13. Структура та характеристика мінелально-сировинних ресурсівУкраїни.

Мінеральні ресурси - сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. Мінеральні ресурси, як і лісові та земельні, є основними предметами праці сучасного суспільства. Саме на їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна й кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна та ін.

Україна має великі і різноманітні мінеральні ресурси . Більшість з них добре розвідані і освоюються у великих масштабах. Можна виділити такі їх види: паливно -енергетичні ресурси (кам'яне вугілля, нафта, природні горючі гази, буре вугілля, горючі сланці, уран, торф); ресурси руд чорних метсиів (залізні, марганцеві); ресурси руд кольорових та рідкісних метилів (титанові, ртутні, нікелеві тощо); нерудна сировина для чорної металургії (вогнетривкі глини, кварцити, формувальні піски, флюсові вапняки. доломіти); гірничо-хімічни сировини (сірка, калійна та кам'яна сіль, мінеральні фарби тощо); агрономічно-мінеральна сировина (фосфорити, апатити); сировини для будівельних матеріалів та інші війн сировини для різних галузей народного господарства.

Паливні корисні копалини

вугілля На території України видобувають кам’яне та буре вугілля.

Значення вугілля як хімічної сировини зростає. Його запаси в Україні величезні. Тільки підготовлені до експлуатації родовища мають майже 10 млрд тонн енергетичного вугілля. Загальні ресурси України становлять 100 млрд тонн.

Основна частина видобутку (майже 60%) — енергетичне вугілля. Найбільше його витрачається на виробництво електро- і теплоенергії (25%). Металургія споживає приблизно 20% вугілля.

Вуглевидобування в Україні зосереджене в трьох басейнах: Донецькому. Львівсько-Волинському кам'яновугільних та Дніпровському буровугільному.

Донецький кам'яновугільний басейн — основний постачальник енергетичного і технологічного палива для підприємств України. Кам'яновугільні поклади сучасного Донбасу займають велику площу в Дніпропетровській. Донецькій, Луганській областях (понад 40 тис. км'). Родовища в басейні розміщені досить компактно. Найбільші з них зосереджені в центральній частині басейну, на межі Луганської та Донецької областей. На крайньому заході басейну, у Дніпропетровській області, відокремлено залягає Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ — ядро Західного Донбасу. На півдні, на межі Луганської й Донецької областей, група родовищ утворює Південний Донбас, що виходить за межі України.

У Донбасі складні гірничо-геологічні умови. Вугілля здебільшого залягає стійкими, але малопотужними (у середньому 1.3 м) пластами пологого падіння.

Велике народногосподарське значення має коксівне вугілля, родовта якого розміщуються головним чином у Донецькій області. Високоякісне вугілля — антрацит — видобувають у східній частині басейну (Луганська область).

Дніпровський буровугільний басейн об'єднує численні територіальне роз'єднані родовища Житомирської, Київської, Кіровоградської, Черкаської і Дніпропетровської областей. Площа басейну величезна —100 тис. кг. У його межах відомо близько 80 родовищ. Загальні запаси — 3.^ млрд тонн. Вугілля залягає на глибині від 10 до 170 м. шо дає можливість видобувати його на багатьох родовищах відкритим способом. Потужність пластів різна: від кількох сантиметрів до ЗО м і більше. Вугілля м'яке, буре. крихке. Щоб воно було транспортабельне, його треба брикетувати.

Вугілля басейну використовується в основному як місцеве енергетичне промислове та побутове паливо.

Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн знаходиться на Заході України , має площу близько 10 тис. кв.км. Максимальна потужність камяновугільних шарів — 2,8 м, вугілля сірчисте, використовується як енергетична сировина і для коксування.

Нафта і газ

В Україні нараховується 256 родовищ вуглеводнів, серед яких близько 45 нафтових, 78 газових, 45 нафтогазоконденсатних, 4 нафтогазові, 6 газонафтових, 78 газоконденсатних. Загальні запаси газу за промисловими категоріями перевищують 1 133 млрд м3. нафти — 153 млн тонн (1990 р.).

