4.1.6. Методика проведення диспансеризації дорослого населення

На осіб, які вперше звернулися до закладу охорони здоров’я (окрім звернень з приводу гострих захворювань) та на осіб, запрошених на диспансеризацію, у реєстратурі підбирається медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о), яка передається дільничному лікарю (лікарю ЗПСМ).

У закладах (підрозділах закладів) ПМСД:

– заповнюється Анамнестична анкета, затверджена цим наказом;

– здійснюється рівномірний розподіл осіб, які підлягають диспансеризації, по кабінетах у відповідності до Порядку;

– направлення, у разі потреби, на консультацію та обстеження до інших закладів охорони здоров’я.

По закінченню обстеження молодші спеціалісти з вищою медичною освітою закладів (підрозділів закладів) ПМСД отримують від діагностичних служб та лікарів спеціалістів висновки обстежень і передають їх дільничному терапевту (лікарю ЗПСМ).

Дільничні лікарі (лікарі ЗПСМ) здійснюють огляд, визначають, у разі потреби, необхідні додаткові обсяги обстежень та консультації лікарів спеціалістів, визначають групу диспансерного нагляду.

За результатами диспансеризації та додаткового обстеження та консультацій визначають такі контингенти:

1) здорові (Д I) – особи, які не пред’являють жодних скарг, в анамнезі та огляді яких не виявлено хронічних захворювань або порушень функції окремих органів та тканин. Серед них виділяють категорію осіб з «граничними станами», які потребують спостереження (виявлені незначні відхилення від визначених меж норми у величинах артеріального тиску та інших фізіологічних характеристик, які не впливають на функціональну діяльність організму);

2) практично здорові (Д II) – особи, які мають в анамнезі гостре або хронічне захворювання, але не мають загострень протягом декілька років;

3) хворі, які потребують лікування (Д III), – особи з компенсованим перебігом захворювання, рідкими загостреннями, нетривалою втратою працездатності;

4) особи з субкомпенсованим перебігом захворювання, частою та тривалою втратою працездатності;

5) особи з декомпенсованим перебігом захворювання, стійкими патологічними порушеннями, що призводять до стійкої втрати працездатності.

У кожній групі слід враховувати осіб з факторами ризику виникнення захворювань (виробничого, побутового, генетичного характеру).

Здорові та практично здорові особи передаються для обліку та спостереження до закладів (підрозділів закладів) ПМСД (1 раз на рік). Хворі підлягають спільному динамічному спостереженню у дільничних лікарів (лікарів ЗПСМ) та лікарів спеціалістів відповідного профілю (спостереження за схемою відповідного захворювання).

У здійсненні диспансеризації населення провідним є дільничний лікар (лікар ЗПСМ), до обов’язків яких входить:

– безпосереднє здійснення обліку населення та його оглядів;

– забезпечення взаємозв’язку та послідовності у роботі з лікарями спеціалістами;

– розподіл населення на групи диспансерного спостереження;

– відбір хворих, які підлягають диспансерному спостереженню;

– забезпечення проведення усіх необхідних діагностичних та лікувально-оздоровчих заходів;

– направлення на госпіталізацію та санаторно-курортне лікування;

– надання рекомендацій та здійснення контролю за дотриманням режиму праці, відпочинку, харчування тощо.

В умовах сільської місцевості дільничний лікар (лікар ЗПСМ) визначає контингенти хворих, які потребують диспансерного спостереження, з урахуванням забезпечення сільських закладів охорони здоров’я кадровими та матеріально-технічними ресурсами. Організація динамічного спостереження та проведення лікувально-оздоровчих заходів здійснюється у відповідності до Порядку.

Керівники закладів охорони здоров’я забезпечують контроль за виконанням індивідуальних планів оздоровлення хворих, розробляють план лікувально-оздоровчих заходів по закладу.

З метою раціонального розподілу та використання ресурсів (кадрових, фінансових, матеріально-технічних) на основі визначення контингентів та обсягу обстежень проводяться розрахунки потреби в оглядах та дослідженнях, за результатами диспансерних оглядів – потреби в оздоровчих заходах (амбулаторно-поліклінічному, стаціонарному, санаторно-курортному лікуванні, працевлаштуванні, дієтичному харчуванні, організації занять фізкультурою та спортом).

Керівники закладів охорони здоров’я проводять спільну роботу із керівниками підприємств (установ, організацій) щодо формування здорового способу життя.