Організація першої медичної (домедичної) допомоги в підрозділі.

Досвід дій частин і підрозділів ЗСУ свідчить про те, що якщо пораненому бійцю на полі бою не надати своєчасну, фахову медичну допомогу та оперативно не доставити до польового чи стаціонарного медичного закладу, то ризик його смерті зростає в рази.

Летальні випадки часто настають через відсутність у військових вміння надати першу медичну допомогу, використовувати для цього підручні засоби. Буває, що у стресовій ситуації боєць просто розгублюється, адже в нього є лічені хвилини, щоб врятувати життя собі чи бойовому побратиму.

Зважаючи на нагальну потребу саме військово-медичної підготовки військовослужбовців, які беруть участь в антитерористичній операції, командування ЗС України звертає велику увагу цьому питанню під час підготовки військовослужбовців та підрозділів.

У відповідності до нових розроблених програм підготовки підрозділів сухопутних військ вони постійно вдосконалюють свої навички в наданні першої медичної допомоги.

За висновками військових медиків приблизно 60% смертей, яким можна запобігти в бойових умовах, спричинені надмірною втратою крові. Тож кожен з бійців на заняттях вчиться накладати джгут, використовуючи лише руку та зуби.

Близько 30% летальних випадків на полі бою стаються від напруженого пневмотораксу, що настає через поранення у грудну клітину. При цьому пораненні повітря заповнює порожнини всередині тулуба, що заважає потерпілому вільно дихати. Для допомоги в цьому випадку військові вчаться проколювати грудну клітину спеціальною голкою та випускати повітря. Робити це необхідно впевнено та у правильному місці, адже якщо схибити, то можна влучити голкою в серце. Також бійці вчаться заклеювати місце поранення в районі легень спеціальною плівкою.

Ще 10% смертей стаються через блокування дихальних шляхів. Тому військових вчать користуватися спеціальними засобами, що застосовуються в цих випадках.

Окрім практичного відпрацювання медичної допомоги, в межах програми здійснювалась підготовка військовослужбовців щодо правильних дій на полі бою та евакуації пораненого.

Військово-польова медицина: статистичні дані

Приблизно 90% смертельних випадків на полі бою трапляються до того, як пораненого буде доставлено до лікувального закладу; у багатьох випадках смерті не можна запобігти за допомогою медичного втручання (тобто важка травма голови і політравма). Доля поранених часто залежить від особи, яка буде першою надавати медичну допомогу; у будь-якій системі військової медицини медик на полі бою відіграє фундаментальну роль у забезпеченні допомоги пораненим.

Як вказано в багатьох посібниках, летальні втрати під час сучасних військових конфліктів останнього десятиліття можна згрупувати так:

Данні, що доводять військові медики США (2010 рік) дають таку загальну картину причин смертей на полі бою:

Проникаюча травма голови 31%

Травма тулуба, яка не підлягає хірургічній корекції 25%

Травма, яку потенційно можна було б прооперувати 10%

Кровотеча з ран кінцівок 9%

Калічачі травми внаслідок вибуху 7%

Напружений пневмоторакс 5%

Проблеми з дихальними шляхами 1%

Наслідки інфекції, ускладнення шоку та катастрофічної кровотечі 12%

Доведено, що приблизно 15% цих втрат, які настали до поступлення пораненого до медичного закладу, можна було б запобігти, якщо відразу були б прийняті необхідні заходи: зупинка масивної кровотечі, усунення проблем з дихальними шляхами, накладення герметичної пов’язки при відкритому пораненні грудної клітки, усунення напруженого пневмотораксу за допомогою декомпресійної голки і, при можливості, дренування грудної клітки.

Під час військових операцій приблизно у 80% випадків смерть настає протягом перших 30 хвилин після отримання поранення, коли часто єдина доступна медична допомога — це самодопомога або допомога товариша. За допомогою індивідуальних аптечок (IFAK), медичної сумки і тренування за програмою «Військово-польова медицина на полі бою» можна значно посилити боєздатність підрозділу.