Основна частина запасів і видобутку зосереджена у небагатьох родовищах. Так. майже половина всіх запасів нафти і 2/3 її видобутку зосереджена у 12 основних родовищах. Більш як половина запасів газу і понад 80% його видобутку пов'язані з вісімнадцятьма найбільшими родовищами газу, розташованими у Дніпровсько-Донецькій западині. Більшість родовищ нафти в Україні є комплексними (вміщують конденсат. СУПУТНИЙ газ) і невеликими за запасами. Газові родовища мають потужні поклади (добовий дебіт свердловин на окремих нових родовищах становить 2 млн м'). Загальний ступінь освоєності родовищ вуглеводнів в Україні перевищує 74%, запаси нафти освоєні майже на 84%, а тому відпрацьовані більш як на 67%. Забезпеченість сучасного рівня видобутку розвіданими запасами становить у середньому 38 років.

За особливостями зосередження родовищ в Україні виділяють три великі нафтогазоносні райони — Східний, Західний та Південний.

Найбільш потужним, як за обсягами промислового освоєння, так і за можливостями розвитку у найближчій перспективі, є Східний район. Він - основний нафтогазоносний район України, який займає перше місце за запасами і видобутком газу. Східний район займає велику територію і за своїм географічним положенням майже збігається і Дніпровсько-Донецькою западиною, охоплюючи Сумську. Харківську. Полтавську, частину Дніпропетровської. Чернігівської. Луганської областей. Нафтогазоносність виявлена не тільки у Дніпровсько-Донецькій западині. а іі на територіях безпосередньо прилеглих до Донецького кряжу. Родовища містяться в осадових покладах, потужність яких зростає з північного заходу на південний схід, змінюючись від 2.5 до 10 км і більше. Основна частина виявлених тут промислових запасів (майже 95% запасів газу та 70% нафти) зосереджена у нижньопермських та верхньокам'яновугільних відкладах. Розміри покладів вуглеводнів залежать не тільки від геологічного періоду їх утворення, а й від потужності перекриваючих порід. Найбільші родовища знаходяться під потужними слабопроникними товщами покривних порід.

У районі розробляється 18 родовищ і добувається основна частина нафти в Україні (понад 8096). Найбільші з них такі: Гнідиниівське, Прилуцьке. Леляківське. Талалаївське. Мильківське. Качанівське. Рибальське. Глинсько-Розбишінське. Більшість нафтових родовищ зосереджена у північній частині району.

Західний (Прикарпатський) район тривалий час був в Україні єдиним нафтовидобувним районом. З цим районом, насамперед, пов'язана історія нафтової і газової промисловості України. Видобуток нафти розпочався у першій половині XIX ст. на Бориславському родовищі. Про родовища нафти у цьому районі відомо ще з XVII ст. Максимального рівня видобутку в період капіталізму було досягнуто у 1909 р. — 2,1 млн тонн. Хижацька експлуатація нафтових родовищ призвела до різкого скорочення видобутку і тривалої депресії в цій галузі. У 1938 р. тут видобувалось лише 370 тис. тонн нафти. У 1950 р. було відкрито Долинське родовище, яке стало основним центром нафтовидобутку у районі.

У Західному районі зосереджені значні поклади нафти (більш як 2/3 загальнодержавних запасів). Інтенсивне розвідування і освоєння району розпочалось у повоєнні роки. В цей період, крім нафти, тут знайдено газ. ї видобутком якого була пов'язала газифікація населених пунктів України. Білорусі, Прибалтики. До 1960 р. тут було відкрито 12 газових родовищ. найвідоміші з яких — Дашавське, Опарське, Угорське, Битків-Бабчинське. Більче-Волицьке, Рудківське. Два перших з них вже відпрацьовані. Видобуток газу на Угорському та Більче-Волицькому родовищах становить майже 80% загального видобутку у Західному районі. Природний газ цих родовий є високоякісним паливом метанового типу.

Третім, найменш вивченим нафтогазовим районом України, є Півді.'н-іий. Він охоплює Причорноморську западину та частину прилеглої :ю неї іериторії її розташований у межах Одеської, Миколаївської. Херсонської. Запорізької областей та Автономної Республіки Крим. Поклади нафти її газу знайдені у палеозойських, мезозойських та третинних відкладах Причорноморської западини. Родовища незначні. Переважають поклади газу. Летальні геологорозвідувальні роботи на цій території розпочалися у 1960 р. Відтоді на півдні України було відкрито кілька невеликих родовищ газу (Глібівське. Краснополянське, Задорнинське. Оленівське, Кар-лівське. Чорноморське. Перекопське). а також газоконденсатне (Західно-октябрьське), нафтове (Октябрьське) та деякі інші.

