2. Припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та опера­цій інформаційно-психологічної війни.

І Попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та опе­рацій інформаційно психологічної війни містить у собі:

а) спонукання можливих супротивників до відмови від реалізації власних агресивних планів і намірів щодо держави за допомогою арсе-

і валу сил і засобів інформаційно-психологічної війни;

б) дискредитація в очах потенційних супротивників найбільш небезпечних для безпеки держави напрямків інформаційно-психоло­гічної агресії;

в) пошук та усунення вразливих місць у державній системі інфор­маційного протиборства і забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (моніторинг стану інформаційно-психологічної безпеки)

;г) виявлення і Ліквілапія умов, що сприяють реалізації іноземнії- ми державами агресивних намірів у формі розв’язання інформаційно психологічної агресії (війни);

ґ) пошук нових точок інформаційно-психологічної напруженості, відстежеиня переміщення і розростоння (зменшення) уже виявлених зон інформаційно-психологічних конфліктів (моніторинг розподілу конфліктогенного потенціалу в інформаційній сфері), а Також їхніх сфер впливу та опінка ризиків і загроз безпеці держави, пов'язаних з можливим залученням в один з таких конфліктів;

д) моніторинг процесів укрупнення геополітичних суб'єктів, створення нових союзів і коаліцій иа кордонах держави, в яких осно­вною метою об'єднання суб’єктів геополітичноі конкуренції є спільна конкурентна боротьба за право переважного впливу на визначені час­тини інформаційно-психологічного простору і процеси, що відбува­ються у них; визначення справжніх цілей створення таких коаліцій т» причин, що спонукали різнорідних геополітичних суб’єктів до такого об’єднання;

е) моніторинг просторового розподілу і положення вогнищ напру­ження, зосередження сил і засобів потенційних супротивників (суперни­ків) із числа іноземних держав та інших суб’єктів геополітичноі конку­ренції поблизу життєво важливих об’єктів інформаційно-психологічної інфраструктури держави;

є) виявлення й усунення умов для виникнення усередині держа­ви та на її кордонах нових квазісамостійних суб’єктів геополітичноі конкуренції, здатних самостійно виходити з власними ініціативами на міжнародний рівень, а також процесів ініціювання та підтримки ззовні інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму;

ж) оцінка і аналіз рівня присутності та впливу іноземних фінан­сових, технологічних, інформаційних, ідеологічних структур над національними ОТКС і ЗМІ, метою якого може бути встановлення повного або часткового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами і психологічною сферою суспільства;

з) пошук і припинення спроб створення негативного психологіч­ного тла у діяльності системи (або окремих її напрямків) органів дер­жавної влади і місцевого самоврядування;

и) виявлення спроб встановлення інформаційної (інформаційпо- психологічної) блокади;

і) Демонстрація (пропаганда) власної сили держави в інформаційно психологічному просторі (у вигляді оперативно-тактичних навчаиьсил

324

спеціальних інформпційно-психологічних операцій з використанням ,_вформоційної зброї) з метою стримування потенційних агресорів;

ї) зосередження в галузі інформаційно-психологічного простору спз швидкого реагування (постійної готовності), які стяли об’єктом уваги сил інформаційно-психологічних операцій ЗС, спецслужб та ін­ших організацій іноземних держав, які беруть участь в інформаційно­му протиборстві, маневрування силами і засобами, призначеними для вибиття зовнішньої психологічної агресії, відповідно до виявлених погроз і найбільш небезпечних для психологічних атак супротивника напрямків удару;

і!) протидія розвідувальній та іншій діяльності іноземних спец­служб у національному інформаційно-психологічному просторі;

к) забезпечення власної інформаційно-психологічної безпеки;

і) інформування Президента Російської Федерації, Уряду Росій­ської Федерації та органів державної влади, уповноважених на веден­ня інформаційного протиборства, про виявлені загрози розв’язання інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної ві­йни) і ступеня загрози безпеці держави.

Виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії, операцій та інформаційно-психологічної війни містить у собі:

1. Постійний пошук (моніторинг) зовнішніх загроз інформаційно- психологічній безпеці держави, можливих ознак, слідів і зовнішніх проявів здійснення акцій інформаційно-психологічної агресії або опе­рацій інформаційно-психологічної війни.

2. Виявлення напрямків експансії іноземних держав в інформа­ційній (інформаційно-психологічної) сфері, протидія спробам іно- ммннх держав за допомогою інформаційно-психологічної експансії створити умови для організації прихованого керування соціальними і політичними процесами держави ззовні.

