних і підручних засобів знезаражування. При проведенні часткової санобробки важливо провести її якомога швидше і ретельніше. При радіоактивному зараженні часткову

204

санітарну обробку слід проводити протягом першої години після зараження без-посередньо в районі зараження і повторити її після виходу із зараженої зони. У першу чергу видаляють радіоактивний пил з відкритих ділянок тіла, одягу, взуття. При цьому ЗІЗ не знімають. Якщо ж люди були без ЗІЗ, то відкриті ділянки шкіри обмивають незараженою водою. У зараженій зоні для цих цілей, як виняток, можна користуватися забрудненими підручними засобами і водою з відкритих водойм. Ефективність часткової санобробки (дезактивацію) шкірних покривів становить: 80% – при вологому протиранні тампонами, 90% – при обмиванні водою без мила, 98% – при обмиванні водою з милом.

При зараженні отруйними речовинами часткова санобробка являє собою дегазацію ОР, що потрапила на шкірні покриви, одяг, взуття і ЗІЗ. Цей захід про-водиться в перші хвилини після виявлення зараження.

Дегазацію ОР проводять за допомогою індивідуальних протихімічних пакетів (ІПП-8). Особливо часто обробляють місці виявлення краплино-рідких ОР, спочатку уражені ділянки шкірного покриву, а потім одяг, взуття і ЗІЗ. Використання ІПП-8 при обробці протягом перших хвилин після зараження послаблює ефект ураження при застосуванні Ві-газів в 25 разів, при застосуванні зомана – в 10 разів, при за-стосуванні іприту – повністю.

При ураженні людей без захисного одягу слід якомога швидше замінити одяг. При використанні розчинів, що дегазують, необхідно остерігатися попадання їх в очі, ніс, рот.

При зараженні бактеріальними засобами (БЗ) часткову санобробку проводять за можливості відразу після виявлення зараження, на відкритих ділянках шкіри, взуття, одягу й ЗІЗ. При цьому, не знімаючи протигаза, ретельно обмітають за допомогою підручних засобів (вітками, пучками трави або віниками) одяг, взуття і ЗІЗ, а після зняття витрушують їх і обмивають водою, відкриті ділянки шкіри обробляють дезінфікуючими розчинами з ІПП-8, після чого через 10-15 хвилин все тіло обмивають водою. Порожнину рота прополіскують водою або розчином питної соди (1 чайна ложка на 1 склянку води), ривонолю (розчин 1:1000), перекису водню (35%-ний розчин), інших антисептиків. Волосся на голові й нігті коротко

205

стрижуть.

При одночасному зараженні РР, ОР і БЗ спочатку проводять заходи з де-газації, а потім, при необхідності, інші заходи. Ступінь зараження контролюють відповідними приладами.

Повна санітарна обробка людей здійснюється на незараженій території при ступені зараження вище припустимих норм, полягає вона в митті всього тіла теплою водою з милом або мийними засобами з пралельним знезаражуванням одягу, взуття і ЗІЗ. Повну санобробку проводять не пізніше 3-5 годин з моменту зараження на стаціонарних обмивальних пунктах, на базі існуючих об’єктів кому-нально-побутового обслуговування (бань, санпропускників, пралень і ін.), а також на тимчасових пунктах з використанням пересувних дезінфекційно-душових уста-новок.

При зараженні ОР і БЗ незалежно від ступеня зараження і проведення част-кової санобробки виконують повну санітарну обробку. Якщо після часткової обробки ступінь зараженості РР не перевищує припустимих норм, повну санітарну обробку не проводять.

При повній санобробці людей застосовують воду з температурою 30-40 ^оС при нормі витрати на одну людину: мила – 40 г, води – 30-60 л. Повна санітарна обробка триває 30 хв. (роздягання – 5 хв., миття – 15 хв., вдягання – 10 хв.). Чергова зміна людей роздягається до закінчення миття попередньої зміни.

Якість повної санобробки перевіряють відповідними приладами і повторним медоглядом. Перший медичний огляд виконують у роздягальному відділенні перед входом у мийне відділення.

3. Знезаражування одягу, взуття і засобів індивідуального захисту (ЗІЗ)

Одяг, взутті і ЗІЗ, якщо ступінь зараженості їх не перевищує припустимих норм, повинні піддаватися обов’язковому знезаражуванню. Роботи зі знезаражу-вання здійснюють спеціальні формування на стаціонарних станціях знезаражування (ССЗ) і тимчасових площадках знезаражування (ТПЗ).

ССЗ організують на базі механічних пралень, дезінфекційних станцій, лазень,

206

що мають дезінфекційні камери, лікувальних та ін. установ, обробляють вони, як правило, одяг, взуття, ЗІЗ з високим ступенем зараженості.

ТПЗ розгортають звичайно поблизу районів збору формувань ЦЗ або по-близу виходу з осередків ураження. Майно, заражене одночасно ОР і БЗ, піддають обробці, що забезпечує його дегазацію і дезінфекцію. Результати знезаражування контролюють відповідними приладами.

Повна дезактивація одягу досягається пранням у пральних машинах і засто-суванням миючих розчинів, взуття – обробкою його органічними розчинниками на пунктах знезаражування. Часткова дезактивація одягу, взуття і ЗІЗ забезпечу-ється витрушуванням, вибиванням (одягу), мийкою або протиранням дезактиву-ючими розчинами (взуття і ЗІЗ) у районах збору після виходу із зон зараження. При дезактивації пранням вовняних і сукняних виробів, а також виробів з хутра і шкіри, щоб вони не давали усадку і не грубіли, застосовують спеціальний екстрак-ційний спосіб дезактивації, при якому органічний розчинник використовують як миючу ванну.

