-
Земельні ресурси. Структура землекористування.
Земля — один із найбільш універсальних ресурсів, що необхідний для усіх галузей. Особливості земельних ресурсів полягають в тому, що що їх не можуть замінити жодні інші ресурси і вони повинні використовуватися там, де знаходяться.
Земе́льні ресу́рси — частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.
Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.
Оцінка землі сильно залежить від ЕГП та освоєння території. В цілому для території України характерне досить сприятливе ЕГП (за рахунок того, що Україна знаходиться на перехресті торгових шляхів)і здавна добре освоєна. Найвищий рівень освоєності мають давньозаселені західні та центральні області України, а також промислові райони Подніпров'я та Донбасу. Найнижчий рівень розвитку соціальної та транспортної інфраструкури характерний для північних областей. Тільки відносно вузька смуга Чорноморського узбережжя і території, що прилягають до гирл великих річок, мають значно вищий рівень освоєності та відповідно вищу оцінку як територіальні ресурси.
Через те, що в колишньому СРСР земля була практично безплатною, вартісні оцінки територіальних ресурсів України практично не проводилися. Але досвід інших країн свідчить про те, що максимально дорогою земля буде в центрах великих міст (у Києві, Харкові, Львові, Одесі тощо).
Сумарна оцінка земельного потенціалу становить 26,61 млрд.грн.
Дуже важлива особливість земельних ресурсів полягає у тому, що верхній тонкий шар землі — грунт, має природну родючість. Цю особливість здавна використовували люди у вирощуванні різноманітних сільськогосподарських культур. Саме тому землі з найвищою родючістю повинні використовуватися у сільському господарстві і , насамперед, у землеробстві.
Структура земельних ресурсів:
- СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ УГІДДЯ — 70, 5 %
(з них орні землі - 57 %; сади і виноградники — 1,9 %; сіножаті, пасовища та перелоги — 11,7 %);
- ліси і захисні лісонасадження — 16,6 %;
- болота — 1,3 %
- водойми — 3,9 %;
- піски і яри — 0,8 %;
- шляхи — 1,6 %;
- інші землі — 1,3 %.
Забезпеченість ріллею по областях є неоднаковою і становить від 0,15 га на одного жителя на Закарпатті до 1,3-1,5 га в Миколаївській, Херсонській і Кіровоградській областях і в середньому для України становить 0,78 га.
Розораність земель у лісостеповій та степовій зонах значно перевищує оптимальні показники (понад 70 %).
-
Потенціал водних ресурсів з економічним потенціалом їх запасів, рівнем забезпеченості мешканців України і господарства, рівнем забезпеченості окремих районів і регіонів.
Водні ресурси — джерело промислового й побутового водопостачання. виробництва енергії. Як джерело водопостачання водні ресурси відіграють значну роль у розвитку всього народного господарства і у життєдіяльності населення.
Щонайбільше прісної води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів.
До водних ресурсів відносяться поверхневі води (річки, водосховища, озера, ставки, канали), підземні води (зосереджені у Дніпровсько-Донецькому, Волино-Подільському та Причорноморському артезіанських басейнах) та узбережжя морів і океанів.
Річки та інші внутрішні води
України мають важливе значення у
водопостачанні, зрошенні, а річки, крім
того, використовуються як джерела
енергії, а також як транспортні шляхи.
Найбільше народногосподарське значення
має Дніпро, на нього припадає 65 % стоку
річок України. Середня густота річкової
мережі становить 0,25 км\
(максимальний
показник — 1,1 км\
-
в Карпатах; мінімальний показник густоти
річкової мережі характерний для південних
областей).
Шляхом створення на річках водосховищ, у госодарських цілях водні ресурси можуть бути використані для виробництва енергії (на ГЕС). Однак, через те, що найбільше ГЕС побудовано на водосховищах Дніпра, що є рівнинною рікою, гідроенергетичні ресурси обмежені
Зростає значення під і становлять 44,7 млрд. Квт год. Зростає значення підземних прісних вод. Їх використовують для водопостачання невеликих міст. сільських населених пунктів, промислових підприємств.
Моря, що омивають Україну, звичайно можна розглядати як альтернативне джерело водних ресурсів, але оскільки ці води вимагають опріснення, а отже і значних затрат коштів та енергії, в найближчі роки використання їх малоймовірне.
Україна належить до районів, недостатньо забезпечених водою. Водні ресурси по її території розміщені нерівномірно. Найбідніша на воду південно-східна її частина, а рівень розвитку промисловості там дуже високий. Не мають значних місцевих джерел водопостачання такі великі міста, як Харків, Кривий Ріг, Львів. Тому виникає потреба у перерозподілі водних ресурсів. Для постачання води населенню й промисловості споруджено канали. Багато води потрібно для зрошування земель південних районів: там створено зрошувальні системи, побудовано Північно-кримський канал.
У цілому за запасами водних ресурсів із розрахунку на одиницю площі і на одного жителя Україна займає одне із останніх місць в Європі, та й по території країни поширені вони нерівномірно. Найкраще забезпечені водними ресурсами Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська область, найгірше — південні області України. На півдні та сході країни проблеми водопостачання вирішуються за рахунок використання транзитного стоку, але це вимагає великих коштів.