Зараз підрозділи в зоні АТО діють розосереджено по місцевості, незалежно один від одного далеко від медичних закладів, а транспортування поранених тривале і буває із запізненнями. Різко обмежений час, кількість медичного персоналу і обладнання для лікування важких травм. Ця ситуація особливо серйозна, враховуючи обмежений термін часу до настання смерті, який дається для надання медичної допомоги при серйозних ранах і пораненнях. Кількість медичного транспорту для надання невідкладної допомоги та реанімобілів дуже обмежена, їх парк потребує розширення згідно з міжнародними стандартами.

Історично приблизно 20% поранених солдатів помирають під час бою і 90% з них помирає до того, як отримають допомогу в медичному закладі.

Щоб їх врятувати, медичну допомогу слід надавати негайно і необхідному об’ємі.

Золота година

При гострій травмі та масивній катастрофічній кровотечі зміни в органах і тканинах стають незворотними протягом однієї години.

Концепція «золотої години» стала інтегральною частиною підходу до лікування, тепер її концепція поширюється на багато інших причин смертності. Лікарі відділень невідкладної допомоги почали застосовувати концепцію про «золоту годину» при лікуванні хворих з інсультом і серцевою недостатністю, травматологічних пацієнтів, що свідчить про її універсальність. «Золота година» відіграє важливу роль у наданні догоспітальної медичної допомоги для забезпечення найкращих результатів лікування, підкреслюючи необхідність ургентного надання медичної допомоги, ефективного та сфокусованого сортування хворих, транспортування хворих і поранених, відповідного рівня прийняття рішень щодо тактики лікування (потреба в діагностичному обстеженні, оперативному втручанні та ін.).

Стандарти НАТО для надання допомоги пораненим на полі бою включають три етапи з чіткими завданнями для медиків. Важливо розуміти, що якщо команди військовослужбовців повинні надавати медичну допомогу на полі бою, рівень допомоги треба розділити на три етапи:

1. Допомога під обстрілом

2. Тактична допомога пораненим у бою

3. Тактична допомога під час евакуації

Для надання адекватної допомоги у відповідний час для порятунку життя поранених під час трьох етапів медичної допомоги потрібний кваліфікований персонал. Допомогу військовослужбовцям повинні надавати військово-польові медики, лікарі, медсестри та інші професіонали, пов’язані з медициною на полі бою.

Тому важливо вибрати рівень тренування та військовослужбовців, які його потребують

Боєць-рятувальник (стрілок - санітар) може діагностувати та надати допомогу при масивній кровотечі, проблемах дихальних шляхів, проникаючому пораненні грудної клітки, він керує евакуацією до медичного закладу.

Військовий медик на полі бою, на відміну від бійця-рятувальника, не тільки лікує катастрофічну кровотечу, проблеми дихальних шляхів, проникаючі поранення грудної клітки, але й забезпечує тривалий догляд за ранами, прохідність дихальних шляхів, тривалу підтримку дихання та рівня артеріального тиску, лікує переломи і опіки, діагностує та лікує невідкладні стани нетравматологічної етіології, забезпечує медичний догляд за пораненими в польових умовах та евакуацію в медичні заклади.

.

Роль медиків для виконання цих завдань відповідності до стандартів НАТО:

Боєць-рятувальник: Усі озброєні військовослужбовці повинні пройти тренування для оволодіння основами Порятунку життя на полі бою.

Військовий медик на полі бою: Це окремий персонал (з розрахунку 1 медик на 12 солдат) на рівні військового підрозділу. Вони призначаються з числа медиків та отримують додаткову відповідну підготовку.

У механізованих (мотопіхотних) підрозділах окремих бійців слід призначити патрульними медиками (з розрахунку один боєць на 20 військовослужбовців з одним старшим медиком на 40 бійців).