3. Виявлення інших спроб створення умов для організації прихова­ного керування системою соціальних, економічних, політичних відно­син держави, системою державної влади і місцевого самоврядування. До таких спроб, приміром, може належати створення умов для спону­кання державної влади до здійснення певних дій не стільки у власних, скільки у чужих інтересах, а також інформаційно-психологічні прово­кації.

4. Аналітична реконструкція (за виявленими ознаками, сліда­ми, зовнішніми проявами і логіко-структурними зв’язками) акцій ^№Формаційно-психологічної агресії або таємних операцій інформа-

325

ційно-психологічної війни, визначення їхніх цілеіі. завдань, планів на стратегічному, тактичному то оперативному рівні, послідовності реалі­зації заходів, задіяннх сил і засобів, в також можливих наслідків цісї агресії. Як правило, діяльність сил інформаційно-психологічних опе­рацій або вплив на них у тій чи іншій формі виявляються (відбивають­ся) в інформаційно-психологічному просторі (приміром, у матеріалах ЗМІ і МК). Це означає, що вони можуть бути виявлені й ідентифіковані насамперед відповідними аналітичними методами.

5. Інформування Президента Російської Федерації, Уряду Росій­ської Федерації та органів державної влади, уповноважених на веден­ня інформаційного протиборства, про джерела, цілі, масштаби виявле иої інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступінь загрози безпеці держави.

Припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та опе­рацій інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях містить у собі: а) знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (ві­йни); б) нейтралізацію джерел інформаційно-психологічної агресії (війии); в) локалізацію масштабів і ступеня небезпеки інформаційно- психологічної агресії (війни).

Знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (ураження сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора звичайною та інформаційною зброєю, ураження командних пунктів і центрів керу­вання агресією) може бути повним або частковим і виявлятися у при пнненні супротивником інформаційної агресії або війни щодо певної держави або у випадку часткової поразки джерел призводити до зміни інтенсивності агресії, активності сил і засобів супротивника, а також планів реалізації агресивних дій на оперативному, тактичному та стра­тегічному рівнях.

Нейтралізація джерел інформатико-психологічної агресії може бути повною або частковою.

Повна нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни) містить у собі: а) паралізацію джерела агресії (війни); б) спо­нукання супротивника до відмови від агресивних дій (чи ведення ві­йни); в) приховане керування джерелом агресії (війни); г) проникнення в кадровий склад сил і засобів інформаційно-психологічних операції! агресора.

Часткова нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни) містить у собі: а) дестабілізацію діяльності джере­ла агресії (війни), б) уповільнення активності джерела агресії (ві- 326 йнн); В) дезінформацію військово-політичного керівництва сил _шформпційно-псих о логічних операцій агресора; г) розбещення осо­бового складу сил інформаційно-психологічних операцій; ґ) спонукан­ня керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора до зміни цілей і завдань агресії, а також основних її напрямків; Д) відволі­кання сил і засобів агресора на не вартий уваги об’єкт тощо.

Локалізація масштабів і ступеня небезпеки інформаційно- психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) ізоляцію вогищ агресії від сфер інформаційно-психологічного простору, який не порушила ця агресія; б) повну або часткову ізоляцію сил і засобів інформаційно- психологічної агресії (війни) щодо джерел керуючого впливу, інфор­маційно-телекомунікаційних каналів зв’язку супротивника, через які ці снли забезпечуються всім необхідним для продовження агре­сії; в) створення умов, які сковують і утруднюють дії сил та засобів іш|юрмаційно-психологічної агресії (війни) супротивника; г) стабі­лізацію масштабів агресії (недопущення розростання вогнищ агресії, проникнення деструктивних впливів за межі сфери інформаційно- психологічного конфлікту, втягування в конфлікт нових суб’єктів);

г) стабілізацію інтенсивності джерела агресії (заходи, спрямовані на недопущення активності джерела інформаційно-психологічної агре­сії); д) мінімізацію завданого агресією збитку.

У випадку, якщо виявлену акцію або операцію інформаційно- психологічної війни неможливо ліквідувати на ранніх стадіях наявни­ми ситами інформаційно-психологічних операцій, які знаходяться в постійній готовності, в обов’язок системи протидії входить інформуван­ня Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації й орга­нів державної влади про виявлені загрози інформаційно-психологічній безпеці держави та локалізація активності агресора з метою одержання ^ЩсУ Для мобілізації необхідних сил і засобів ІПП.

