«Основні вектори зовнішньої і внутрішньої політики Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха»

Ім’я князя	Роки правління	Основні заходи	Значення, наслідки
Ярослав Мудрий
Володимир Мономах

2. Рекомендації до підготовки питання «Причини занепаду та історичне значення держави - Київська Русь»

Розглядаючи п’яте питання практичного заняття «Історичне значення Київської Русі» треба з’ясувати головні причини, які спричинили занепад держави. Загальноприйнятими в історіографії (Б.Д. Греков, М.М. Тихомиров, Б. Рибаков) є такі причини занепаду держави:

• татаро-монгольська навала;

• поширення сварок між князями;

• зменшення авторитету князя, адже як свідчив літопис «Великий князь тепер був не батьком і старшим поміж усіма князьми, а іноді був далеко молодший од своїх дядьків, що сиділи по інших уділах»;

• Київ перестає бути столицею, а Південна Україна приєднується до князівств Галицьких;

• занепад феодально-кріпацького ладу.

Розглядаючи ж значення Київської держави треба звернути увагу, перш за все, на її яскраву і самобутню культуру, яка розвинулася на основі матеріальних і духовних досягнень народу, творчого засвоєння досягнень інших слов’янських земель, країн Західної Європи, Візантії, Кавказу, Азії. Вивчаючи культурні досягнення Київської держави слід зосередитись на таких напрямах:

• освіта;

• архітектура;

• меценатство;

• розвиток ремесел.

Важливо також, що Київська Русь відкрила новий феодальний період народів Східної Європи. Ці народи не знали у своєму розвитку рабовласницької формації: феодалізм зароджувався в них на основі первіснообщинного устрою (Додаток № 3).

2. Рекомендації до підготовки питання практичного заняття «Галицько-Волинське князівство: історія виникнення, розквіту та занепаду»

Врешті-решт, розглядаючи останнє питання «Галицько-Волинське князівство», відзначимо, що князівство було утворено наприкінці XII ст. шляхом об’єднання Галицького і Волинського князівств. Його землі простиралися в басейнах рік Сяну, Верхнього Дністра та Західного Бугу. Князівство межувало на сході з руським Турово-Пінським і Київським князівствами, на півдні з Безладдю, а згодом Золотою Ордою, на південному заході – з Угорським королівством, на заході – з Польським королівством, а на Півночі – з Литвою, Тевтонським Орденом і Полоцьким князівством (Додаток № 4).

Р озглядаючи історію Галицько-Волинського князівства треба звернути увагу на передумови його виникнення, розглянути в хронологічній послідовності особливості правління Галицько-Волинських князів, зосередившись на найбільш видатних з них - Романі Мстиславичі (1199 – 1205 рр.) і Данилі Романовичі (1237-1264 рр.). Адже саме ці князі, на думку автора Галицько-Волинського літопису, доклали дуже багато зусиль у здобутті незалежності князівства (боротьбі з половцями).

Особливу увагу слід звернути на історичне значення князівства в історії українського народу, яке полягало в тому, що:

• князівство стало новим після занепаду Києва центром політичного й економічного життя;

• зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, забезпечивши українському народові умови для збереження його як окремого національного організму;

• продовжило дипломатичні традиції Київської Русі, понад сто років після падіння Київської держави і встановлення золотоординського іга представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.

Підбиваючи підсумки в дослідженні теми, слід відзначити, що кожна держава, що бажає мати гідну, цивілізовану та заможну долю у майбутньому, повинна вшановувати своє історичне коріння та пишатися ним, а це неможливо без глибокого вивчення та розуміння історичної спадщини. Для нашої ж держави, що лише нещодавно здобула очікувану сторіччями незалежність та має багату історію, дослідження витоків її державності набуває особливої наукової актуальності та суспільного значення.