У районі виділяються дві газоносні зони: 1) Каркінітського прогину:

2. Керченського півострова з акваторією Азовського моря. З першою пов'язана нафтогазоносність Північного Криму, Тарханкутського півострова. а також прилеглої до них акваторії Чорного моря, яка найменш вивчена і вважається найбільш перспективною. Попередні дослідження підземних вод Тарханкутського півострова і Каркінітської затоки показали, що орієнтовані запаси розчиненого в них газу досягають майже 500 млрд м'. В другій зоні дуже перспективною є акваторія Азовського моря. На Керченському півострові відкрито Кримське та Українське родовища газу.

Рудні корисні копалини

Основні басейни залізних руд — Криворізький (78.5% запасів). Керченський (8.7) і райони Кременчуцький (7.1) та Білозерський (2.5%) запасів. Криворізький і Керченський мають світове значення.

Криворізький залізорудний басейн — найбільший у світі. Промислові запаси руд — 16 млрд т.

Басейн знаходиться на території Дніпропетровської області. Родовища залізних руд зосереджені у межах смуги завширшки від 3 до 7 км. завдовжки до 100 км, що простягається в північно-східному напрямі уздовж рік Інгулець, Саксагань та Жовтої.

Поряд з багатими рудами, запаси яких у басейні становлять приблизно 2 млрд тонн, є потужні запаси (14 млрд тонн) залізистих кварцитів — бідних руд. вміст заліза в яких становить від ЗО до 40%.

Кременчуцький залізорудний район розташований в Полтавській області на схід від м. Кременчука. Родовища залягають у вигляді вузької смуги, витягнутої на 50 км на північ від Дніпра. Цей район є продовженням Великого Кривбасу. Основні родовища промислового освоєння — Го-рншньоплавнинське, яке використовується відкритим способом, і Лаври-ківське. На базі використання руд цих родовищ діє Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат.

Білоозерський залізорудний район розташований у Запорізькій області біля с. Велика Білозерка (за 75 км на південь від обласного центру). Нині промислове використовуються Північнобілозерське та Південнобілозер-ське родовища. Резервними щодо перспективного використання вважаються Переверзівське. Гуляйпільське та інші родовища. Магнетитові руди із вмістом заліза 60—76% становлять переважну (60%) частину рудних запасів району. Білозерські руди не потребують збагачення, а незначний вміст в їх складі сірки, кремнезему і фосфору визначає їх високу якість і можливість використання для виробництва чистого металу. Особливістю гірничогеологічних та гірничотехнічних умов залягання і видобування залізних руд Білозерського району є те, що розкриття і підготовка горизонтів до використання здійснюються на глибинах 500— 650 м й ускладнюються значним водопритоком.

Керченський залізорудний басейн розташований у північно-східній частині Кримського півострова. За потенціалом запасів цей басейн другий в Україні (після Криворізького). Його промислові запаси становлять близько 2 млрд тонн. переважають бурі залізняки. Вміст заліза в рудах — від ЗО до 40%. Сприятливі умови залягання руд дають можливість добувати їх відкритим способом. Крім заліза, в їх складі є марганець, фосфор. кальцій, миш'як та інші домішки.

За запасами марганцевої руди (2.4 млрд тонн. у тому числі активних — І млрд тонн. за станом на 1 січня 1990 р.) Україна посіпає перше місце в світі. У межах України зосереджена половина відомих світових запасів марганцевої рули. Основні поклади її розміщуються в двох басейнах — Нікопольському (Дніпропетровська область) та Великотокмацькому (Запорізька). Територіальне поєднання покладів марганцевих і залізних руд зумовлює винятково сприятливі умови для формування й розвитку потужного металургійного комплексу України. Крім цих басейнів, поклади марганцевої руди є в Карпатах, Донецькій та Одеській областях. Побужжі.

Нікопольський басейн — найбільш розвіданий. Його промислові запаси становлять понад 800 млн тонн. Руди залягають горизонтальними пластами на глибинах 15—20 м. характеризуються сприятливими умовами видобутку. Вміст марганцю в промислових рудах становить 25—30%.

