3. 4. Визначення собівартості та ціни комісійних продуктів банку

Послуги банку, пов'язані із здійсненням безготівкових розрахунків і організацією готівкового обороту, є найбільш масовими і поширеними серед клієнтів. У зв'язку з цим розрахунок витрат, що пов'язані з операціями в рамках розрахунково-касового обслуговування і їх прибутковості, є одним із основних завдань внутрішньобанківської аналітики.

Аналіз продажу розрахунково-касових послуг проводиться з метою визначення відповідності витрат на здійснення операцій (собівартість) тим доходам, які отримує банк по даному напряму своєї роботи.

Розрахунково-касовим обслуговуванням клієнта є набір послуг, що пов'язані з веденням рахунку, здійсненням безготівкових розрахунків за дорученням клієнта і видачею готівки. Усі послуги, що надаються банком, складаються з ряду операцій. Ведення рахунку включає: відкриття рахунку, віддзеркалення операцій із зарахування і списання грошей, складання виписок про операції по рахунку, закриття рахунку. Здійснення безготівкових розрахунків складається з таких операцій: прийом і перевірка платіжних документів клієнта, підготовка зведених платіжних доручень і авізо, відправка документів у розрахунково-касовий центр, отримання платіжних документів, що надійшли на адресу клієнтів банку, створення архіву платіжних документів. Видача готівки передбачає: прийом і перевірку грошових чеків, підкріплення готівкою каси банку (шляхом їх отримання в Центральному Банку), перерахунок грошей і їх видача клієнтові, прийом виручки у клієнтів.

Усі перераховані операції, як правило, здійснюються в банку управлінням розрахунково-касового обслуговування. У цьому управління існує ряд відділів, що виконують окремі операції в рамках системи розрахунково-касового обслуговування клієнтів. Кількість таких відділів залежить від кількості клієнтів, які обслуговуються банком, обсягу документообігу і форм розрахунків, що використовуються. Нині найбільш поширеними формами розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями. Досить рідко використовуються розрахунки вимогами-дорученнями. На їхньому прикладі ми розглянемо методику визначення вартості безготівкових розрахунків.

Розрахунок собівартості послуг банку з видачі готівки буде представлено окремо, оскільки це окрема банківська послуга.

Ми зазначали вище, що розрахунково-касові послуги банку дають можливість не тільки отримувати дохід у вигляді комісії за дебетування і обслуговування рахунків, але є важливим джерелом залучення вільних грошових коштів.

Під поняттям „ціна розрахунково-касового обслуговування” розуміється ціна обробки платіжних документів або витрати банку, пов'язані з обробкою документів плюс деяка маржа.

Операції з розрахункового обслуговування клієнтів складаються з декількох етапів обробки платіжних документів і здійснюються в певних відділах банку. Згідно з цим методика розрахунку собівартості обробки платіжних документів включає два етапи.

I етап. Визначення часових витрат, що відводяться в кожному відділі на обробку різних видів платіжних документів. При цьому можливо використовувати два підходи.

1. Проведення хронометражу витрат часу на обробку платіжних документів, або складання фотографії робочого дня співробітників банку, що забезпечують розрахунки.

2. Менш точний, з погляду визначення фактичної трудомісткості окремих видів розрахунків, але простіший у використанні варіант, при якому розрахунок будується на диференціації витрат часу на обробку окремого виду платіжних документів за питомою вагою документів даного виду в загальному обсязі документів, що оброблюються в банку за певний період часу. Наприклад, витрати часу відділу на обробку платіжних доручень дорівнюють 50%, якщо питома вага доручень у загальному обсязі документів, що оброблюються відділом, складає 50%.

Якщо в банку переважає одна з форм розрахунків (наприклад, розрахунки платіжними дорученнями), диференціація часових витрат може будуватися на іншому принципі. Наприклад, якщо в банку на ряд відділів покладено здійснення деяких функцій, окрім розрахункової, необхідно виділення питомої ваги часу, що витрачається на участь даних відділів у здійсненні розрахункових операцій, у загальному робочому часі відділу.

II етап. Визначення розрахункової ціни обробки платіжних документів за формулою:

Витрати з проведення

розрахункових операцій

-

Плановий прибуток

операції

Інші витрати

+

Ц

Кількість оброблених документів

ІНА =

Розглянемо варіанти визначення витрат часу на обробку платіжних документів за допомогою:

а) фотографії робочого дня;

б) хронометражу;

в) питомої ваги окремих видів платіжних документів у загальному обсязі документів, що оброблюються в банку;

г) питомої ваги часу, що витрачається на участь у процесі обробки документів у загальному обсязі робочого часу відділу.

В основу розрахунку собівартості основних розрахунково-касових послуг, незалежно від варіанту, що використовується буде покладено:

- визначення підрозділів банку, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування і чисельності працівників даних підрозділів;

- витрати на утримання підрозділів, що беруть участь у проведенні розрахунків ( або в показниках їх загального обсягу, або в показнику витрат на одного працівника);

- показники трудомісткості окремих операцій у рамках розрахункових послуг;

- кількість проведених операцій.

Визначення підрозділів банку, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування, і чисельності працівників даних підрозділів.

Як правило, у системі банку операції, пов'язані з проведенням безготівкових платежів, здійснюються управлінням розрахунково-касового обслуговування. Цей же підрозділ бере участь у касовому обслуговуванні під час попередньої підготовки документів, а всі подальші операції виконують працівники прибуткової або витратної каси (залежно від виду операції). Окрім прибуткової і витратної каси, у процесі касового обслуговування беруть участь працівники каси перерахунку. Цей підрозділ є не в усіх відділеннях банку, хоча й обслуговує кожне з них, тому для зведеного обліку витрат з касового обслуговування необхідно використовувати сумарні дані по всіх його учасниках. Щодо кількості працівників даних підрозділів, то вона визначається виходячи з нормативів завантаження, що визначаються на підставі хронометражу витрат часу на виконання кожної операції.