При дегазації одягу, взуття і ЗІЗ застосовують наступні способи: вимочування у воді, протирання розчинами, що дегазують, кип’ятіння в лужній воді, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю, пранням в розчинах, що дегазують, за спеці-альною технологією, обробка пара аміачною сумішшю, екстракційний спосіб де-газації. Дегазацію кип’ятінням застосовують для бавовняних і шовкових тканин, прогумованих або гумових виробів. Бавовняні й шовкові тканини кип’ятять у розчинах СФ-2в (СФ-2), а гумові й прогумовані вироби – у воді. Хутряні, сукняні й вовняні вироби дегазувати кип’ятінням не можна, їх дегазують у пароповітряно-аміачних камерах. Після кип’ятіння одяг і білизну додатково пруть, просушують і пропрасовують.

Дезінфекцію і дезінсекцію одягу, взуття і ЗІЗ здійснюють на дегазаційних пунктах, станціях або площадках санітарної обробки або на пунктах спеціальної обробки. Дезінфекцію виконують шляхом обробки пароповітряною сумішшю, водяною парою, кип’ятінням, замочуванням у дезінфікуючих розчинах.

207

4. Заходи безпеки при проведенні робіт із знезаражування

До вимог безпеки відносять:

• дотримання правил поведінки на зараженій місцевості;

• обмеження контакту людей із зараженими предметами;

• забезпечення всіх працюючих ЗІЗ;

• проведення ретельної санобробки людей після робіт;

• дозиметричний і медичний контроль.

Для цього слід:

• не знімати і не розстібати ЗІЗ на зараженій території;

• не приймати їжу, пити, курити;

• дотримуватись встановлених строків перебування в ЗІЗ і стежити за їхньою справністю;

• захищати від вологи ЗІЗ;

• не виходити із зони зараження на знезаражену територію без проходження санобробки;

• використані при знезараженні дрантя, кисті, щітки укладати в спеціальні ями або ящики із кришками для наступного знезаражування або знищення;

• ЗІЗ застосовувати залежно від виду руйнування і властивостей використову-ваних знезаражуючих засобів;

• для полегшення умов роботи в жаркий час і ЗІЗ використовувати костюми, що екранують.

У зимовий час для попередження обморожування слід надягати вовняну білизну.

При роботі із ЗІЗ через кожні 30 хв. улаштовують перерви на 5-10 хв., через 2 год. – перерви на відпочинок на 20 хв. у межах незараженої (знезараженої) тери-торії, де можна зняти протигаз і розстібнути ЗІЗ після часткової їхньої обробки.

Робочий інвентар, обладнання і ЗІЗ, використовувані при знезаражуванні, треба через кожні 2-3 год. роботи піддавати обробці дегазуючими розчинами. До роботи зі знезаражування не можна допускати людей, що мають ушкодження шкірних покривів (садна, порізи, подряпини та ін.). Весь особовий склад форму-

208

вань ЦЗ, який працює на знезаражені, повинен пройти відповідні щеплення від найпоширеніших інфекцій, які може застосовувати противник. Контакт людей зі стічними водами на пунктах знезаражування повинен бути виключений. В осіб, які проводять дезінфекцію, щодня у встановлені медперсоналом години контро-люють температуру тіла.

Територія площадок, на яких виконувались роботи зі знезаражування, а також інвентар і обладнання цих площадок піддають щоденному знезаражуванню і контролю відповідними приладами. Особи, які проводять дезінфекцію, після закінчення роботи перебувають під спостереженням медперсоналу в зонах каран-тину на строк, що залежить від характеру інфекційних захворювань. Відповідаль-ність за дотримання заходів безпеки при проведенні робіт зі знезаражування і виконання періодичного контролю покладається на начальників пунктів знеза-ражування, безпосередніх керівників робіт (командирів формувань ЦЗ) і відпо-відний медперсонал.

209

Рекомендована література

1. Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона: Учебник для вузов. – М.: Высш. школа, 1987. – 288 с.

2. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина НС: Навч. посібник. – Чернівці, 2001. – 186 с.

3. Гунський А. І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Міністерство освіти, 1995. – 216 с.

4. Демиденко Г. П., Кузьменко Е. П., Орлов П. П. и др. Защита объектов народ-ного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник. – К.: Вища школа, 1989. – 372 с.

5. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 334 с.

6. Журавлев В.П., Пушенко С.Л., Яковлев А.Н. Защита населения и территорий в ЧС: Уч. пособие. – М.: АСВ, 1999. – 372. с.

7. Завьялов В.Н. Учебное пособие по гражданской обороне. – М., 1989. – 271 с.

8. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О. Безпека життєдіяльності: Підручник / за редакцією Радька М. М. – Чернівці: Книги – XXI, 2007. – 360 с.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 456 с.

10. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 438 с.

210

Навчальне видання

Конспект лекцій з дисципліни «Цивільна оборона» та «Безпека життєдіяль-ності та цивільна оборона» для студентів та слухачів другої вищої освіти, які навчаються на факультеті післядипломної освіти і заочного навчання (спеціальності «Менеджмент організацій» «Економіка підприємства», «Облік і аудит», «Електро-технічні системи електроспоживання»).

Автори: Анатолій Єгорович Ачкасов, Володимир Іванович Пашков, Ігор Анатолійович Ачкасов

Верстка: Г.О. Павлова

План 2009, 230 Л

Підп. до друку 10.07.09 р. Формат 60´84 1/16 Папір офісний.

Друк на ризографі. Умовно-друк. арк. 9,2 Обл.-вид. арк. 9,7

Тираж 50 прим. Замовл. №