Запитання для самоконтролю
Що таке домогосподарство? Схарактеризуйте основні функції домогосподарств.
Від чого залежать обсяги споживання та заощаджень домогосподарств? Наведіть приклади впливу соціальних факторів на споживання та заощадження.
Розкрийте економічний зміст поняття «корисність». Поясніть дію закону спадної граничної корисності та умови досягнення рівноваги споживача.
Розкрийте відмінності технологічного (неокласичного) і контрактного підходів до характеристики фірми.
У чому зміст ресурсної теорії фірми?
Розкрийте роль фірми у ринковій економіці відповідно до положень стратегічної теорії фірми?
Що таке життєвий цикл фірми за еволюційною теорією?
Які характеристики притаманні фірмі як інтелектуальній організації, що навчається?
За якими критеріями фірми класифікуються на малі, середні та великі?
Охарактеризуйте основний і оборотний капітал фірми.
Розкрийте зміст та види зношення основного капіталу фірми.
Визначте зміст та охарактеризуйте головні методи амортизації основного капіталу фірми.
За яким критерієм капітал фірми розділяється на власний та запозичений? Охарактеризуйте головні складові власного і запозиченого капіталу фірми.
Визначте інтелектуальний капітал фірми та його головні складові.
Які економічні форми набуває продукт фірми.
Розкрийте зміст рівноваги фірми як виробника.
Г л а в а 7
Витрати і доходи фірми. Механізм ціноутворення
7.1. Економічні витрати фірми. Нормальний прибуток. Собівартість продукції
Фірма, здійснюючи виробничу діяльність, залучає ресурси, плата за які є її економічними витратами (economic costs) на забезпечення власникам ресурсів такого рівня доходу, який обумовить їх вибір на користь фірми та забезпечить можливість використання ресурсів у її цілях. Економічні витрати є альтернативними, оскільки внаслідок обмеженості ресурсів як економічних благ і необхідності вибору їх власниками і фірмою найефективнішого варіанту їх використання, залучення ресурсів у виробництво вимагає відмови їх власників від пропозицій інших економічних агентів, а фірми – від використання коштів, призначених для оплати ресурсів, на інші цілі. Тому економічні витрати ще називають витратами втрачених можливостей.
Власниками ресурсів, що залучаються фірмою у виробництво, можуть бути незалежні від неї самостійні суб’єкти господарської діяльності і засновники (власники) фірми – підприємці, які передають власні ресурси в її користування. Відповідно до цього економічні витрати фірми розділяються на:
– зовнішні (явні, бухгалтерські) економічні витрати (external economic costs) – це витрати фірми на залучення у виробництво ресурсів, які належать суб’єктам господарювання, незалежним (зовнішнім) від фірми. Це витрати, які оцінюються, сплачуються і враховуються фірмою та відображаються у бухгалтерському обліку. Наприклад, це заробітна плата, що виплачується найманим працівникам, плата за орендовані приміщення, оплата зовнішнім постачальникам сировини, матеріалів, палива, різноманітних послуг, що залучаються фірмою через механізм ринку;
– внутрішні (неявні) економічні витрати (internal economic costs) – витрати фірми, пов’язані із самостійним використанням у власному виробництві ресурсів її власника (власників). Це витрати на ресурси, які не оплачуються фірмою та не відображаються у бухгалтерському обліку. Але вони враховуються фірмою при прийнятті управлінських рішень із метою вибору найкращого варіанту використання обмежених коштів. Оцінка внутрішніх витрат здійснюється шляхом розрахунку їх альтернативної вартості – неотриманих доходів від передавання таких ресурсів в альтернативне виробництво. Наприклад, витрати, пов’язані з використанням фірмою у її виробничих цілях приміщення, яке є власністю підприємця, - це та орендна плата, яка могла бути отримана при його передачі незалежним (зовнішнім) орендарям.
Внутрішніми є також витрати, пов’язані з самостійним використанням підприємницького ресурсу власника фірми у його бізнесі. Це нормальний (безумовний) прибуток (normal profit), який оцінюється неотриманим доходом від використання підприємницьких здібностей власника фірми у альтернативних виробництвах. Таким доходом може бути оклад, який отримував би підприємець, якщо б здійснював управлінські функції як найманий менеджер. Якщо фірма не забезпечує її власнику нормальний прибуток, то він або переорієнтує використання цього ресурсу на інші види та напрями підприємницької діяльності, або зовсім відмовиться від ведіння бізнесу.
Особливістю юридичного бізнесу є самостійне використання юристами-партнерами власних інтелектуальних ресурсів, які є основою практичної юридичної діяльності. Тому нормальний прибуток як складова внутрішніх витрат юридичної фірми включає витрати юристів-партнерів, пов'язані з використанням у власному бізнесі не тільки їх підприємницького ресурсу, а й інтелектуальних ресурсів практичної юридичної діяльності. Вартість цих витрат вимірюється неотриманим доходом від їх використання в альтернативному виробництві та може дорівнювати сумі неотриманого окладу менеджера вищого рівня і провідного юриста як найманого працівника альтернативної юридичної фірми.
