Лекции / Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008

Конвенція про фонограми не має зворотної сили, адже відповідно до пункту 3 статті 7 держава-учасниця не зобов’язана виконувати положення цієї конвенції щодо фонограм, записаних до набрання чинності цією Конвенцією на території даної держави.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права»» абзац другий Закону України «Про приєднання до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року» доповнено реченням такого змісту: «З метою виконання вимог зазначеної Конвенції поширити, на взаємній основі, національний режим захисту суміжних прав, передбачений Законом України «Про авторське право і суміжні права», на виробників фонограм з країн-учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих фонограм не закінчився в країні походження». При цьому, пунктом 5 цього ж розділу встановлено, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» застосовується до виконань і фонограм, створених чи вперше опублікованих до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права»» від 11 липня 2001 року, якщо на цей день не минуло 50 років після їх першого запису або опублікування.

Конвенція про фонограми матиме зворотну щодо охорони прав іноземних виробників на їх фонограми згідно законодавства України лише «на взаємній основі», тобто після укладення відповідних двосторонніх або багатосторонніх міжнародн их договорів між Україною та іншими державами.

Вказаний пункт носить декларативний характер, оскільки таких міжнародних договорів Україною не укладалося.

10.7 Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право

Нові норми міжнародного права щодо забезпечення правової охорони об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі, зокрема, в Інтернет, були закріплені у Договорі ВОІВ про авторське право та Договорі ВОІВ про виконання і фонограми,

262

Договір розглядає такі права авторів: право на розповсюдження, право на прокат, право на доведення до загального відома.

Право на розповсюдження тлумачиться як виключне право дозволяти доведення до загального відома оригіналу та примірників твору шляхом продажу або іншої передачі права власності. При цьому в кожної держави залишається можливість визначити умови, за яких відбувається вичерпання цього права після першого продажу або іншої передачі прав власності на оригінал або примірник твору з дозволу автора.

Право на прокат розглядається як виключне право дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналів або примірників таких творів як комп’ютерна програма (за винятком тих випадків, коли сама програма не є основним об’єктом прокату), кінематографічний твір (у тих випадках, коли такий прокат не призводить до широкого копіювання таких творів, що завдає шкоди праву на відтворення), творів втілених у фонограмах (за винятком випадків, коли в державі вже діє система виплати справедливої винагороди, що не завдає шкоди праву автора на відтворення).

Дипломатична конференція ухвалила узгоджену заяву щодо статей 6 і 7 Договору (право на розповсюдження та право на прокат) такого змісту: «Вирази «примірники» та «оригінал і примірники» в розумінні цих статей, будучи предметом права на розповсюдження і права на прокат в контексті зазначених статей, відносятьс я виключно до зафіксованих матеріалів, які можуть бути випущені в обіг у вигляді матеріальних предметів».

Найбільші дискусії при прийнятті Договору викликала проблема застосовування права на відтворення в цифровому середовищі і, передусім, в мережі Інтернет. Переважна більшість держав-членів ВОІВ відмовил ася вважати ефемерне збереження творів у цифровій формі в мережі Інтернет відтворенням, і тому норму про застосовування права на відтворення творів у цифровій формі не було включено до Договору.

Разом з тим, за пропозицією США було ухвалено узгоджену заяву щодо статті 1 договору: «Право на відтворення, як воно визначено в статті 9 Бернської конвенції, і винятки, що

264

допускаються відносно цього права, повністю застосовується у цифровому середовищі і, зокрема, відносно використання творів у цифровій формі. Розуміється, що зберігання твору, який охороняється в цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті статті 9 Бернської конвенції». Відповідно до Бернської конвенції автори літературних та художніх творів, що охороняються, «користу ються виключним правом дозволяти відтворення цих творів будь-яким чином і у будь-якій формі».

Тобто, право на відтворення розповсюджується на випадки відтворен ня творів «будь-яким чином і у будь-якій формі» незалежно від тривалості відтворення твору та його форми, зокрема, цифрової, з урахуванням того, що Бернська конвенція надає своїм членам право на введення до національного законодавства будь-якого обґрунтованого виключення, наприклад, у випадку перехідних, випадкових чи ненавмисних відтворень творів у цифровій формі та цифровому середовищі.

Тому законодавство будь-якої держави може не визнавати розміщення та передачу цифрових творів відтворенням, адже узгоджена заява може розглядатися як коментар до відповідної статті договору чи як мінімальний об’єм відповідного права, а не як норма міжнародного права.

При розгляді проблем розміщення творів у мережі Інтернет було досягнуто згоди, що таке розміщення може здійснюватися тільки за дозволу. Такий дозвіл може бути надано як у межах права на сповіщенн я для загального відома, так і у межах права на розповсюдження. Більшість держав віддали перевагу застосуванню права сповіщення для загально го відома щодо передачі в інтерактивних системах.

Згідно з Договором автори літературних та художніх творів користуються виключним правом дозволяти будь-яке розповсюдження своїх творів серед широкої публіки через дротові або бездротові засоби зв’язку, включаючи розповсюдження своїх творів серед широкої публіки таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до таких творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором. Для роз’яснення проблеми відповіда льності провайд ерів послуг та доступу в цифрових

265

мережах, подібних Інтернет, відносно цієї статті було прийнято узгоджену заяву, яка роз’яснює, що «звичайне надання фізичних засобів, що дозволяють зробити чи здійснюють сповіщення, звичайно не є сповіщенням у розумінні цього Договору чи Бернської конвенції».

У статті 10 Договору визначено обмеження та винятки у цифровому середовищі. Відповідно до якої обмеження та винятки можуть бути запроваджені за таких трьох умов: якщо стосуються тільки окремих особливих випадків, не завдають шкоди нормальному використанню твору та необґрунтованим чином не зачіпають законні інтереси автора.

