Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЭДУ 184.doc
Скачиваний:
69
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
1.24 Mб
Скачать
  1. Особливості зовнішньої заборгованості України та сучасний стан зовнішнього боргу України

Більше половини приросту (60.8%) валового зовнішнього боргу в 2010 році сформувалося в секторах державного управління та грошово-кредитного регулювання. Зовнішні зобов’язання цих секторів зросли на 8.5 млрд. дол. США (на 35.3%) до 32.5 млрд. дол. США (23.7% від ВВП). Динаміка зовнішнього боргу приватного сектору перед нерезидентами носила різноспрямований характер: збільшення заборгованості інших секторів економіки частково компенсувалося зменшенням боргу банківського сектору.

У 2010 році зафіксовано подальше скорочення боргу банківського сектору перед нерезидентами на 2.7 млрд. дол. США до 28.1 млрд. дол. США (20.5% від ВВП).

На кінець 2010 року обсяг валового зовнішнього боргу України сягнув 117.3 млрд. дол. США (85.7% від ВВП), збільшившись протягом звітного року на 13.9 млрд. дол. США (на 13.5%).

Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася:

• значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7.1 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3.5 млрд. дол. США);

• суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4.5 млрд. дол. США);

• скороченням довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США) Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8.5 млрд.дол.США та на кінець 2010 року становив 47.3 млрд. дол. США. Рівень його покриття міжнародними резервами на кінець року зріс до 73% (на початку року він становив 68%).

  1. Шляхи вирішення боргової проблеми України

В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема:

- обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності;

- використання запозичених коштів для фінансування збільшення виробничих потужностей;

- збільшення власних доходів держави;

- збільшення норми інвестування;

- реструктуризація зовнішньої заборгованості та ін.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат.

Однозначного способу розв’язання проблеми заборгованості немає. Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів має враховувати не лише економічні, а й політичні наслідки певних дій щодо боргу.

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно i стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.