Залежно від спроможності фірми змінювати ресурси з метою збільшення обсягу виробництва розрізняють:
– довгостроковий період (long-run) її виробничої діяльності, у якому зростання обсягу виробництва забезпечується шляхом збільшення всіх ресурсів фірми. У цьому періоді фірма спроможна впровадити новітні технології, замінити ресурси на більш продуктивні тощо. Отже, у довгостроковому періоді всі ресурси фірми є перемінними (variables resources);
– короткостроковий період (short-run), у якому ресурси фірми розділяються на постійні (fixed resources), які фірма неспроможна замінити, і перемінні, збільшення витрат яких забезпечує зростання обсягу виробництва;
– миттєвий період, протягом якого всі ресурси фірми є постійними.
У короткостроковому періоді витрати фірми за критерієм їх залежності від обсягу виробництва розділяються на:
– постійні витрати (fixed costs, FC), які не залежать від змін обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, оклади менеджерів;
– перемінні витрати (variables costs, VC), які безпосередньо визначаються обсягом виробництва. Це витрати на сировину, матеріали, відрядну оплату праці, транспортні послуги та інші.
Деякі витрати фірми є постійно-перемінними, наприклад, витрати на оплату послуг зв’язку включають постійну складову – абонентну плату і перемінну складову, розмір якої залежить від кількості і тривалості наданих послуг.
У довгостроковому періоді всі витрати за критерієм їх залежності від обсягу виробництва є перемінними.
Залежно від економічного змісту та методу розрахунку витрати фірми набувають таких економічних форм:
– сукупні (валові) витрати (total costs, TC), які залежать від обсягу виробництва (TC = f (Q)) і визначаються як сума постійних та перемінних витрат на виробництво продукції: TC = FC + VC (рис. 7.1.);
Рис. 7.1. Витрати фірми у короткостроковому періоді
– середні витрати (average costs, AC) – витрати на виробництво одиниці продукції (послуг, робіт тощо). Розрізняють: середні валові (сукупні) витрати (формула 7.1.); середні постійні витрати, які у короткостроковому періоді із збільшення кількості продукції зменшуються (формула 7.2); середні перемінні витрати, динаміка яких залежно від зміни обсягу виробництва характеризується як їх зменшенням внаслідок зростання віддачі ресурсів, так і збільшенням, якщо віддача ресурсів знижується (формула 7.3);
ATC = TC / Q; (7.1)
AFC = TFC / Q; (7.2)
AVC = TVC / Q; (7.3)
– граничні витрати (marginal cost, MC) як додаткові витрати (Δ TC) на виробництво додаткової одиниці продукції (ΔQ):
MC = Δ TC / ΔQ, (7.4)
У короткостроковому періоді граничні постійні витрати дорівнюють нулю, отже, граничні валові витрати тотожні граничним перемінним витратам. Рішення фірми щодо зміни обсягу виробництва базуються на аналізі граничних витрат.
У довгостроковому періоді, коли всі ресурси є перемінними, фірма намагається збільшити обсяг виробництва за рахунок зменшення середніх витрат. Залежність між середніми сукупними (валовими) витратами фірми і обсягом виробництва відображає ефект масштабу (effect scale) або економія від масштабу (economies of scale) . Ефект масштабу може бути:
– зростаючим, якщо із збільшенням обсягу виробництва продукції середні сукупні (валові) витрати знижуються, тобто зростає віддача ресурсів внаслідок застосування ефективних виробничих і управлінських технологій, високої кваліфікації працівників тощо;
– спадним, який характеризується зростанням середніх сукупних (валових) витрат із збільшенням обсягу виробництва;
– постійним, якщо із зростанням обсягу виробництва середні сукупні витрати не змінюються (рис. 7.2).
Рис. 7.2. Динаміка середніх сукупних(валових) витрат (ATC) у довгостроковому періоді
Витрати ресурсів (власних і залучених) фірми на виробництво продукції, надання послуг, здійснення робіт є її виробничими витратами (production costs). Оскільки діяльність фірми охоплює не тільки виробництво, а і сферу обігу, виокремлюють витрати обігу (costs of treatment), пов’язані із реалізацією продукції. Витрати обігу бувають додаткові, пов’язані з удосконаленням споживчих якостей товару (зберігання, транспортування, запакування тощо), і чисті – витрати на торговельні операції, маркетинг, рекламу.
Собівартість продукції (prime cost) – це виражені у грошовій формі поточні витрати фірми на виробництво та реалізацію продукції (послуг, робіт). Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і реалізацію – повну собівартість продукції. У складі повної собівартості продукції розрізняють:
– прямі витрати на виробництво, які можливо віднести на певний продукт (послугу): сировина, матеріали, полуфабрикати, комплектуючі, заробітна плата виробничого персоналу та соціальні нарахування на неї, витрати експлуатації виробничого обладнання та його амортизація тощо
– непрямі витрати, які неможливо віднести на конкретний продукт (послугу): адміністративні витрати, витрати на збут тощо.