4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих п рав та інтересів громадян і дер жа ви..

Негайне виконання рішень буває обов'язкове і факультативне во зобов'язує суд допустити негайне виконання рішення в справах:

• про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць;

• про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не більше як за один місяць;

• про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника, у межах суми стягнення за один місяць;

• про поновлення на роботі незаконно звіль­неного або переведеного працівника;

• про стягнення на користь члена колективного сільгосппідприємства оплати за працю, але не більше середнього заробітку за один місяць.

ЦПК надає право суду допустити негайне виконання рішень у справах:

• про присудження винагороди авторам за використання творів у галузі літератури, науки або мистецтва, а також об'єктів права інтелектуаль­ної власності, на які видано авторське свідоцтво (п. 1);

• якщо від затримання виконання рішення може статися значна шкода для сторони, на користь якої постановлено рішення (п. 2);

• коли є підстави вважати, що виконання рішення згодом може стати неможливим або утрудненим (п. 3).

Про допущення негайного виконання рішення суд зазначає в рішенні, а коли таке допущення відбулося, то може зобов'язати позивача забезпечити поворот виконання на випадок його скасування.

• Допуск негайного виконання рішення обмежується певними правовими відносинами, спір з яких був предметом розгляду суду, і тим, хто виступає суб'єктом таких відносин, та які воно може викликати правові наслідки.

Від негайного виконання слід відрізняти попереднє виконання, яке допускається ще до постановлення судом рішення у справах про стягнення аліментів. ЦПК надає право судді, в разі необхідності, до вирі­шення справи по суті, враховуючи майновий стан сторін, постановити ух валу про те, в якому розмірі один з подружжя повинен тимчасово видавати утримання другому ; хто з подружжя і в якому розмірі має тимчасово дати кошти на утримання і виховання дітей, а так само, хто з дітей повинен тим часово видати і в якому розмірі кошти на утримання батьків. Такі ухвали ви­конуються негайно.

Постановляючи рішення, суд може визначити порядок його виконання, надавши відстрочку або розстрочку виконання.

Відстрочка виконання полягає в перенесенні судом строків реалізації рішення у бік їх збільшення на точно визначений строк.

Розстрочка виконання — допуск стягнення присудженого у відповідних частинах протягом точно визначеного судом строку.

Підстави для відстрочки і розстрочки виконання ЦПК не передбачені, але вони встановлені ст. 33 Закону “Про виконавче провадження”, і ними є обставини, які можуть утруднити або зробити неможливим його виконання, а саме:

• хвороба боржника або членів його сім'ї,

• відсутність прису­дженого майна в натурі,

• стихійне лихо та ін.

При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинні бути взяті до уваги не тільки інтерси боржника, а й стягувача.

Для позитивного вирішення питання про розстрочку відстрочку необхідні в наявності такі умови:

• відсутність вини з боку боржника у створенні обставин, які можуть бути підставою для таких наслідків;

• тимчасове його перебування в тяжкому становищі;

• виконання рішення при наявних обставинах (без відстрочки чи розстрочки) може мати несприятливі наслідки для боржника;

• щоб відстрочка або розстрочка не задавала серйозної шкоди стягувачеві. Суд, який постановив рішення, може також визначити порядок його виконання , виходячи з вимог закону і обставин справи. Присуджуючи майно в натурі, суд повинен вказати в рішенні його вартість, яку належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна не буде в наявності.

Відповідно до ст. 207 ЦПК суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконання певних дій ,не пов'язаних з передачею майна або грошових сум, може в тому рішенні вказати, що, коли відповідач не виконає рішення протягом встановленого строку, позивач вправі виконати цію за рахунок відповідача, стягнувши з нього необхідні витрати.