Великотокмацьке родовище марганцевих руд дорозвідується. Поклади ресурсів тут становлять 1,35 млрд тонн (більш як 56% загальних запасів України). Родовите розміщене в лівобережній частині Дніпра і разом з Нікопольським басейном визначає Південноукраїнську марганцеворудну провінцію. Марганцеві руди Великотокмацького родовища представлені двома видами — карбонатними (Я8%) і карбонатними у сполуці з оксидними (12%). Пластові горизонти руд зосереджені на глибинах до 100 м і характеризуються сприятливими гірничотехнічними умовами освоєння.

Кольорові метали

За запасами титанової сировини Україна займає помітне місце у світі. Титано-цирконієві руди є в Житомирській, Київській. Дніпропетровській. Черкаській і Донецькій областях. В основному вони знаходяться в межах Українського кристалічного щита. Основним промисловим мінералом титанових руд є ільменіт.

Важливе народногосподарське значення має алюміній. Добувають його з алюмінієвих руд — бокситів.'алунітів, нефелінів тощо. В Україні вони представлені покладами бокситів (Смілянське — в Черкаській області і Високопільське — ч Дніпропетровській), нефелінових сієнітів (в Приазов'ї). алунітів (Беганське і Берегівське родовища в Закарпатській області).

Запаси ртутних руд в Україні зосереджені в основному в межах Донецького кряжу. Розробляється Микитівське родовище ртуті (Горлівка Донецької області). Основний мінерал цих руд — кіновар (містить понад 80% ртуті).

В Україні добувають нікеле-кобальтові і залізонікелеві руди (на Побужжі і в Придніпров'ї), які генетично пов'язані з корою вивітрювання Українського кристалічного щита. Вміст нікелю в рудах невисокий — 0.4—1,5%.

Поліметалічні руди. до складу яких входять свинець і цинк, розвідані в межах Донецького кряжу, в Закарпатті (Берегівське і Беганське родовиша). прояви їх виявлені у Передкарпатті.

Україна має значні запаси уранових руд. Основний промисловий мінерал руди — ураніт (вміст ізотопів урану до 38%). Добувають урин в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Уранові руди — стратегічна сировина, необхідна для функціонування атомної енергетики.

В Україні поширені руди рідкісноземельних і розсіяних металів. Основні промислові мінерали цих елементів: монацит, бастепзнт, лопарит. газолініт. евксеніт та ін.

Родовища золота. В зв'язку з важким економічним становищем України. від'ємним сальдо платіжного балансу особливо важливими стають можливості виявлення в країні ресурсів золота, платини, алмазів, срібла. рідкоземельних та інших цінних елементів. Зусилля геологів спрямовані на те. щоб створити надійну ресурсну базу золотодобувної промисловості у нашій державі. Важливість золота в економіці зростатиме. Це зумовлюється бурхливим розвитком у світі космічної, електронної та інших сучасних галузей промисловості, в яких широко застосовується золото: прагненням світових банків до накопичення золотих запасів: розширенням світових ринків дорогоцінностей і зменшенням сировинної бази золотодобування.

Зусиллями геологів в Україні відкрито ряд великих родовищ у золоторудних районах: Придніпровському, Кіровоградському, Побузькому, Закарпатському та Донецькому. Геологи дійшли висновку, що наявні запаси можуть забезпечити тривалу стабільну роботу майбутніх золотовидобув-них підприємств. Для розвитку нової в Україні галузі є сприятливі умови:

ресурси золота містяться в добре освоєних районах, у окремих з них уже (- діючі гірничо-збагачувальні підприємства: ресурси золота представлені. як стверджують геології, великими родовищами з значним вмістом у ру-.іах золота: рули не містять екологічно небезпечних компонентів.

У Закарпатському золоторудному районі геологами досліджено й підготовлено до експлуатації Мужіївське родовище. На Побужжі розвідується золотоносне родовище на правому березі Південного Бугу в Савранському районі Одеської області.

Сировина для будівельних матеріалів має повсюдне поширення, хоча окремі області відрізняються між собою переважанням певних її видів. Найбільші родовища

скляних пісків — у Донецькій області (Авдіївське,Новомихайлівське), Харківській (Новоселівське), Чернігівській (Глібівське), Львівській (Великоглібовнцьке). У цих областях зосереджено 55% усіх запасів. На Донецьку, Харківську та Чернігівську області припадає 86% видобутку скляних пісків в Україні.

