Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОПЕК.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
323.07 Кб
Скачать

Економіка

За даними уряду США, в 2011 році ОПЕК отримає понад $ 1 трлн доходів, це буде вперше, обсяг досягне цифри в $ 1034 млрд, і це поб'є рекорд $ 965 млрд в 2008 році.[10]

Організація країн-експортерів нафти (опек) [организация государств-экспортеров нефти (опек)]

ОРГАНІЗАЦІЯ КРАЇН-ЕКСПОРТЕРІВ НАФТИ (ОПЕК) [ОРГАНИЗАЦИЯ ГОСУДАРСТВ-ЭКСПОРТЕРОВ НЕФТИ (ОПЕК)]- - організація. заснована у 1960 р. ,яка включає Саудів-ську Аравію, Кувейт, Іран, Ірак, Лівію, Об'єднані Арабські Емірати, Нігерію, Венесуе- лу, Індонезію, Алжир, Катар і Габон. Мета ОПЕК - координація дій щодо обсягу продажу і встановлення цін на сиру нафту. Оскільки ОПЕК контролює приблизно половину світового обсягу торгівлі нафтою, то вона значно впливає на рівень світових цін. У 1973-1974 рр. ОПЕК використала свою монопольну владу, збільшивши ціни на нафту в чотири рази, спровокувавши тим самим енергетичну кризу. У 1979-1980 рр. ціна на нафту знову подвоїлась. У 1970-х роках величезні надлишки балансів поточних операцій країн ОПЕК було вкладено у великі комерційні банки США та інших індустріальних країн, які потім надавали позики менш розвинутим країнам.

рганізація країн — експортерів нафти (ОПЕК)була створена в 1960 p. на конференції в Багдаді. Її статут, затверджений у 1961 p., згодом неодноразово переглядався. Згідно зі статтею 7 Статуту повноправними членами цієї міжнародної економічної організації можуть бути тільки члени-засновники та країни, чиї заявки на член­ство були схвалені Конференцією. Будь-яка інша країна, що експортує нафту в значних кількостях і має інтереси, які в основному збігають­ся з інтересами країн-членів, може стати повноправним членом ОПЕК за умови, що її прийняття буде схвалено більшістю в 3/4 голосів, включаючи голоси всіх країн-засновниць. Статус асоційованого чле­на не може бути наданий жодній країні, яка не має інтересів і цілей, схожих у своїй основі з інтересами країн — членів цієї організації.

Як бачимо, ОПЕК — структура якоюсь мірою елітарна, з особли­вими, надто жорсткими умовами прийняття нових членів до її лав.

У складі ОПЕК 12 країн-членів. Засновниками організації були 6 країн: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Лівія, Саудівська Аравія. Зго­дом до числа членів були прийняті ще 6 країн: Алжир, Габон, Індо­незія, Катар, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати.

Головна мета діяльності ОПЕК:

• координація й уніфікація нафтової політики країн-членів та захист їхніх інтересів, у тому числі шляхом забезпечення їм сталих

доходів;

• забезпечення стабільності цін на світовому ринку нафти та

постачання нафтою країн-споживачів;

• забезпечення одержання справедливих доходів інвесторами від капіталовкладень у нафтову промисловість;

• забезпечення охорони навколишнього середовища;

• співробітництво з країнами — нечленами ОПЕК з метою реа­лізації ініціатив щодо стабілізації світового ринку нафти.

Поряд із специфічними питаннями забезпечення та захисту еко­номічних і фінансових інтересів країн-членів у нафтовій промисло­вості, організація у 1976 p. створила Фонд міжнародного розвитку {Фонд ОПЕК} як багатосторонній фінансовий інститут, покликаний сприяти співробітництву між країнами — членами ОПЕК та інши­ми країнами, що розвиваються. Допомогою Фонду можуть користу­ватися міжнародні інституції, діяльність котрих приносить користь краї­нам, що розвиваються, а також всі інші країни, що розвиваються, які не входять в ОПЕК. Членами Фонду є всі 12 країн — членів ОПЕК.

