- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Пояснювальна записка до курсу
- •Програма навчального курсу
- •3.Організаційні основи сімейної медицини
- •3.1. Місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров’я та принципи сімейного обслуговування населення
- •Постанова км України від 20 червня 2000 р. № 989 Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я
- •Наказ моз України від 23 лютого 2001 року № 72 Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини
- •Примірне положення про лікаря загальної практики – сімейної медицини
- •7. Лікар загальної практики – сімейної медицини зобов’язаний:
- •8. Лікар загальної практики – сімейної медицини має право:
- •Кваліфікаційна характеристика лікаря із спеціальності загальна практика – сімейна медицина Загальні знання
- •Спеціальні знання
- •Загальні навики
- •Спеціальні навики
- •Невідкладна допомога
- •Маніпуляції
- •Наказ моз України від 08 січня 2004 року № 1 Про удосконалення моніторингу первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та уніфікації відповідної облікової медичної документації
- •Перелік облікової медичної документації закладу загальної практики – сімейної медицини
- •Перелік Необов’язкової для ведення в закладі загальної практики – сімейної медицини облікової медичної документації
- •3.2. Особливості організації роботи сімейного лікаря в системі первинної медико-санітарної допомоги (пмсд)
- •Довготривалість і безперервність допомоги
- •Багатопрофільність
- •Сімейний підхід
- •Превентивність
- •4. Диспансеризація, реабілітація та санаторно-курортний відбір, який проводить сімейний лікар
- •4.1. Загальні питання диспансеризації
- •4.1.1. Порядок диспансеризації населення. Загальні положення
- •4.1.2. Мета диспансеризації населення
- •4.1.3. Управління та планування проведення диспансеризації населення
- •4.1.3.1. Проведення диспансеризації дітей віком до 18 років
- •4.1.3.2. Проведення диспансеризації дорослого населення
- •4.1.4. Організація роботи щодо проведення диспансеризації населення
- •4.1.4.1. Організація роботи з диспансеризації дитячого віком до 18 років
- •4.1.4.2. Організація роботи з диспансеризації дорослого населення
- •4.1.5. Організація диспансерного нагляду за вагітними
- •4.1.6. Методика проведення диспансеризації дорослого населення
- •4.1.7. Взаємозв’язок та послідовність у роботі закладів охорони здоров’я при проведенні диспансеризації
- •4.1.8. Інформаційна автоматизована система медичних профілактичних оглядів населення
- •4.1.9. Критерії ефективності диспансеризації населення
- •Анамнестична анкета
- •1. Загальна інформація.
- •2. Перенесені захворювання.
- •3. Основні скарги:
- •4. Наявність у найближчих родичів (батьків, сестер, братів, бабусь, дідусів) таких захворювань:
- •5. Спосіб життя.
- •4.2. Реабілітація населення
- •4.2.1. Загальні питання реабілітації
- •4.2.2. Завдання, мета і принципи реабілітації
- •4.2.3. Види, етапи і періоди реабілітації
- •4.3. Санаторно-курортне лікування в україні
- •4.3.1. Визначення поняття санаторно-курортне лікування та його головних завдань
- •4.3.2. Класифікація санаторно-курортних закладів
- •4.3.3. Показання та протипоказання для санаторно-курортного лікування
- •4.3.4. Правила оформлення документів при санаторно-курортному відборі
- •4.3.4.1. Порядок проведення санаторно-курортного відбору і забезпечення громадян путівками для санаторно-курортного лікування
- •4.3.4.2. Правила оформлення «Санаторно-курортної карти» і направлення громадян на санаторно-курортне лікування
- •4.3.4.3. Здійснення програми санаторно-курортного лікування або реабілітації
- •Загальні протипоказання щодо направлення дорослих на санаторно-курортне лікування
- •5. Організація роботи денних і домашніх стаціонарів
- •5.1. Організація роботи денного стаціонару поліклініки
- •5.1.1. Організація лікувально-діагностичного процесу в денних стаціонарах, наступність та послідовність лікувально-діагностичного процесу з іншими підрозділами та лікувальними закладами
- •5.1.2. Медична та соціально-економічна ефективність денних стаціонарів
- •5.2. Організація роботи домашнього стаціонару
- •5.2.1. Основні завдання і загальні показання та протипоказання до лікування в домашніх стаціонарах
- •5.2.2. Режим поведінки хворих і комплекс лікувальних заходів у домашніх стаціонарах
- •5.3. Раціональне харчування