До польовошпатово'і сировини відносять польовий шпат, пегматити, лужні каоліни тощо. Ці корисні копалини є допоміжною сировиною керамічної, скляної та фарфорової галузей промисловості. Польовошпато-ва сировина — гостродефіцитна, запаси її в Україні невеликі. За запасами і видобутком пегматитів перше місце в Україні займає Запорізька область. Українські пегматити характеризуються високою якістю, низьким вмістом забруднюючих домішок. Значна їх частина використовується для виготовлення тонкої кераміки. У таких же цілях для фарфо-ро-фаянсових виробів використовуються лужні каоліни.

Каолін — глиниста порода, що утворюється внаслідок поверхневого руйнування кристалічних порід. За запасами і видобутком каоліну Україні належить провідне місце серед країн СНД. На її території зосереджено понад 35% запасів цих країн. Основний видобуток зосереджений у Дніпропетровській області (Просянське родовище) і Вінницькій (Глуховецьке). На базі цих родовищ працюють найбільші в Україні комбінати. Вторинний каолін не піддається збагаченню і застосовується для виготовлення вогнетривких матеріалів.

Крейда використовується у будівництві, хімічній, вугільній промисловості, сільському господарстві тощо. Запаси крейди в Україні великі (60 розвіданих родовищ, розробляється 18). Багато родовищ (12) розробляється у Луганській, Донецькій. Харківській та Сумській областях.

Значно поширені в Україні бентонітові піски і піски для силікатних виробів. Серед областей за запасами виділяються Харківська. Донецька і Херсонська. Найвищий рівень промислової ос-воєності мають родовища, розмішені у Донбасі і Придніпров'ї. Це пов'язано з високим економічним потенціалом та інтенсивним розвитком промислового будівництва в цих районах.

Кам'яні будівельні матеріали за використанням поділяють на декоративно-облицювальні та будівельні. В Україні зосереджені значні запаси граніту, гранодіориту, діориту, лабрадориту, габро, мармуру, мармуровидних вапняків тощо. Перше місце серед них корисних копалин займають граніти. Найперспективніші родовища — Жежелівське (Вінницька область), Старобабанське (Черкаська). Богуславське (Київська), Крошнянське., Лазочиківське, Короспішівське (Житомирська область). До цінних облицювальних матеріалів належать лабрадорити Головинського, Горбулівського та інших родовищ Житомирської області, то мають світове значення. Значні ресурси мармуровидного вапняку та мармуру зосереджені у Закарпатській області (родовища Діловецьке, Малий Розис. Довгорунь та ін.).

Мінеральні джерела. До корисних копалин належать і підземні води з підвищеним вмістом мінеральних компонентів та газів із специфічними фізико-хімічними властивостями, що цілюще впливають на людський організм.

В Україні чотири райони найбільшої концентрації джерел мінеральних вод. Перший — багатий на радіоактивні мінеральні джерела, що приурочені до кристалічних порід Українського шита та Донецького кряжа. Він розташований у межах десяти областей: Рівненської, Хмельницької. Вінницької, Житомирської. Київської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької.

(Приазовський район). Багато джерел (наприклад, Хмільник, Миронівка. Біла Церква. Слов'янськ) стали центрами сучасних лікувально-санаторних комплексів та курортів.

Другий район концентрації мінеральних джерел простягається уздовж Карпатського передового прогину (Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області). Джерела тут з високим вмістом сірководню, переважно біогенного походження. Найбільші родовища виявлено поблизу Не-мирова. Шкло. Великого Любеня. Роздолу. Чернівців. Н

Третій район — це ареал поширення вуглекислих мінеральних вод типу «Нарзан». «Боржомі». «Єсентуки». «Арзні» та ін. Більшість родовищ іііаходиться в Карпатах. Розташовані вони поблизу Ужгорода, сіл Ужок. Голятин, Келечпн. Верховина (води типу «Нарзан»). Голубине. Луги, Со-.іочин (води типу «Боржомі»), Грабове, Сойми. Верховина-Бистра (води піну «Єсентуки»).

Четвертий район концентрації мінеральних джерел охоплює територію Автономної Республіки Крим. Тут зосереджені в основному термальні джерела. Вода їх. різноманітна за мінералогічним складом і з порівняно високою температурою (38—53 °С), застосовується для лікування опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи. На базі відкритих джерел в Євпаторії та Саках створено курорти. У Криму також є джерела вуглекислих і сірководневих вод.

В Україні трапляються джерела мінеральних вод. які не належать до жодного з перелічених районів, проте широко використовуються в народному господарстві.