- •1. Практична робота. Аналіз та службове призначення поверхонь деталі при розробці технологічного процесу її виготовлення
- •1.2. Теоретичні відомості про службове призначення поверхонь
- •1.3. Приклад аналізу призначення вал-шестерні
- •1.3.1. Службове призначення та умови роботи
- •1.3.2. Систематизація поверхонь
- •Характеристика поверхонь деталі «Вал-шестерня»
- •1.3.3. Аналіз технічних вимог деталі
- •2.3. Приклад оброблення зовнішньої поверхні
- •Зміст завдання для оброблення зовнішньої поверхні
- •2.4. Приклад оброблення внутрішньої поверхні
- •2.5. Порядок виконання роботи
- •2.6. Контрольні запитання
- •3. Практична робота. Розрахунок припусків на механічне оброблення
- •3.2. Теоретичні відомості про розрахунок припусків
- •3.3. Стакан підшипника, приклад
- •3.3.1. Зовнішній діаметр ø270-0,21 мм
- •3.3.2. Торець «б» (розмір 125-0,063 мм)
- •3.3.3. Зовнішній діаметр ø230-0,46 мм
- •3.4. Порядок виконання
- •3.5. Контрольні запитання
- •4. Практична робота. Нормування механічного оброблення деталей
- •4.2. Теоретичні відомості про методику нормування механічної обробки
- •4.2.1. Розрахунок режимів різання і основного часу
- •4.2.2. Визначення норми штучного часу
- •4.3. Нормування при багатоінструментальній обробці колодки гальма на свердлильному верстаті, приклад
- •4.3.1. Розрахунок режимів різання і машинного часу
- •4.4. Порядок виконання
- •4.5. Контрольні запитання
- •5 Практична робота. Вибір обладнання, різального, допоміжного та вимірювального інструменту
- •5.2 Теоретичні відомості про основні правила підбору технічного обладнання при механічній обробці
- •5.3. Порядок виконання
- •5.4. Контрольні запитання
- •6. Практична робота. Розрахунок похибки базування заготовки у пристрої
- •6.2. Теоретичні відомості про визначення похибки базування
- •6.3. Оброблення зовнішньої поверхні втулки на оправці, приклад
- •7.3. Ступінчастий вал, приклад.
- •8.3. Розрахунок розмірного ланцюга ступені редуктора, приклад
- •10.3. Порядок виконання
- •10.3.1. Приклад виконання
- •10.4. Контрольні запитання.
- •11. Практична робота. Математичне визначення показників законів розподілу відмов
- •11.2. Теоретичні відомості про математичні показники надійності
- •11.3. Порядок виконання
- •11.3.1. Приклад виконання.
- •11.4. Контрольні запитання
- •12. Практична робота. Використання інформаційних технологій для розрахунків показників надійності виробів
- •12.2. Хід виконання роботи
- •13. Практична робота. Розрахунок надійності технічних систем
- •13.2. Теоретичні відомості про технічні системи та їх розрахунок
- •13.3. Порядок виконання
- •13.4. Приклад виконання. Структурна схема постачання повітря підприємства харчової технології.
- •13.5. Контрольні запитання
- •14. Практична робота. Визначення показників довговічності та безвідмовності за критеріями корозії та зношування, вибір та обґрунтування способів підвищення довговічності
- •14.2. Теоретичні відомості про визначення показників за критеріями корозії та зношування
- •14.3. Порядок виконання
- •14.5. Контрольні запитання
13. Практична робота. Розрахунок надійності технічних систем
13.1. Завдання. Розрахувати надійність технологічних схем у вигляді технічних систем підприємств харчової промисловості.
13.2. Теоретичні відомості про технічні системи та їх розрахунок
Технічні й технологічні системи з огляду на їх надійність є складними комплексами, скомпонованими в найрізноманітніших комбінаціях з окремих підсистем та елементів, що відрізняються між собою важливістю показників надійності та їхнім рівнем. Тому задачі визначення показників надійності таких систем багатоваріантні, але в їх розв’язанні можна виокремити два основних принципи:
Будують структурну схему надійності системи і визначають показники її надійності з урахуванням впливу на ці показники всіх без винятку елементів системи, тобто здійснюють повне визначення надійності;
Будують структурну схему надійності системи і за завчасно заданим критичним рівнем показників надійності елементів виділяють ті з них, що мають низьку надійність, яка є визначальною для системи в цілому. Надійність системи визначають за надійністю цих елементів, тобто розраховують надійність системи за визначальними елементами.
Системи можуть складатися з елементів, які діють послідовно (послідовна система), і з елементів, що діють паралельно (паралельна система, або система з резервуванням). Комбіновані системи можуть мати ділянки з послідовною та паралельною дією елементів.