- •5.3.1. Роль раціонального харчування у збереженні та зміцненні здоров’я здорових і хворих
- •5.3.2. Загальні вимоги до раціонального харчування
- •5.3.3. Потреба людини в енергії
- •5.3.4. Роль білків, жирів, вуглеводів, мікроелементів, вітамінів у раціональному харчуванні
- •5.3.5. Вода, водний режим
- •6. Тести до теми «організація позалікарняної допомоги (наступність догоспітального та госпітального етапів)» Модуль № 1
- •7. Відповіді до теми «організація позалікарняної допомоги (наступність догоспітального та госпітального етапів)» Модуль № 1
- •Список використаної літератури
- •Бокова Ірина Валеріївна
Невідкладна допомога
При набряковому синдромі новонароджених, крупі, спонтанному пневмотораксі, приступі бронхіальної астми, гострій дихальній недостатності, задусі, гострій серцево-судинній недостатності, гіпертензивних та гіпотензивних кризах, гострих порушеннях серцевого ритму і провідності, клінічній смерті (зупинка серця, зупинка дихання), печінковій та нирковій коліках, гострій нирковій недостатності, гострій печінковій недостатності, гострій наднирниковій недостатності, струсі мозку, забитті і стисненні головного мозку, набряку головного мозку, психомоторному збудженні, нейротоксикозі, менінгококцемії, судомах, ексикозі, при синдромі раптової смерті, коматозних станах, всіх видах шоку, гострих алергозах, гіпертермічному синдромі, травмах, отруєннях, опіках, відмороженнях, потопанні, ураженнях електричним струмом, ураженні блискавкою, суїцидних спробах. Тимчасова зупинка зовнішніх та внутрішніх кровотеч. Невідкладна допомога при вагітності та пологах та транспортування вагітної до спеціального закладу. Допомога постраждалим від дії іонізуючого випромінювання.
Маніпуляції
Підшкірні, внутрішньом’язові та внутрішньовенні ін’єкції, промивання шлунку, пункція плевральної порожнини, пункція черевної порожнини, катетеризація сечового міхура, надлобкова пункція сечового міхура, кольпоскопія, постановка клізм, введення газовивідної трубки.
Лікар загальної практики – сімейної медицини II кваліфікаційної категорії повинен володіти вищезазначеними знаннями та навиками. Крім того, він повинен знати і вміти:
– методи екстракорпоральної детоксикації;
– досконало володіти технікою накладання судинного шва.
Проводити:
– венесекцію;
– пункцію і катетеризацію підключичної вени;
– шийну вагосимпатичну блокаду;
– паранефральну блокаду;
– блокаду міжреберних нервів;
– лікувальний масаж.
Знати принципи організації і проведення інтенсивної терапії і реанімації в амбулаторних умовах.
Брати активну участь у поширенні медичних знань серед населення.
Вміти узагальнювати науково-практичну медичну літературу.
Знати сучасну літературу за фахом.
Знати форми планування і звітності своєї роботи.
Лікар загальної практики – сімейної медицини I кваліфікаційної категорії поряд з вищезазначеним повинен:
– проводити аналіз якісних показників роботи відділення, а також виявляти причин недоліків в роботі, давати висновки щодо покращання діяльності відділення;
– вміти виконати люмбальну пункцію;
– вміти накладати епіцистостому;
– проводити ректороманоскопію;
– вміти вводити зонд Блекмора-Сингстекена;
– проводити діагностику захворювань у складних випадках;
– розробляти відповідні сучасним вимогам програми лікування хворих;
– досконало знати терапію, педіатрію, хірургію, акушерство і гінекологію;
– знати сучасні напрямки розвитку медицини;
– сприяти підвищенню кваліфікації середніх медичних працівників.
Лікар загальної практики – сімейної медицини вищої кваліфікаційної категорії поряд з вищезазначеним повинен:
– знати зміст основних наказів та інструкцій, що стосуються надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини і використовувати їх в роботі;
– знати показники здоров’я населення та показники роботи служби загальної практики – сімейної медицини на території медичного обслуговування, правильно трактувати їх і вміти визначити основні завдання, спрямовані на вдосконалення надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;
– вміти узагальнювати досвід роботи відділення або медичної установи;
– кваліфіковано проводити огляд хворих, клінічний розбір випадків захворювань, консиліуми;
– досконало знати суміжні спеціальності (гастроентерологію, пульмонологію, кардіологію тощо);
– володіти методикою підготовки молодих спеціалістів (інтернів, лікарів, які атестуються, середніх медпрацівників).
Додаток 3.1.3