5. Апеляційне і касаційне провадження

Апеляції розглядаються апеляційними судами. В даному разі апеляційний суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно.

Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду доручення про виконання окремих процесуальних дій. Виконавши підготовчі дії, головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, — право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку. Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.

Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій і переходить до судових дебатів.

Судове слідство в апеляційному суді провадиться лише щодо тієї частини вироку, законність і обгрунтованість якої оспорюється в апеляції.

Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення щодо законності і обгрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

У касаційному порядку перевіряються як вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, так і вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

Справа з касаційними скаргами розглядається з обов'язковим повідомленням прокурора та інших осіб. Вона розглядається касаційним судом у складі трьох суддів. Касаційний суд перевіряє законність та обгрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення;

2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;

3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

Касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин, тобто погіршити становище засудженого.

Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду — після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. В разі подачі апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення апеляційною чи касаційною інстанцією ухвали.

Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.

До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває під вартою, не може бути переведений в місця позбавлення волі, що знаходяться в іншій місцевості.

Виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання.

Провадження в кримінальних справах про злочини неповнолітніх має принципове значення для їх захисту, а також самого процесу встановлення істини у справі. По-перше, на стадії досудового слідства обов'язково з'ясовується питання щодо віку неповнолітнього, його стану здоров'я та загального розвитку, умови життя та виховання, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули його в злочинну діяльність. У необхідних випадках має проводитися психіатрична чи психолого-педагогічна експертиза неповнолітнього для з'ясування того, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними. Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у випадках, якщо це зумовлюється тяжкістю злочину з обов'язковим повідомленням батькам чи особам, які їх замінюють. Та найчастіше під час провадження неповнолітні передаються під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників.

Для пред'явлення обвинувачення та пред'явлення матеріалів справи неповнолітнього викликають до слідчого, прокурора чи до суду, як правило, через батьків або інших законних представників. Пред'явлення обвинувачення та допит неповнолітнього провадяться у присутності захисника. Якщо ж особа не досягла 16-річного віку або визнана розумово відсталою, пред'явлення обвинувачення провадиться у присутності педагога, лікаря, батьків чи інших законних представників. Слідчий пояснює присутнім особам їхні права: задавати обвинуваченому запитання і висловлювати зауваження, обов'язково зазначаючи все в протоколі допиту. Слідчій має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання слід занести до протоколу.

При вчиненні злочину разом із дорослими з'ясовується можливість виділення справи про неповнолітнього із загального в окреме провадження, тобто проведення розслідування в повному обсязі стосовно неповнолітнього за окремим епізодом (або епізодами) його злочинної діяльності.

У судовому засіданні батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у розгляді справи (заявляють клопотання, відводи, подають докази, беруть участь у дослідженні доказів, перебувають в залі судового засідання) протягом усього судового розгляду. Проте неявка законного представника підсудного не зупиняє розгляду справи, якщо суд не визнає його участь необхідною. У судовому розгляді справи обов'язковою є участь представників комісій та інспекцій у справах неповнолітніх. Причому представники міліції у справах неповнолітніх та представники служби у справах неповнолітніх за необхідності можуть бути допитані як свідки.

Суд має право видалити неповнолітнього із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього. Якщо ці обставини пов'язані з його обвинуваченням, то головуючий повідомляє про них підсудного після його повернення до залу судового засідання.

У мотивувальній частині вироку в справі неповнолітнього крім загальних даних мають бути зазначені підстави, за яких суд вважає необхідним призначення громадського вихователя, а у резолютивній частині — щодо призначення громадського вихователя у випадках застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільнення від покарання з випробуванням відповідно до ст. 104 КК України. Якщо до суду справа надійшла щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, або слідчим (за згодою прокурора) прийнято рішення щодо направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності, суд розглядає справу у відкритому засіданні за участю прокурора та захисника. У разі наявності достатніх підстав щодо направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу суд має право тимчасово, строком до 30 діб, помістити його до приймальника-розподільника для неповнолітніх, після чого він і доставляється до спеціального навчально-виховного закладу.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте загальну характеристику кримінально-процесуальній галузі права.

2. Назвіть стадії здійснення кримінального процесу.

3. Охарактеризуйте місце і роль учасників кримінального процесу.

4. Що таке процесуальне доказування та які його елементи вам відомі?

5. Який порядок порушення кримінальної справи передбачений чинним Кримінально-процесуальним кодексом?

6. Яке співвідношення між підставами та приводами до порушення кримінальної справи?

7. Які органи проводять дізнання?

8. Які завдання виконує досудове слідство?

9. Охарактеризуйте процесуальні дії, які здійснюються під час проведення досудового слідства.

10. Які підстави для притягнення особи як обвинуваченого передбачає закон та який порядок проведення цієї слідчої дії?

11. Назвіть випадки обов'язкового призначення експертизи по кримінальній справі.

12. Охарактеризуйте стадію судового слідства.

13. Який основний зміст промов учасників процесу під час судових дебатів?

14. Який порядок постановлення та проголошення вироку передбачений чинним законодавством?

15. У чому полягає особливість провадження в кримінальних справах про злочини неповнолітніх?

16. Який порядок розгляду апеляцій передбачений чинним законодавством?

МОДУЛЬ 3 НОВІ ЗАКОНИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