2.4. Консолідація фінансового сектору в умовах глобалізації

Наслідком процесу глобалізації фінансів, стрімкого впровадження інноваційних технологій, також для підтримки конкурентоздатності у всіх країнах у тім або іншому ступені консолідуються банки, біржі, брокерські й інші інститути, лібералізується доступ, дерегулюється брокерська діяльність, впроваджуються Інтернет-технології. За таких умов консолідація фінансового сектора найбільш ефективно проводиться в країнах з розвиненими (зрілими) ринками, де головною метою є зниження витрат при здійсненні фінансових угод.

У країнах з ринками, що формуються, процеси консолідації фінансового сектора, спрямовані на його подальше зміцнення за допомогою, насамперед проведення, інституційно-структурних перетворень і впровадження електронних технологій, одержали розвиток з кінця 1990-х рр. У цих країнах консолідація є способом реструктуризації фінансової системи після кризи.

В цьому процесі велику роль відіграє не тільки значення трансграничних злиттів і поглинань, але й державного регулювання, оскільки виникають проблеми зміцнення ринкової дисципліни й офіційного нагляду за фінансовими інститутами. Фінансові конгломерати, що виробляють велику кількість продуктів і послуг, ускладнюють нагляд і регулювання. Розвитку електронних фінансових систем сприяє використання Інтернету у виробництві й наданні фінансових послуг, але поки вони перебувають на ранній стадії розвитку в більшості економік, що розвиваються. Подібні перетворення спочатку знаходять застосування, насамперед, у банківській системі країн. Банки зливаються з іншими банками, а також з компаніями, що спеціалізуються на цінних паперах, і мають суттєвий вплив на ринок фінансових послуг. Лібералізація комісійних послуг і розвиток торгівлі в реальному часі ведуть до скорочення брокерів, у той час як обмін акціями й деривативами поєднуються й включаються в трансграничні альянси. Розвиток приватної пенсійної системи в Латинській Америці й Центральній Європі сприяє її консолідації. У країнах, що розвиваються, так само як й у розвинених країнах, головними факторами, що стимулюють зміцнення банківської системи, є глобалізація, розвиток інформаційних технологій та дерегулювання. Однак ці фактори поєднуються в різних співвідношеннях, що й визначає розходження між розвинутими ринками та тими, що розвиваються. Найбільш значні розходження між зрілими й незрілими ринками проявляються в трансграничних злиттях і поглинаннях. У країнах з ринками, що розвиваються, спостерігалося, з одного боку, скорочення кількості внутрішніх комерційних банків; з іншого боку, іноземні банки значно розширили свою участь у національних банківських системах у ряді країн Латинської Америки, Центральної Європи й деяких інших. У країнах, що розвиваються, а також країнах з перехідною економікою більш поширене державне регулювання процесами фінансової консолідації, а ринкові механізми регулювання недостатньо розвинені.

У багатьох країнах, що розвиваються, місцеві банки виникли на правах сімейної (кланової) власності, і в багатьох випадках вони були частиною промислових конгломератів (груп). Такий сімейний бізнес має тенденцію розширюватися, особливо в країнах зі слаборозвиненими первинними й вторинними ринками. Країни з ринками, що формуються, розрізняються за рівнем ринкової капіталізації банків. В 2000р. у Малайзії він перевищив обсяг ВВП, у Чилі склав 86% ВВП, в Аргентині, на Філіппінах - 60-70% ВВП, у Кореї 23 банку з 43 мали лістинг, у Малайзії - 24 з 66, у Таїланді - 17 з 34.

У Латинській Америці процес консолідації банків прийняв найбільший розмах у результаті більш раннього проходження кризи й входження іноземного капіталу в банківську систему. Істотним був вплив урядів на процес консолідації, але наприкінці 1990-х рр. важливу роль стали грати ринкові механізми. За 1994-2000 р. кількість банків в Аргентині скоротилася з 206 до 113, у Бразилії - з 245 до 193, у Мексиці - з 36 до 23, у Чилі - з 37 до 29.

У країнах Центральної й Східної Європи лібералізація банківської системи викликала появу великої кількості нових банків. Деякі з них залишилися на ринку й збільшили на ньому свою частку за рахунок неефективних державних банків. Державні банки втрачали свою частку на ринку через оздоровчі операції до їхньої приватизації стратегічними інвесторами, в основному іноземними. Тенденція до консолідації банків у цьому регіоні чітко позначилася, і загальна кількість банків в Угорщині, Польщі й Чеській Республіці знизилася у 2000р. до 158 проти 177 у 1994р.

Після кризи 1990-х рр. на ринках, що формуються, відбулися істотні зміни в біржовій і позабіржовій торгівлі. У Латинській Америці ріст біржової торгівлі відбувався за рахунок приватизації й зростаючої участі нерезидентів на внутрішніх ринках. В 1998 р. обсяги торгівлі акціями на місцевих біржах скоротилися. Цьому сприяли зростання доходів по депозитах, що пропонувалися на основних глобальних біржах.

Так, за 1999-2000 рр. ринкова капіталізація біржі Буенос-Айреса знизилася наполовину, обсяг торгівлі - більш ніж в 2 рази. Більші втрати ліквідності були відзначені на фондовій біржі Мексики в 2000р. у порівнянні з максимальними показниками 1999р. Мексиканська біржа відновила передкризовий рівень ринкової капіталізації й обсягів торгівлі; однак 60% торгівлі акціями здійснюється за межами країни за допомогою випуску АДР.

Подальшій інтеграції ринків, що розвиваються, у глобальну фінансову систему сприяють впровадження й розвиток Інтернет-технологій. За останні 10 років відбулися помітні перетворення в торгівлі цінними паперами, викликані швидким удосконалюванням технологій і розвитком глобалізації фінансів.

Торгівля акціями й облігаціями в режимі он-лайн є найбільш швидко зростаючою сферою електронних фінансів. Це дозволяє розглядати її як ознаку можливих фундаментальних змін у сфері фінансових послуг. Он-лайн торгівля забезпечує не тільки більш швидке виконання операцій, але й зниження витрат по трансакціях.

Он-лайн торгівля поширилася на бонди, позики, торговельні кредити, операції з валютами й деривативами й з іншими фінансовими контрактами. Найбільш широко торгівля в режимі реального часу використовується на первинному й вторинному ринках бондів. Ринок первинного продажу бондів у режимі он-лайн почав функціонувати з емісії Всесвітнього банку в січні 2000р. Більша частка бондів була викуплена американськими інвесторами, у тому числі й на роздрібній основі. Потім Аргентина зробила євроемісію по Інтернету, 40% якої було куплено європейцями, включаючи дрібних інвесторів. За Всесвітнім банком пішли ще 200 емісій у режимі он-лайн, але деякі провели вторинну торгівлю в цьому режимі.

З весни 2000р. у режимі он-лайн функціонує незалежна торговельна площадка Currenex, працюють також Fxmatchbook, CFOweb. Остання пропонує фіксований доход на процентні деривативи й валютні обміни в одному пакеті. Merrill Lynch випускає продукти валютного обміну (спот, форвард, свопи, прості ванілла опціони) у режимі он-лайн. Торгівля позиками й фінансування торгівлі теж здійснюється в реальному часі. У Сінгапурі й Гонконгу DebtDomain пропонує позики на вторинному ринку, дозволяючи банкам активно управляти портфелями. Інтернет-торгівля відрізняється низькими витратами, які, наприклад, у банківських операціях знижуються в 6-10 разів.