Метою діяльності Фонду є:

• здійснення фінансового співробітництва між країнами — чле­нами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються, шляхом надання пільгових позик для фінансування платіжних балансів, для здійснен­ня проектів і програм розвитку;

• сприяння і/або надання позик міжнародним агентствам,

діяльність яких відповідає меті Фонду;

• фінансування діяльності з надання технічної допомоги. Основним напрямом діяльності Фонду вважається надання по­зик і субсидій на пільгових умовах (під низький процент). Фонд

надає позики трьох типів:

• позики на здійснення конкретних проектів розвитку; націо­нальним банкам розвитку надаються також кредитні лінії для фінан­сування малих і середніх підприємств;

• позики для фінансування програм на відновлення або модер­нізацію певних галузей економіки, на закупівлю сировини, облад­нання, запасних частин, список яких узгоджується з Фондом;

• позики для фінансування платіжних балансів, як от, на імпорт продуктів харчування і споживчих товарів; на закупівлю обладнан­ня для сільського господарства і виробництва споживчих товарів.

Позики доповнюються субсидіями, що надаються для фінансової підтримки, дослідницьких робіт, підготовки кадрів, продовольчої до­помоги, допомоги при надзвичайних обставинах.

Фонд ОПЕК надає допомогу всім країнам, що розвиваються (за винятком країн — членів ОПЕК) у порядку загальної черговості, при цьому віддаючи пріоритет найменш розвинутим країнам.

Фінансові ресурси Фонду складаються в основному з добровільних внесків країн-членів, доходів, отримуваних за рахунок інвестицій і позик Фонду (процентні ставки і оплата за обслуговування), а також за рахунок коштів, які одержують країни — члени ОПЕК по двосто­ронніх та багатосторонніх каналах. Позик на світових ринках Фонд не отримує.

Загалом Фонд ОПЕК сьогодні діє у 93 країнах Африки, Азії, Ла­тинської Америки, Карибського басейну і Європи. Він є донором або кредитором цілого ряду інших міжнародних організацій, таких як агентства розвитку країн — членів ОПЕК (Кувейтського фонду, Арабського фонду економічного і соціального розвитку та ін.). Фінан­сові ресурси одержують також регіональні банки розвитку в Африці, Азії і Америці.

Щодо галузевої структури кредитування, то якщо на початку своєї діяльності Фонд першочергову увагу приділяв енергетичним проектам і фінансуванню дефіцитів платіжних балансів країн-пози­чальниць, то сьогодні — кредитуванню соціальне значимих проектів, орієнтованих на вирішення проблем голоду або подолання наслідків засухи в Африці. І незважаючи на те, що соціальні проекти, як пра­вило, непривабливі для великих інвесторів. Фонд активно намагаєть­ся заповнити саме цю нішу, приділяючи особливу увагу наданню допомоги в охороні здоров'я, освіті та інших сферах.

Навіть за умови відсутності сьогодні в самих країнах ОПЕК зай­вих фінансових коштів для суттєвого поповнення бюджету Фонду, зобов'язання засновників Фонду виконуються, як правило, в повно­му обсязі й у зазначені терміни. Проблеми, частіше всього, виника­ють не з кредиторами, а з реципієнтами кредитів.

Окрім Фонду міжнародного розвитку, країни — члени ОПЕК створили інші спільні економічні й фінансові структури, серед яких сім багатосторонніх інститутів допомоги, шість двосторонніх інститутів допомоги розвитку та три трастових фонди.

Багатосторонні інститути, допомоги ОПЕК:

• Арабське головне управління сільськогосподарських інвестицій і розвитку;

• Програма арабських держав Перської затоки для організації розвитку системи ООН;

Арабський валютний фонд;

• Арабський фонд економічного і соціального розвитку;

• Арабська програма фінансування торгівлі;

• Арабський банк економічного розвитку Африки;

• Ісламський банк розвитку.

