164. Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України

Характеризуючи сучасні інтеграційних процеси, слід відзначити, що відносини між країнами, які підлягали регулюванню відповідними міжнародними договорами між ними, перетворюються на «внутрішні», тобто такі, які здійснюються в межах міжкраїнового союзу того або іншого ступеня інтегрованості. А сталі виробничо-торговельні контакти, які існували в однонаціональних партнерів, набувають ознак міжнародності, як це трапилося, наприклад, у колишніх радянських та югославських республіках — нових незалежних державах.

До такої групи держав належить Україна, а проблеми, пов’язані з регіональними інтеграційними процесами, стають для неї особливо гострими. Тому оцінка тенденцій регіоналізації, які можуть радикально вплинути на умови міжнародної економічної діяльності країни, є важливим завданням.

Ускладнення для України, а особливо для українських виробників-експортерів виникають у зв’язку із недалекою втратою відносно сприятливого торговельного статусу, зокрема режиму вільної торгівлі з країнами, які незабаром інтегруються до ЄС: адже з Євросоюзом такого режиму Україна не має.

Важливою умовою формування ефективної системи міжнародної економічної діяльності України є визначення регіональних пріоритетів співробітництва з іншими країнами. При цьому очевидно, що особливий інтерес мають становити ті інтеграційні процеси, які знаходяться в географічній близькості від її кордонів.

Для перспектив вітчизняної міжнародної економічної діяльності актуальним є питання: яка з двох таких, географічно найближчих систем є більш привабливою — ЄС чи СНД.

Певні міжнародні інтеграційні процеси виявилися, з одного боку, недосяжними для України, а з іншого — навіть такими, що реально ускладнюють її становище.

Приклад.

Формування єдиного європейського ринку супроводжувалось ускладненнями для українських виробників з погляду можливостей потрапити на ринки деяких західноєвропейських країн, що раніше мали нижчі митні ставки та нетарифні бар’єри, ніж ті, якими вони стали в Європі після єдиного ринкового простору. Утворення митного союзу між Росією та Білоруссю також призвело до погіршення умов торгівлі з Білоруссю через те, що вона перейшла на російський, більш закритий стосовно України, режим.

Україні поки-що не вдається забезпечити собі повноцінну участь в міжнародних інтеграційних процесах.

165. Процеси регіоналізації в міжнародній економічній діяльності та участь в них України

Регіоналізація - процес перерозподілу владних компетенцій, передачі функцій від національного на регіональний рівень, поява і розвиток нових інституційних форм, що відповідають нової ролі регіонів у процесі прийняття рішень на національному та наднаціональному рівнях.

Природний розвиток процесу регіоналізації в Європейському союзі призвів до вироблення концепції «Європи регіонів», що відображає зросле значення регіонів і має на меті визначити їх місце в ЄС. Були створені такі організації як Асамблея європейських регіонів, а також Комітет регіонів. У сучасному європейському контексті також простежується тенденція до співпраці країн на регіональному рівні за допомогою членства в регіональних організаціях.

Крім того, поступово до регіонів переходить роль акторів міжнародних відносин, зокрема через укладання рамкових міжнародних договорів про співробітництво. З'являється таке поняття, як міжнародний маркетинг регіону, тобто створення іміджу регіону, інвестиційно привабливого клімату, а також орієнтація на потреби цільових груп покупців послуг території. Прикладом міжнародного маркетингу регіону може послужити діяльність Представництво регіону Стокгольма в Санкт-Петербурзі.

Що стосується безпосередньої участі регіонів у справах і формуванні політики ЄС, то останнє кілька десятиліть регіони прагнуть просувати себе і свої інтереси всередині європейського простору, наприклад, за допомогою відкриття своїх офісів у Брюселлі.

Україна в процесах регіоналізації світу

Сьогодні на даному періоді регіоналізації розвитку продуктивних сил України найактуальнішим завданням стає об’єднання регіонів країни навколо національної ідеї — досягнення добро-буту всіх територій та всіх соціальних груп суспільства через прискорений економічний розвиток, подолання екологічних негараздів, демократичний устрій держави та цивілізовану інтеграцію у світове співтовариство. Це має бути досягнуто за рахунок впровадження заходів державної регіональної еко-номічної політики, спрямованої на збалансування рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, подолання депре-сивних тенденцій територіального розвитку, підвищення рівня життя населення відсталих регіонів, гармонізацію відносин природи і суспільства.

Позитивними наслідками регіоналізації є, у першу чергу, посилення зацікавленості регіонів в господарській діяльності, їх “економічна самоідентифікація”, фор-мування регіонів — лідерів загальнонаціонального масштабу. Основними негативними наслідками стали регіональна дезінтеграція (інколи — з ознаками сепаратизму), її головний прояв — розрив економічних зв’язків, порушення комплексно-го розвитку та невиправдане посилення регіональної дифе-ренціації, що проявилися у різних формах