Тема 1.8 загальні положення сімейного права україни

План:

1. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладання

2. Майнові права подружжя

3. Підстави і порядок розірвання шлюбу

4. Визнання шлюбу недійсним

5. Права та обов’язки батьків і дітей

6. Опіка і піклування

1. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення

Шлюб – це добровільний сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану.

Умови:

1. Взаємна згода осіб, які одружуються.

2. Досягнення шлюбного віку – для чоловіків – 18 років; для жінок – 18 років.

Право на шлюб мають особи, які досягли 16 р, також особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Не допустимо укладання шлюбу:

1. Між особами, одна з яких вже перебуває в іншому шлюбі.

2. Між родичами.

3. Між повно рідними та неповно рідними братами та сестрами, двоюрідними братами і сестрами, рідними тіткою і племінником, дядьком і племінницею.

4. Між усиновителями і усиновленими.

5. Між особами, одна з яких визнана судом недієздатною (душевна

хвороба, недоумство).

Порядок укладання шлюбу

Укладання шлюбу відбувається через місяць після подання заяви в державний орган реєстрації актів цивільного стану, при поважній причині цей строк скорочують. Укладання шлюбу поводиться урочисто, у паспортах подружжя робиться запис і видається свідоцтво про шлюб. Зареєстрований у державних органах шлюб породжує права і обов’язки подружжя.

Можна заключати шлюбний договір, де обговорюються майнові права і обов’язки подружжя.

2. Майнові права подружжя

Майно, нажите за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права щодо володіння та розпорядження майном.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержано ним під час шлюбу в дар або у спадок, є власністю кожного з них. Такою ж власністю є речі індивідуального користування (одяг, взуття).

Майно, набуте ним або нею за час шлюбу за кошти, які належали їй (йому) особисто є особистою приватною власністю.

Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, слюсарське обладнання) придбані за час шлюбу є спільною сумісною власністю.

При розірвані шлюбу спільне майно ділиться в рівних частинах, при чому суд може відсудити на користь того, з ким залишаються діти більше. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя.

Подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У разі відмови в такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період вагітності і протягом 3 років після народження дитини, дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною (до досягнення дитиною 6-ти річного віку) мають право по суду одержувати утримання (аліменти) від другого подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу.

Якщо один з подружжя став не працездатним протягом 1 року з дня розірвання шлюбу, то він також має право на матеріальну допомогу. Розмір аліментів визначається судом з урахуванням матеріального і сімейного становища у грошовій або натуральній формі. Право на утримання припиняється в разі поновлення працездатності або укладання нового шлюбу.

Суд може звільнити одного з подружжя від обов’язку утримувати іншого, або обмежити цей обов’язок у випадках:

- нетривалого перебування у шлюбних відношеннях;

- негідної поведінки у шлюбних відношеннях того, хто потребує

матеріальної допомоги;

- якщо непрацездатність настала внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами чи вчинення ним злочину.

Ці правила застосовуються також після розірвання шлюбу.