Двосторонні інститути допомоги розвитку ОПЕК:

• Фонд арабського економічного розвитку Абу-Дабі (Фонд Абу-Дабі);

• Організація з інвестицій, економічної і технічної допомоги Ірану (Організація Ірану);

• Іракський фонд розвитку зарубіжних країн (Іракський фонд);

• Кувейтський фонд арабського економічного розвитку (Кувейт-ський фонд);

• Саудівський фонд розвитку (Саудівський фонд);

• Венесуельський інвестиційний фонд. Трастові фонди ОПЕК:

• Арабський нафтовий фонд;

• Трастовий фонд Нігерії;

• Венесуельський трастовий фонд.

До групи регіональних багатосторонніх економічних організацій належить НАФТА — Північноамериканська зона вільної торгівлі.

Її створено на основі угоди, яка набрала чинності 1 січня 1994 p. між Канадою, США і Мексикою (підписана в 1992 p.). Цьому передувала підписана в 1988 році канадсько-американська угода про вільну торгів­лю (набрала чинності 31 січня 1989 p.) та чинна з 1965 p. угода між США і Канадою про торгівлю продукцією автомобільної промисловості.

Слід зазначити, що жодна багатостороння або двостороння угода не сягнула так далеко, як НАФТА за обсягом охоплених її положен­нями проблем інвестування та пов'язаних з цим питань, глибиною їх опрацювання та процедур. На регіональному рівні ця організація має унікальні, найдетальніше розроблені й реально діючі інструмен­ти в галузі інвестиційної політики поряд із ліквідацією бар'єрів на шляху торговельного обміну товарами та послугами.

Угода про створення НАФТА включає такі положення щодо ре­жиму і гарантій іноземних інвестицій:

• кожна країна — член Організації надає інвесторам й інвести­ціям іншої країни-члена не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає у подібних випадках власним інвесторам (тобто націо­нальний режим);

• у взаємовідносинах між країнами — членами Організації передбачається режим найбільшого сприяння;

• забороняється нав'язування будь-яких обмежень щодо умов функціонування капіталу, зокрема забороняється встановлювати мінімальну експортну квоту, розміри місцевого компонента в кінцевій продукції, імпортні обмеження, обмеження на ліцензування техно­логії, виключні торговельні вимоги, вимоги валютного контролю;

• передбачається режим вільного переказу всіх видів платежів (прибутки, дивіденди, проценти, роялті, управлінські платежі, технічна допомога, виручка від продажу, включаючи повну або часткову ліквіда­цію) у вільно конвертованій валюті, за ринковим курсом на день переказу;

• передбачається поетапне регулювання інвестиційних супере­чок між приватними інвесторами: на першому етапі — використан­ня консультацій і переговорів; у випадку їх невдачі — створення умов для арбітражу при дотриманні принципу рівності щодо всіх інвесторів і відповідно до принципу міжнародної взаємності;

• допускається можливість націоналізації на недискримінацій-ній основі у випадку наявності відповідних суспільних інтересів згідно з чинними нормами і за умови виплати належної компенсації.

Відповідно до Угоди протягом 15 років майже всі торговельні та інвестиційні бар'єри між країнами — учасницями НАФТА мають бути ліквідовані, а митні збори відмінені. У канадсько-американській торгівлі ці митні перешкоди усунуті, тому мова йде лише про лібералі­зацію товарообміну цих країн з Мексикою, де продовжують залишати­ся обмеження щодо надання певних послуг. Однак ці послуги не мають технологічного характеру з передачі за кордон, і майбутні інновації допоможуть розв'язати цю проблему. Так, протягом 10 років Мексика повинна відмінити більшість обмежень на імпорт автомобілів. У сфері енергетики передбачена заборона на участь іно­земних компаній у розробці, видобутку і виробництві нафти і нафто­продуктів у Мексиці. Ця заборона стосується також іноземних інвестицій для розвідки і видобутку радіоактивних руд, транспорту і комунікаційної інфраструктури. Щодо інших галузей Мексика зо­бов'язалася пом'якшити обмеження на участь американських і ка­надських інвесторів в акціонерному капіталі своїх компаній, а та­кож відмінити обмеження на іноземну участь у банках і страхових компаніях. Загалом уже сьогодні близько 80 % валового внутріш­нього продукту Мексики повністю відкрито для прямих іноземних інвестицій.

