Повертання крові до серця.

1. Робота м'язового насоса, який має важливе значення для вен нижніх кінцівок. При скороченні скелетних м'язів кров виштов­хується доверху завдяки клапанам, які не дають змоги повернен­ню крові назад.

2. А - Під час вдиху тиск в грудній порожнині знижується і трансмуральний тиск підвищується, діаметр вен збільшується і приплив крові по них теж збільшується.

Б - Під час вдиху діафрагма опускається униз, підвищується внутрішньочеревний тиск і кров видавлюється в грудну порожнину і відбувається присмоктування (отиснюючий ефект вдиху). / Під час вдиху в правому шлуночку крові буде більше і він буде ско­рочуватися з більшою силою, об'єм легеневих судин збіль­шується, а тиск в них зменьшується і буде меньший приплив крові до лівої половини серця. Під час видиху усе відбувається

в зворотньому порядку.

3. А - Присмоктуюча роль серця - під час діастоли передсердь кров

всмоктується в них.

Б - При виганянні крові 1а шлуночків в період систоли атріо-вентрикулярна перегородка зміщується до верхівки 1 'об'єм правого передсердя збільшується, що полегшує приплив крові до нього.

В - При виганянні крові тиск падає 1 це також буде присмок­туючий ефект.

Мікроцмркуляц2я.

Шкроциркуляція - рух крові через термінальні артеріоли, пре-капілярні сфінктери, капіляри і посткапілярні венуди. Особлива увага приділяється капілярам, так як вони грають головну роль у воеєї судинної системи і забезпечують одну із важливих функцій, раді чого існує судинна система - функція обміну.

Загальна поверхня поперечного перерізу усіх капілярів ве­ликого кола - 11000 см. Загальна поверхня обміну капілярів 1

у ' венуд - 1000 м/-. але вона змінюється. Загальне число капілярів

- 40 млрд. На 100 грам тканини приходиться в середньому 600 капілярів. Довжина і ширина капілярів неоднакова в різних ор­ганах. Довжина в середньому - 0,5-1 мм. Найменыпа ширина в ле­генях (до 2мкм), найбільша - 100 мкм в селезінці.

Стінка капіляра складається із шару сндотедіадьних клітин, базальної мембрани і перицитів або клітин Руже. По особли­востях проникності виділяють три типа капілярів:

1 - Суцільні - у них тільки функціональні пори в _4-5 нм. Вони спостерігаються у м'язах, жировій, сполучній тканинах.

2 - Віконні - мають у ендотелії отвори до 100 нм (0,1 мкм). Знаходяться в ниркових клубочках, слизовій оболонці ки­шечника. /

3 - Не суцільні - мають проміжки в базальній мембрані, не

*«^ __ __ — _ —— ^____ - —— ••• •• -—- •••—

скрізь б періщити. Пори тут до 1000 нм. Спостерігаються в си­нусах печінки, селезінці, кістковому мозку.

Через стінку капілярів проходять 00?, Ор, Н?0 і речовини, розчинені в ліпідах. Через пори можуть проходити і макромоле­кули. Так, в капілярах селезінки, червоного кісткового мозку, печінки через великі пори можуть проходити даже формені еде-

г-— і — """" ' " ^ _ . _ - _- — ^ — _

менти крові (капіляри 5-го типу).

Походу речовиніз капіляра або в нього сприяють слідуючі механізми: ФІЛЬТРАЦІЯ (по градієнту гідростатичного тиску), дифузія (різниця осмотичного тиску, в тому числі за рахунок ефективного онкотичного), ПІНОДИТОЗ і зворотній процес на про­тилежному кінці клітини - ЕМНОДйТОЗ. Речовини, що сприяють пе-реносу - ферменти пермеази. Припускають причетність до пере­носу і відростки перицитів.

Швидкість дифузії в капілярах - 60 міґхв - 85000 л за добу. При проходженні крові через капіляри плазма встигає обмінятися 40 разів.

За добу через велике коло кровообігу проходить 8000 л крові. Із них тільки 20 л фільтрується, 18 реабсорбірується у дистальному кінці капілярів (венозному), а 2 л повертається через дімфу в кров. Разом з ними повертається і та невелика частина білка, яка пройшла із крові в інтерстиціальну рідину.

— -

Не розшифрований генез різного напрямку проникності капілярів (в залозах - назовні, в ШКТ - усередину, в легенях - двосто-

ронній).

Неоднаковий і рисунок капілярів. В печінці, нирках подвійна капілярна сітка. Відповідно капіляри одні бї і другої сітки мають різне призначення (одні - фільтраційні, другі -обмінні).

Тиск крові в капілярах середній: в артеріальному кінці -Эй-35 мм.рт.ст., у венозному - 20-15 мм.рт.ст.. однак і тут б різні варіанти. В дегенях - 10 мм.рт.от., в печінці - 6-7 мм.рт.ст., в нирках - 70 мм.рт.ст.

Вимірювання тиску основане на підбиранні ваги найменьшої маси, яка визиває побіління нігтьового ложа, куди покладений був тягар. Це непрямий метод. Зараз використовується і прямий - мікроін'єкційна голка, з'єднана з едектроманометром.

Скорочення капілярів здійснюється за рахунок прекапілярних

*-, __ _____ .__.^__—- _ ---

сфінктерів, при скороченні яких в капіляр не поступає кров. Має значення набухання ендотелію (в лужному середовищі) або

•— . ^ ____ _ ___—————•.-••—«.————•——"————" • ' _ _ '-——і-. іи___——————————————— ,-- і_і

відбухання (в кислому середовищі). Це забезпечує "гру" капілярів, завдяки якій в одному і тому ж місці шкіри можна побачити то побіління, то почервоніння шкіри (закриття або відкриття капілярів відповідно). Завдяки "грі" капілярів відбувається постійний перерооподід крові між різними участка­ми тканини, органу і організму. В робочих органах число відкритих капілярів збільшується.

Лінійна швидкість руху крові в капілярах низька і це важ­ливо для забезпечення повноцінного обміну. В середньому вона в 700-1000 разів меньше ніж в аорті і складає біля 0,5/Ї<|</0. Визначають її велоцитометром візуально: використовують сильні світловоди, направлені на нігтьове доже пальця і під збільшен-

ням простежують відстань, пройдену еритроцитам за 1 о.

Деякі капіляри мають специфічні функції. Наприклад, в ки-шечнику забезпечується функція Бомоктування поживних речовин, в шкірі - обмін тепла, в легенях - газообмін, б нирках - виве­дення деяких речовин із крові.