46. Добровільна відмова від вчинення злочину, її ознаки та правові наслідки.

Згідно зі ст. 17 КК добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Ознаками добровільної відмови виступають:

1) остаточне припинення особою готування або замаху на злочин;

2) добровільне (за своєю волею) припинення готування або замаху на злочин;

3) усвідомлення особою, у процесі вчинення посягання, реальної можливості доведення злочину до кінця.

Перша ознака добровільної відмови означає, що особа повністю (остаточно, безповоротно) відмовляється від подальшого продовження злочинних дій, спрямованих на вчинення злочину. Таким чином, тимчасова відмова, відмова від повторення невдалого посягання не може визнаватися добровільною відмовою.

Відмова від доведення злочину до кінця за своєю волею означає самостійне, усвідомлене прийняття винною особою рішення про остаточне припинення готування або замаху на злочин. Ініціатива добровільної відмови може виходити не тільки від винного, але й від інших осіб (жертви, близьких, знайомих). При цьому остаточне рішення повинне бути за особою, що безпосередньо вчиняє суспільно небезпечне посягання.

Мотиви, якими керується особа під час добровільної відмови, можуть бути різними, однак не впливають на вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Третя ознака добровільної відмови означає, що добровільна відмова можлива тільки у випадку, коли особа, відмовляючись від продовження злочинних дій, усвідомлює можливість реального їх продовження й доведення злочину до кінця. Особа розуміє, що відсутні будь-які непереборні перешкоди для реалізації свого злочинного наміру в повному обсязі.

Добровільну відмову від вчинення злочину не слід плутати з відмовою від повторного замаху на вчинення злочину (невдалий перший постріл, а від другого особа відмовляється). В цьому випадку особа буде нести кримінальну відповідальність за замах на злочин.

Добровільна відмова можлива на наступних стадіях вчинення злочину:

• завжди на стадії готування до злочину;

• завжди на стадії незакінченого замаху на злочин;

• на стадії закінченого замаху на злочин добровільна відмова можлива у випадку, коли між діянням і настанням можливих суспільно небезпечних наслідків існує певний проміжок часу, протягом якого особа контролює розвиток причинно-наслідкового зв’язку. Добровільна відмова неможлива на стадії закінченого злочину. У цьому випадку дії особи, спрямовані на зменшення шкоди або відновлення порушеного права слід визнавати дійовим каяттям.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КК особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, звільняється від кримінальної відповідальності. У випадку, якщо фактично вчинене нею діяння містить ознаки іншого складу злочину, особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

47. Діяльне каяття при вчиненні злочину: поняття і види.

У кримінальному праві під дійовим каяттям розуміють активні дії особи, винної у вчиненні злочину, що свідчать про її щиросердий внутрішній осуд свого діяння, прагненні допомогти розслідуванню та відшкодувати нанесені збитки або усунути повністю чи частково заподіяну шкоду потерпілому.

Види дійового каяття: 1) відшкодування заподіяного збитку, 2) з’явлення із зізнанням, 3) запобігання збільшенню причиненої шкоди, 4) інші подібні дії, що пом’якшують наслідки та відповідальність.

Відмінність добровільної відмови від дійового каяття полягає в наступному:

1) добровільна відмова – це в основному пасивна форма поведінка людини, рідше активна, а дійове каяття завжди пов’язане з активними діями винної особи;

2) добровільна відмова можлива тільки в незакінченому злочині, а дійове каяття – по завершенню злочинних дій на будь-якій стадії вчинення злочину;

3. добровільна відмова можлива тільки при вчиненні умисних злочинів, дійове каяття – як умисних, так і необережних,

4) добровільна відмова завжди виступає підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності, а дійове каяття визнається обставиною, що пом'якшує покарання, і лише у випадках, прямо передбачених законом, є підставою звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, ст. 45, ч. 3 ст. 175 КК).