13.2.1. Надійність послідовних систем
У техніці більшість становлять послідовні системи. Прикладом такої системи може бути привід будь-якого засобу механізації (рис. 13.1).
Р
ис.
13.1. Привід засобу механізації (послідовна
система): 1 – двигун; 2 – муфта; 3 –
редуктор; 4 – запобіжна муфта; 5 – і-й
елемент системи; 6 – кінцевий (виконавчий)
елемент системи
У послідовних системах відмова будь-якого зі складових елементів призводить до відмови всієї системи, а тому ймовірність безвідмовної роботи системи в цьому разі визначається множенням імовірностей безвідмовної роботи складових елементів:
(13.1)
Якщо ймовірність безвідмовної роботи всіх елементів є однаковою, то
.
(13.2)
Отже,
чим більше складових елементів, тим
нижчою є надійність такої системи.
Наприклад, система з 10 послідовних
елементів, імовірність безвідмовної
роботи кожного з яких становить 0,9, має
загальну ймовірність безвідмовної
роботи
,
тобто дуже низьку.
Найчастіше ймовірність безвідмовної роботи елементів досить висока, а тому простіше визначати її через імовірність відмов, використовуючи методи наближених обчислень:
(13.3)
оскільки добутком двох малих величин можна знехтувати.
13.2.2. Надійність паралельних систем (систем з резервуванням)
Для підвищення надійності складних відповідальних систем, де цього не вдається досягти за рахунок надійності складових елементів, застосовують резервування.
При постійному резервуванні з навантаженням («гарячим») резервом резервні елементи або ланцюги елементів підключать паралельно до основних (рис. 13.2). Імовірність відмови всієї системи визначають за теоремою множення ймовірностей:
(13.4)
де
- ймовірність відмови і-го елемента.
Рис. 13.2. Система з резервуванням
Тоді ймовірність безвідмовної роботи системи:
.
(5.7)
Якщо елементи системи рівнозначні, то
;
(5.8)
Ці
залежності у загальному вигляді
характеризують гаряче резервування.
Наприклад, якщо при гарячому резервуванні
і n = 2, то
,
а отже, безвідмовність системи
підвищується.
Інші види резервування мають свої особливості, які впливають на розрахунки. При холодному резервуванні, тобто резервуванні заміщенням, резервні елементи вступають у дію тільки після відмови основних. Резервні елементи можуть включатися в дію автоматично або вручну, а ті елементи, що відмовили, відновлюються або замінюються. У цьому разі для основного експоненційного закону розподілу відмов (за високої надійності складових елементів) імовірність відмови системи становить:
.
(13.5)
Для рівнозначних елементів
. (13.6)
Ці формули (13.5), і (13.6) справедливі за умови, що надійність включення резерву гарантується повністю.
13.2.3. Надійність комбінованих систем
Комбіновані системи охоплюють ділянки з послідовно і паралельно діючими складовими елементами. Якщо в системі а елементів не дубльовані і b елементів дубльовані (рис. 13.3), то ймовірність безвідмовної роботи системи визначають за формулою
(13.7)
де
,
- ймовірність безвідмовної роботи
ділянок відповідно з послідовно і
паралельно діючими елементами.
Рис. 13.3. Комбінована система з послідовним і паралельним з’єднанням елементів
При послідовному з’єднанні елементів
. (13.8)
Для повного гарячого резервування
(13.9)
Для інших видів резервування надійність ділянок з паралельно діючими елементами b розраховують методами, викладеними раніше.
У
харчових виробництвах часто застосовують
комбіновані системи, які не можуть
належати ні до послідовних, ні до
паралельних (складні комбіновані
системи). Така система може бути,
наприклад, у технологічній схемі
цукрового виробництва, де інколи
паралельні лінії перекачування
технологічних рідин мають додатковий
насос, який за потреби може бути резервом
для будь-якої лінії. Розглянемо такий
випадок. Основна система (рис. 13.4) із
елементів
здубльована системою з елементів
,
для яких передбачений елемент С, що
резервує елементи А і В.
Рис. 13.4. Складна комбінована система
У
розрахунках подібних складних систем
використовують теорему Байєса, яку для
визначення надійності формулюють так:
імовірність відмови системи F = F (C
дієздатний)
+ F (C недієздатний)
,
де
і
- імовірності відповідно безвідмовної
роботи і відмови резерву С.
Імовірність відмови системи при дієздатному резерві С визначають як добуток імовірностей відмови елементів А1 і В1:
F(C
дієздатний) =
.
(5.18)
Імовірність відмови системи при недієздатному резерві С:
F(C
недієздатний) =
.
(5.19)
Тоді у загальному вигляді ймовірність відмови такої складної системи можна розрахувати за формулою:
.
(5.20)
Цей метод дає змогу обчислювати надійність комбінованих ділянок, які в складних системах можуть повторюватися багатократно.