Значну увагу Договором приділен о проблемі технічного забезпечення прав. Договір зобов’язує держави передбачити «відповідну правову охорону та ефективні засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів захисту, що використовуються авторами для здійсненням їх прав за цим Договором чи за Бернською конвенцією та обмежуючих дії відносно творів, які не дозволені авторами чи не допускаються законом».

Договір вперше на міжнародному рівні запровадив поняття інформації про управління правами як інформації, яка «ідентифікує твір, автора твору, володаря якого-н ебудь права на твір чи інформацію про умови використання твору та будь-які цифри чи коди, в яких надана така інформація, коли будь-який з цих елементів інформації прикладений до примірника твору чи фігурує у зв’язку із розповсюдженням твору серед широкої публіки».

Договір зобов’язує держави забезпечити відповідні та ефективні засоби правового захисту відносно будь-якої особи, яка навмисно здійснює будь-яку з наступних дій:

- недозволене усунення або зміну будь-якої електронної інформації про управління правами;

- недозволене поширення, імпортування з метою розповсюдження, передачу в ефір або розповсюдження серед широкої публіки творів чи примірників творів, знаючи, що в них без дозволу була усунена чи змінена електронна

266 інформація про управління правами.

Узгоджена заява щодо відповідн ої статті проголошує, що «посилання на порушення будь-якого права, передбаченого цим Договором чи Бернською конвенцією, включає як виключні права, так і права на винагороду». Держави «не базуватимуться на цій статті при визначенні чи застосуванні систем управління правами, в результаті чого запроваджувалися б формальності, що не припускаються за Бернською конвенцією чи за цим Договором, наприклад, забороняючи вільний рух товарів чи перешкоджаючи використання прав за цим Договором».

Строк охорони авторського права на всі види творів, встановлено відповідно до Бернської конвенції.

Договірні держави зобов’язуються відповідно до своїх правових систем вжити заходів, необхідних для забезпечення ефективної протидії будь-якому акту порушення прав, встановлених Договором, включаючи тимчасові заходи запобігання порушенню та засоби утримання від подальших порушень.

Отже, найбільш важлива особливість Договору полягає в тому, що він включає положення, необхідні для адаптації міжнародних норм авторського права до цифрових технологій, особливо в глобальних цифрових мережах, подібних Інтернет.

Станом на 15 січня 2006 року учасницями Договору стало 57 держав.

20 вересня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуал ьної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року». Цей Договір набрав чинності для України 6 березня 2002 року.

10.8 Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми

Крім мінімального рівня прав, закріплених за виконавцями та виробниками фонограм, Договір ВОІВ про виконання і фонограми встановлює національний режим охорони прав, який надається громадянам договірних держав.

Договір дає нові визначення таких термінів, як виконавці, фонограма, запис, виробник фонограми, опублікування, мовлення, сповіщення для загального відома. Однак, Договір не включив визначення понять відтворення і ретрансляція.

Договір вперше на міжнародному рівні визначив особисті немайнові права виконав ця: «Виконавець відносно своїх незаписаних усних виконань чи виконань, записаних на фонограми, має право вимагати бути визнаним в якості виконавця своїх виконань, за винятком тих випадків, коли ненадання такого права продиктовано характером використання виконання, і заперечувати проти усякого перекручення, викривлення чи іншої зміни своїх виконань, що може нанести шкоду його репутації». Це положення в цілому аналогічне нормі, що закріплено у статті 6-bis Бернської конвенції щодо особистих немайнових права авторів.

У Договорі закріплюються такі виключні майнові права виконавців:

- право на незаписані виконання – це право дозволяти ефірне мовлення та сповіщення для загального відома незаписаних виконань, за виключенням випадків, коли виконання вже передавалося в ефір, і запис незаписаних виконань;

- право на відтворення – це право дозволяти пряме чи непряме відтворення виконань, записаних на фонограми, будь-яким способом і в будь-якій формі;

- право на розповсюдження - це право дозволяти доведення до загального відома оригіналу та примірників записаних на фонограми виконань шляхом продажу чи іншої передачі права власності;

- право на прокат - це право дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналу та примірн иків записаних на фонограми виконан ь, навіть після їх розповсюд ження,

268 здійсненого виконавцем чи за його дозволом;

-право зробити записані виконання доступними - це право дозволяти доведення до загального відома виконань, записаних на фонограми, через дротові або бездротові засоби зв’язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до них з будь-якого місця та в будь-який час за їх власним вибором.

За виробниками фонограм закріплюються такі виключні майнові права:

- право на відтворення - це право дозволяти пряме чи непряме відтворення фонограм будь-яким способом та в будь-якій формі;

- право на розповсюдження - це право дозволяти доведення до загального відома оригіналу та примірників фонограм шляхом продажу чи іншої передачі права власності;

- право на прокат – це право дозволяти комерційний прокат оригіналу та примірників фонограм для публіки навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником чи за його дозволом;

- право зробити фонограми доступними - це право дозволяти доведення до загального відома фонограм через дротові і бездротові засоби зв’язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором.

Як і у випадку Договору ВОІВ про авторське право найбільші дискусії викликала проблема застосовування права на відтворення в цифровому середовищі і, передусім, у мережі Інтернет.Також було ухвалено узгоджену заяву,відповідно до якої «зберігання виконання чи фонограми, які охороняються в цифровій формі в електронному засобі є відтворенням».

При розгляді проблем розміщенн я записаних виконань і фонограм в мережі Інтернет було встановлено, що таке розміщення може здійснюватися тільки з дозволу. Виконавці та виробники фонограм володіють виключним правом дозволяти доведення до загального відома фонограми і записані на них виконання відповідн о таким чином, що представн ики публіки можуть

269