2. Дохід фірми та його види. Максимізація прибутку фірми. Беззбитковість і рентабельність. Економічний та правовий зміст банкрутства

Результатом діяльності фірми як підприємницької організації є отримання економічної вигоди у формі доходу (revenue), у складі якого:

– дохід від основної діяльності – це виручка від реалізації продукції, надання послуг, здійснення робіт;

– дохід від здійснення фірмою інших комерційних господарських операцій, наприклад, це отримана орендна плата, якщо власні приміщення фірма передає в оренду, доходи від фінансових інвестицій, що здійснює фірма тощо. Ми надалі обмежимося аналізом доходу фірми лише як виручки від реалізації продукції фірми

Залежно від економічного змісту та методу розрахунку доходу фірми розрізняють такі його економічні форми:

– сукупний (валовий) дохід (total revenue, TR) – сукупний дохід фірми як результат її господарської діяльності за певний період. Сукупний (валовий) дохід фірми як виручка від реалізації продукції розраховується за формулою:

TR = p₁ × Q₁ + p₂ × Q₂ + … + p_n × Q_n = P  Q, (7.5)

де TR – сукупний (валовий) дохід (виручка від реалізації продукції),

P – ціна одиниці продукції,

Q – кількість реалізованих одиниць продукції;

– середній дохід (average revenue, AR) – дохід на одиницю реалізованої продукції, який дорівнює ціні:

AR = TR / Q. (7.6)

– граничний дохід (marginal revenue, MR) – додатковий дохід (∆TR) від виробництва та реалізації додаткової одиниці продукції (∆Q), якій дорівнює ціні додатково реалізованої одиниці продукції:

MR = ∆TR / ∆Q. (7.7)

Метою фірми як суб’єкта підприємницької діяльності є прибуток (profit). Визначення прибутку фірми у світлі різних теоретичних підходів розкрито у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Теоретичні підходи до визначення прибутку фірми

Теоретичні підходи до трактування змісту прибутку	Визначення прибутку
Факторний підхід	Прибуток – це плата за користування підприємницьким ресурсом
Функціональний підхід	Прибуток – це винагорода підприємця за здійснення функцій з ведіння бізнесу
Компенсаторний підхід теорія	Прибуток – це плата підприємцю за ризик, який він приймає на себе, організуючи бізнес та інвестуючи у нього кошти
Ринковий підхід	Прибуток - це плата за ринкові переваги бізнесу як результат недосконалості ринку, у тому числі монопольні переваги
Технологічно-інноваційний підхід	Прибуток – це плата за інновації, що впроваджуються фірмою: ринкові, техніко-технологічні, управлінські тощо
Марксистський підхід	Прибуток – це перетворена форма доданої вартості, створеної працею найманих робітників, що привласнюється власником капіталу.

Кожен із теоретичних підходів розкриває важливі аспекти економічного змісту прибутку, який є ресурсним доходом, винагородою підприємців за виконання функцій підприємницького ресурсу, ризики бізнесу, інноваційність та ринкову адаптованість і владу, є частиною вартості, що створюється у процесі виробництва товарів.

Прибуток фірми залежно від урахування при його розрахунку зовнішніх та внутрішніх витрат визначається як:

– бухгалтерський прибуток (book profit), який розраховується як різниця між валовим доходом і зовнішніми (явними) витратами. Якщо бухгалтерський прибуток не компенсує внутрішніх (неявних) витрат, включаючи нормальний прибуток, то, незважаючи на його наявність, господарську діяльність фірми слід вважати збитковою, хоча явні збитки з’являться тоді, коли валовий дохід буде меншим за зовнішні (явні) витрати;

– економічний прибуток (economic profit) як різниця між валовим доходом і сумою зовнішніх (явних) і внутрішніх (неявних) витрат, включаючи нормальний прибуток, або як різниця між бухгалтерським прибутком і внутрішніми (неявними) витратами з урахуванням нормального прибутку.

