4. Ієрархічні структура диспозицій особистості

Якщо диспозиції особистості є продуктом зіткнення потреб і ситуацій (умов), в яких відповідні потреби можуть бути задоволені, і якщо вони закріплюються в особистісній структурі в результаті досвіду, то природно передбачити, що і диспозиції структуруються в деяку ієрархію. Перший, нижчий її рівень утворюють, мабуть, елементарні фіксовані установки. Вони формуються на основі потреб фізичного існування і в найпростіших ситуаціях. Ці установки як закріплена попереднім досвідом готовність до дії позбавлені модальності (переживання «за» чи «проти») і не усвідомлювані. Згідно Д.Н.Узнадзе, свідомість бере участь у виробленні установки, коли звична дія наштовхується на перешкоду і людина об’єктивує власну поведінку, осмислює її. Не будучи змістом свідомості, установка «лежить в основі цих свідомих процесів».

Другий рівень диспозиційної структури - соціальні фіксовані установки, точніше - система соціальних установок. На відміну від перших, соціальна установка має складну структуру. Вона, вірогідно, містить емоційний (або оціночний), когнітивний (розсудочний) і власне поведінковий (поведінкова готовність) аспекти. Фактори, що її формують,- з одного боку, предметні потреби соціального існування, зв’язані з включенням індивіда в первинні і інші контактні групи, з другого – відповідні соціальні ситуації. Іншими словами, це - аттитьюд. Соціальні установки утворюються на базі оцінки окремих соціальних об’єктів (або їх властивостей) і окремих соціальних ситуацій (або їх властивостей). Згідно М. Рокичу, можна виділити об’єктні і ситуаційні соціальні установки. Перші відносяться до диспозицій з приводу об’єктів дій, другі - до диспозицій способів дій.

Наступний диспозиційний рівень - загальна (домінуюча) спрямованість інтересів особистості в певні сфери соціальної активності. Можна вважати, що вона формується на основі більш високих соціальних потреб і є схильністю до ідентифікації з тією чи іншою областю соціальної діяльності (її не треба змішувати з спрямованістю мотивації Л.І.Божович). Наприклад, можна знайти домінуючу спрямованість інтересів в сферу професійної діяльності, дозвілля чи сім’ї. В останньому випадку основні інтереси сконцентровані на сімейному житті, вихованні дітей. Передбачається, що спрямованість, як і соціальні установки, має властивості когнітивного, емоційного і поведінкового характеру. Причому, когнітивні утворення диспозицій цього рівня набагато складніші, ніж когнітивні елементи нижчого рівня. Одночасно і сама спрямованість особистості більш стійкіша, ніж соціальні установки на окремі соціальні об’єкти чи ситуації.

Вищий диспозиційний рівень утворює система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності і засоби їх досягнення. Логічно припустити, що формування ціннісних орієнтацій відповідає вищим соціальним потребам особистості в саморозвитку і самовираженні, причому в соціально-конкретних, історично обумовлених формах життєдіяльності, характерних для образу життя суспільства і соціальних груп, до яких належить індивід і з якими він себе ідентифікує, а відповідно - світогляд, ідеологію і образ думок яких він розділяє. Звідси - вирішальна роль цього диспозиційного рівня в саморегуляції поведінки.

На вищому рівні, окрім ціннісних орієнтацій, можливо треба виділяти особливе диспозиційне утворення - життєві принципи або «концепцію життя». З іншого боку, немає впевненості, що явно відрізняються рівні домінуючої спрямованості інтересів і ціннісних орієнтацій.

Когнітивна підсистема диспозицій, що складається із знань про об’єкти і ситуації діяльності, по-видимому, структурується згідно принципу, максимально близькому до описаної моделі. Верхні її рівні є генералізацією нижчих. У крайньому разі має місце співвіднесення різних когнітивних утворень на всіх рівнях і приведення їх у відповідність один з одним (принцип консистентності, тобто відповідності). Відповідність когнітивних компонентів досягається їх логічною і психологічною несуперечливістю, причому можна припустити, що в залежності від особливостей індивіда і ситуацій діяльності співвідношення між логічними і психологічними тенденціями гармонізації когнітивної структури буде різним.

Логічно неузгоджені ціннісні орієнтації здаються досліджуваним цілком узгодженими психологічно, а психологічно узгоджені думки, що виражають якийсь емоційний стан, виявляються у значній суперечності, якщо пробувати будувати з них силогізми.