173. Двосторонні відносини в геоекономічній моделі України

Україна як повноцінний і великий геоекономічний суб’єкт євразійського простору має необхідні й достатні підстави для здійснення зворотного впливу на процеси трансформації і формування нових векторів впливу та інтеграції у цьому мегарегіоні.

Ключове геоекономічне положення нашої країни на Євразійському континенті обумовлено рядом факторів:

По-перше, територія України є місцем перетину євразійської геоекономічної системи координат Північ – Південь (меридіан) і Захід – Схід (паралель).

По-друге, Україна володіє одним із найпотужніших на євразійському просторі транзитних потенціалів. Геоекономічний простір України просякнутий різними транспортними системами.

По-третє, Україна є потужною транскордонною державою.

По-четверте, важливими складовими української території є два морських ареали, а саме Чорне та Азовське моря, завдяки яким геоекономічний потенціал України суттєво зростає. Чорне море є євразійською брамою до Середземномор’я, відповідно до країн Північної Африки і далі вглиб цього неймовірно багатого континенту. Окрім того, Чорне море через Грузію виводить нас до країн Південної Азії (Індія, Бангладеш, Пакистан та ін.), які володіють величезними природними ресурсами і місткими внутрішніми ринками з необмеженим потенційним попитом.

Для того щоб Україна змогла найповніше реалізувати свій геоекономічний потенціал у євразійському просторі й набути статус держави – субрегіонального лідера, необхідно підвищити ефективність усіх перелічених вище факторів, а також забезпечити їх комплексний розвиток, що дасть змогу досягти позитивного інтегрального результату та синергетичного ефекту.

Для того щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна повинна вибудувати таку геоекономічну модель розвитку, яка б відповідала новітнім викликам, потребам, тенденціям і можливостям розвитку сучасної світогосподарської системи. Для ефективної реалізації геоекономічної моделі України в євразійському просторі необхідно, насамперед, виробити сучасну геоекономічну модель розвитку, найважливішими елементами якої будуть: Балто-Чорноморське економічне партнерство, багаторівнева система транскордонного співробітництва, транскордонна мережа транспортних коридорів, мегасистеми партнерств між регіонами і містами

України та інших країн, розташованих як на осі Захід – Схід, так і на осі Південь – Північ (насамперед, тими, що мають спільний кордон із нашою державою).

174. Сучасні особливості україно-російського співробітництва

Аналіз розвитку українсько-російських відносин протягом останніх п’яти років свідчить про те, що економічна співпраця між Україною і РФ успішно розвивалася, незважаючи на певні проблеми в політичній складовій цих відносин.

Протягом останніх 5 років Росія залишається основним торгівельним партнером України серед країн СНД і далекого зарубіжжя. Для РФ Україна є 5-м за значенням торгівельним партнером.

Співробітництво у сфері транспорту.

Загальний об'єм перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів в міжнародному повідомленні між Росією і Україною транспортом загального користування (залізничним, автомобільним і водним) складає близько 70 млн.

Розробляються програми круїзного судноплавства по лінії Дунай - Чорне море - Дніпро - Волга. Укладено угоду про паромне сполучення між російським портом Кавказ й українським Керч

Серед спільних проектів в галузі транспорту можна назвати створення могутнього вантажного електровоза в рамках кооперації Луганського і Новочеркаського заводів. Яскравим прикладом співпраці між Україною і Росією став виграний тендер на постачання до Іраку крупної партії луганських тепловозів з коломенськими дизельними двигунами.

Військово-технічна співпраця.

Завдяки більшій самодостатності, Росія намагається обмежувати і дозувати кооперацію з Україною у сфері виробництва озброєнь. Це узгоджується із обраною РФ стратегією розвитку власного виробництва зброї та підвищення самодостатності вітчизняного ВПК.

Співпраця в авіаційній і ракетно-космічній галузях.

в рамках двосторонніх зв'язків здійснюється близько 40% і більш наукових досліджень.

Стратегічним інтересам обох країн відповідає збереження і розвиток Харківського і Київського авіазаводів, КБ Антонова, КБ Тупольова, ОКБ С. Ілюшина.

На базі спільно розроблених ракетоносіїв "Зеніт" і "Циклон" створений триступінчатий "Зеніт-3".

Російський капітал в Україні

За даними деяких експертів, сьогодні на долю російського капіталу в Україні припадає 75% акцій в нафтопереробці, 30% в газотранзитній галузі, 50% в алюмінієвій промисловості, 30% в машинобудуванні, енергетиці та енергопостачанні.

У той час як західні інвестори намагаються вкладати гроші тільки в найбільш ліквідні галузі, росіян не лякає політико-економічний ризик і вони вкладають гроші у базові галузі, менш ліквідні, зате дуже рентабельні.