4. Поняття цивільного правочину та умови його недійсності

Правочини – це дії осіб спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Види: Форми:

1. Односторонні 1. Усна

2. Двосторонні 2. Письмова:

3. Багатосторонні а) проста – листи, телеграми і т.п.

б) нотаріальна реєстрація

в) державна реєстрація

Недійсність правочинів

1. Якщо суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Якщо особа не має необхідний обсяг дієздатності.

3. Якщо порушено волевиявлення учасника правочину, тобто правочин не відповідає його внутрішній волі.

4. Якщо укладено шляхом обману.

5. Якщо укладено шляхом насильства.

6. Якщо правочин удаваний або фіктивний.

7. Якщо ущемляє права та інтереси малолітніх, неповнолітніх дітей.

8. Правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу (ліцензії).

Може бути визнаний дійсним

1. Якщо правочин нікчемний (його недійсність встановлена законом).

2. Якщо вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

3. Якщо укладена внаслідок помилки.

4. Якщо його укладено недієздатною особою або з обмеженою дієздатністю (якщо буде згода опікуна або піклувальника).

5. Поняття цивільного договору

Договір - це домовленість двох або більше осіб (сторін) про становлення, зміну або припинення цивільних правовідносин, договір є найпоширенішою основою виникнення зобов’язання. Договір є видом правочину, тому, на нього поширюються правила правочину.

Таблиця 1 – Види договорів

Планові	На основі державного замовлення і державних контрактів;
Регульовані	Укладаються вільно їхніми суб’єктами;
Сплатні	Кожна із сторін має вигоду з договору;
Безоплатні	Тільки одна сторона має вигоду;
Консенсуальні	Набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору;
Реальні	Набувають юридичного значення з моменту фактичної передачі речі контрагенту;
Односторонні	Обов’язки покладені на одну сторону без надання їй прав, інша ж сторона, навпаки, наділена тільки правами;
Двосторонні	Договір, у якому обидві сторони наділені правами та обов’язками;
На користь третіх осіб	Договір, у якому права отримують особи, які не є стороною в договорі, наприклад, внесення заощаджень.

Цивільний кодекс України містить 19 різних цивільно-правових договорів: купівлі-продажу; дарування; поставки; майнового найму; побутового прокату; найму житлового приміщення; підряду на будівництво; позики тощо.

Змістом будь-якого договору є права і обов’язки сторін, тобто умови, встановлені ним.

Умови (пункти) можуть бути визначені на розсуд сторін і погоджені ними, або є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таблиця 2 – Умови договорів

Істотні	Наявність умов, без яких договір не може вважатися укладеним. Відсутність істотних умов означає, що сторони не досягли угоди з цього проводу, отже, немає і договору;
Звичайні	Умови, сформульовані в нормативному акті і які вважаються самі собою зрозумілими та застосовуються незалежно від того, були чи не були передбачені сторонами в конкретному договорі;
Випадкові	Умови, які в договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін.

Типи договорів:

1. Публічний – одна сторона підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування);

2. Договір приєднання – це договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

3. Попередній договір – договір, сторони якого зобов’язуються потягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умах, встановленим попереднім договором.

4. Договір на користь третьої особи – в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або ні у договорі.

Форма договору може бути усною і письмовою. У разі випадків закон вимагає дотримання нотаріальної форми засвідчення договору. Договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди по всіх істотних умовах і договір належним чином оформили.

Розрізняють дві стадії укладення договору: пропозиція однієї сторони укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції (акцент).