Завдяки активному співробітництву в рамках НАФТА Мексика за короткий час змогла збільшити свій економічний потенціал, обся­ги зовнішньої торгівлі й масу залученого з-за кордону іноземного капіталу. В результаті з колишнього поборника протекціонізму Мексика перетворилася на країну з відкритою економікою. Сьогодні вона за загальним рівнем економічного розвитку помітно випере­джає інші країни Латинської Америки і входить до "великої трійки" латиноамериканських індустріальних лідерів.

Мексика стала цікавим і перспективним ринком, у тому числі й для України.

Серед регіональних економічних організацій, у яких бере участь Україна, слід виділити Чорноморське економічне співтовариство (ЧЕС),яке офіційно засноване на початку 1988 p., а фактично почало функціонувати з 1992 p. У складі цієї організації 11 країн-членів:

Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина, Україна. Секретаріат ЧЕС знаходиться у Стамбулі.

Основні напрями діяльності ЧЕС в економічній та фінансовій сферах:

• розвиток багатостороннього і двостороннього співробітництва у погоджених галузях; розширення диверсифікації співробітництва;

• поліпшення умов для підприємницької діяльності й стимулю­вання індивідуальних та колективних ініціатив підприємств і фірм;

• сприяння розвитку підприємництва шляхом стимулювання співробітництва між малими і середніми підприємствами, інвестора­ми, підприємцями і промисловцями.

Крім того, в рамках робочих груп проводиться робота з розширен­ня і поглиблення співробітництва у сфері банків і фінансів, з питань уникнення подвійного оподаткування, захисту інвестицій, передачі статистичних даних і економічної інформації. Утворено Раду Чорно­морського економічного співробітництва, яка складається з представ­ників підприємницьких об'єднань і торговельних палат країн — членів організації. Україна бере активну участь у діяльності ЧЕС.

ншою міжнародною економічною організацією субрегіонально-го характеру, в діяльності якої бере участь Україна, є Співдружність Незалежних Держав (СНД), заснована в 1991 p. Членами СНД є 12 країн: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргиз­стан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Узбе­кистан, Україна.

У 1993 p. країни — члени СНД підписали Угоду про створення Економічного союзу, яка передбачає:

• вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили;

• здійснення погодженої політики у таких сферах, як грошово-кредитні відносини, бюджети, ціни й оподаткування, валютні питан­ня і митні збори;

• заохочування вільного підприємництва та інвестицій; підтрим­ка виробничої кооперації і налагодження прямих зв'язків між під­приємствами і галузями;

• узгодження господарського законодавства.

У січні 1995 p. були укладені угоди про митний союз між Рес­публікою Білорусь, Республікою Казахстан і Російською Федерацією, де визначено комплекс проблем у сфері підприємництва й інвес­тицій.

Сторони зобов'язались:

• забезпечувати національний режим для діяльності суб'єктів господарювання держав-учасниць на своїх територіях;

• сприяти розвитку прямих економічних зв'язків між суб'єкта­ми господарювання, виробничої кооперації;

• надавати допомогу у створенні спільних підприємств, транс­національних виробничих об'єднань, мережі комерційних і фінансо­во-кредитних закладів і організацій;

• координувати свою інвестиційну політику, включаючи залу­чення іноземних інвестицій і кредитів у сферах, що становлять взаєм­ний інтерес, здійснювати спільні капіталовкладення, у тому числі на компенсаційній основі.

26 березня 1996 p. Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Російська Федерація підписали документ про поглиблення співробітництва (угода про наміри) в економічній, науковій, освітній, культурній і соціальній сферах, націлений у довгостроковій перспективі на ство­рення "Співдружності об'єднаних держав".

2 квітня 1996 p. було підписано Договір про утворення Співтова­риства Білорусі й Росії, яким передбачено об'єднання матеріального й інтелектуального потенціалів обох країн і створення рівних умов для підвищення життєвого рівня народу і духовного розвитку особи.

Ні в угоді про митний союз, ні в угоді про наміри, ні, тим більше, у Договорі про Співтовариство Україна участі не бере.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.