Наявність у фірми економічного прибутку свідчить про її переваги порівняно з іншими економічними агентами – виробничі, інноваційні, монопольні, ринкові, управлінські тощо. Але одержання фірмою економічного прибутку не є постійним, оскільки, наприклад, нововведення поширюються і застарівають, монополія на диференціації продукту руйнується появою у конкурентів його нових модифікацій, на які переорієнтується попит, тощо. Це є підставою для розробки та здійснення заходів, спрямованих на удосконалення бізнесу. Отже, економічний прибуток є для підприємців постійним потужним стимулом пошуків нових ідей, продуктів, технологій, ринків та ін.

Залежно від економічного змісту та методу розрахунку величини прибутку розрізняють такі його економічні форми:

– сукупний (валовий) прибуток (total profit, T) – сукупний прибуток фірми як результат її господарської діяльності за певний період, різниця між скупним (валовим) доходом і сукупними (валовими) витратами фірми:

Tπ = TR – TC. (7.8)

– середній прибуток (average profit, А) – прибуток на одиницю продукції:

Аπ = Tπ / Q, (7.9)

або: Аπ = AR – AC; (7.10)

– граничний прибуток (marginal profit, M) – додатковий прибуток від виробництва та реалізації додаткової одиниці продукції:

Mπ = ∆Tπ / ∆Q, (7.11)

або: Mπ = MR – MC. (7.12)

Для характеристики результатів господарської діяльності фірми використовуються також поняття:

– балансовий прибуток (balance profit)– прибуток фірми за звітний період який є фінансовим результатом її господарської діяльності;

– прибуток від реалізації продукції як різниця між виручкою від реалізації продукції і її собівартістю;

– чистий прибуток (net profit ) – це та частина балансового прибутку, яка залишається у розпорядженні власників фірми після сплати податків та інших першочергових платежів. Чистий прибуток (або його частина) за рішенням власників фірми може бути інвестованим у її капітал з метою збільшення обсягу виробництва, впровадження новітніх технологій тощо. Таким чином, чистий прибуток є фінансовим джерелом накопичення власного капіталу фірми.

Фірма максимізує прибуток тоді, коли розрив між її сукупним (валовим) доходом та сукупними (валовими) витратами (TR–TC) є найбільшим, або коли граничний дохід дорівнює граничним витратам: MR = MC.

У короткостроковому періоді із зростанням обсягу виробництва знижується віддача ресурсів, тобто витрати на кожну додаткову одиницю продукції зростають, а дохід знижується. Та додаткова одиниця продукції, граничні сукупні (валові) витрати на виробництво якої дорівнюють граничному сукупному (валовому) доходу, а граничний прибуток відповідно дорівнює нулю, є межею виробництва, оскільки граничні витрати на виробництво наступної одиниці будуть перевищувати граничний дохід від її реалізації.

У довгостроковому періоді в умовах досконалої конкуренції максимізація прибутку досягається, якщо граничний дохід дорівнює граничним витратам на її виробництво, ціні та середнім витратам: MR=MC=P=AC. На рис. 7.3. у точці Е фірма досягає максимуму прибутку при випуску продукції в кількості Q_E та її реалізації за ціною P_E.

Рис. 7.3. Максимізація прибутку фірми у довгостроковому періоді

Фірма є беззбитковою, якщо її сукупний (валовий) дохід дорівнює сукупним (валовим) витратам. Беззбитковість(break-even) – це такий фінансовий стан фірми, коли вона не отримує прибутку, але й не має збитку, тобто коли TR=TC, а T = 0. На рис. 7.4. точка N – це точка беззбитковості (break-even point), яка демонструє, що за умов реалізації кількості продукції, що дорівнює N_E, сукупні (валові) доходи фірми дорівнюють її сукупним (валовим) витратам (TR=TC; T = 0). Збільшення кількості реалізованої продукції за умов незмінних ціни та обсягу попиту забезпечить фірмі прибуток (TR >TC; T > 0). Максимальний прибуток отримується фірмою, якщо розрив між її сукупним (валовим) доходом та сукупними (валовими) витратами є найбільшим. Зменшення кількості реалізованої продукції призведе до збитку (TR <TC; T < 0).

TR=TC

Рис. 7.4. Точка беззбитковості фірми.

Рівень прибутковості фірми відображають показники рентабельності (profitability) (таблиця 7.2.).

Таблиця 7.2.