4-2.1.2. Швидке реагування на раптово виявлені акції (захо­ди) інформаційно-психологічної агресії (війни). Система протидії мціям інформаційно-психологічної агресії на ранніх стадіях дозволяє попереджати, виявляти та у деяких випадках припиняти такі акції в ^мРодку, локалізуючи збиток, завданий безпеці держави. Проте у тих випадках, коли супротивник устиг Грунтовно підготуватися до вгре­би й забезпечив зо собою головну перевагу — несподіваність нападу, ^1аФ°рмаційно-психологічна агресія може бути виявлена системою про-

таким акціям уже на етапі безпосередньої реалізації агресивних ^ів. Це припускає таку можливість стану латентної стадії розвитку

327

інформаційно-психологічного конфлікту, за якого багато завдань, пе­реслідуваних агресором, уже досягнуті без опору з боку жертви агресії, механізми реалізації агресії налагоджені та працюють стабільно, стан конфлікту характеризується високим ступенем напруженості, а кон­центрація сил і засобів інформаційно-психологічних сил у конфлікті забезпечує агресору перевагу над захопленим зненацька супротивни­ком.

У цих умовах потенційних можливостей системи протидії на ран­ніх стадіях може виявитися недостатньо для відбиття агресії, що вима­гає створення в структурі державної влади нової системи ІП - системи швидкого реагування.

Система швидкого реагування на раптово виявлені акції інформа- ційно-психологічноі агресії (інформаційно-психологічної війни) повинна складатися з таких основних компонентів: а) оперативного штабу, який здійснює керівництво силами і засобами системи швидкого реагу­вання та взаємодією (координацією діяльності) з іншими державними структурами, що не входять до системи; б) апарату оперативного шта­бу спеціальної структури, створюваної з частин і підрозділів органів державної влади, які беруть участь в інформаційному протиборстві, у результаті тимчасової передачі цих підрозділів у систему швидко­го реагування і перепідпорядкування їхніх керівників керівництву оперативного штабу системи - на час відбиття агресії або до повної мобілізації та розгортання сил і засобів системи державного інфор­маційного протиборства; при цьому частини і підрозділи органів дер­жавної влади, включені в систему швидкого реагування, займають у ній положення, передбачене заздалегідь розробленим планом мобі­лізації та укомплектування системи силами і засобами швидкого ре­агування, а їхні керівники займають відповідні місця у вертикальній системі підпорядкування, необхідній у тих випадках, коли ситуація вимагає прийняття швидких (негайних) рішень; в) сил швидкого ре­агування, які знаходяться в постійній бойовій готовності, та спеціаль­них інформаційно-психологічних операцій, які складаються із сил, оперативних підрозділів розвідки, контррозвідки і власної безпеки з їхньою агентурою; слідчих органів, сил безпосередньої збройної під­тримки діяльності сил інформаційно-психологічних операцій, підроз* ділів антикризового керування на територіях, що постраждали від ДІЙ агресора; г) системи військової цензури і роботи зі ЗМІ і МК в умовах діяльності з відбиття зовнішньої інформаційно-психологічної агресії (війни), ґ) системи оперативного перекидання та розгортання снл і

328

засобів швидкого реагування в райони інформаційно-психологічного конфлікту; д) системи координації і взаємодії з іншими органами дер­жавної влади, які беруть участь в інформаційній боротьбі; е) спеціаль- I да захищених систем зв’язку та автономних систем автоматизовано- гоупревління силами і засобами в зоні конфлікту.

3. Інформаційно-психологічне пропгиборсто в умовах інформаційно-психологічної війни. У випадку ескалації конфлікту і неможливості припинення зовнішньої інформаційно-психологічної агресії (війни) на ранніх стадіях і в результаті введення в дію комп­лексу спеціальних заходів швидкого реагування в дію вступає систе­ма державного протиборства, заснована на використанні сил і засобів інформаційно-психологічної війни, передбачених штатами воєнного чку.

Система ІПП в умовах війни включає: а) надання керівництву І державної системи інформаційного протиборства додаткових прав і по­вноважень, необхідних для виконання покладених на них завдань в особливих умовах; б) перебудова внутрішньої структури державної системи інформаційного протиборства відповідно до планів воєнного часу; в) поширення на соціальну сферу інформаційно-психологічних відносин (або на окремі її частини) законів регулювання соціаль­них відносин у воєнний час; г) мобілізація та розгортання снл і засо­бів інформаційно-психологічної війни, доукомплектування органів та структур інформаційно-психологічного протиборства до штатів во­енного часу; ґ) розгортання системи діяльності державної влади щодо локалізації завданого воєнними діями збитку і відновлення оборонного потенціалу; д) створення стратегічних резервів.