Тема 3. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси Методичні рекомендації

Економічна наука пізнає не тільки об’єктивні закони розвитку суспільства, а і мотиви діяльності економічної поведінки людини, рушійні сили соціально-економічного прогресу. Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб суспільства і людини. Економічні потреби - це потреби людини та суспільства для задоволення яких необхідні суспільне виробництво, економічна діяльність людини, її потреба у праці, тобто у виробництві матеріальних благ.

Потреби поділяють на: матеріальні – виробничі (засоби виробництва) і особисті (предмети споживання); нематеріальні – соціальні (умови праці, освіта, охорона здоров’я); духовні (література, мистецтво, культура); суспільні (потреби в освіті, охороні здоров’я, збереженні природи); колективні, групові (виробничі, політичні, культурні); особисті (фізіологічні – первинні, соціальні і духовні - вторинні). Особисті потреби людини безмежні, а виробничі ресурси, необхідні для задоволення цих потреб, обмежені. Це породжує дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону зростання продуктивності праці, або закону економії праці, які відображають взаємозв’язок потреб і виробництва.

Перед кожним суспільством стоїть проблема розподілу обмежених ресурсів між виробництвом найрізноманітніших продуктів. Оскільки ресурси обмежені, то люди мають вибирати, які продукти виробляти, а від яких слід відмовитися. Таким чином, перед суспільством виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів.

Економіка країни є ефективною за умови якщо суспільство не може збільшити виробництво одного товару, без зменшення виробництва іншого. Саме тому, ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей.

 Виробничі можливості – це такі можливості суспільного виробництва економічних благ за умови повного і ефективного використання всіх наявних ресурсів при даному рівні розвитку технології.

Розглянемо цей аспект проблеми на такому прикладі. Припустимо, що усі ресурси суспільства направлені на виробництво лише двох економічних благ (автомобілі і сиру). Автомобілі символізують блага виробничого призначення, і опосередковано задовольняють потреби людей, тобто забезпечують ефективніше виробництво, сир символізує споживчі блага, які безпосередньо задовольняють людські потреби. Варіанти вибору між виробництвом автомобілів і сиру за умови повного використання обмежених ресурсів наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Альтернативні можливості виробництва гармат і масла

Альтернативи	Автомобілі, тис. шт.	Сир, тис. кг
А	15	0
Б	14	1
В	12	2
Г	9	3
Д	5	4
Е	0	5

 

Таблиця 2.1 демонструє шість потенційних пар продуктів, що можуть виробитися за даних ресурсів. Економіка країни може вибрати одну з шести можливих комбінацій. Наочно ці варіанти виробництва можна показати за допомогою графіка кривої виробничих можливостей, як це показано на рис. 2.2. Ця крива фактично відображує певну межу економіки за наявних у її розпорядженні ресурсів.

Рис. 2.2.  Крива виробничих можливостей

Кожна нанесена точка є точним графічним виразом кількісних комбінацій автомобілів і сиру. З двох наборів даних один дає можливе виробництво сиру, а інший – можливий випуск автомобілів. Кожен рівень виробництва сиру порівнюється з певною кількістю автомобілів, які можуть вироблятися за той самий час. Можна побачити, що коли кількість виробленого сиру зростає, випуск автомобілів зменшується. Отже, якщо економіка виробляє 1 тис. кг сиру, то вона може випустити максимально 14 тис шт. автомобілів. Проте, коли виробництво сиру становить 2 тис. кг, то можна виробити тільки 12 тис. шт. автомобілів.

 Однією із характерних рис ефективності економіки можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей (КВМ), кожна точка на КВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає зменшення виробництва іншого. Коли ми виробляємо більше автомобілів, то ними заміщуємо сир. Таке заміщення є дією закону альтернативної вартості. Альтернативна вартість – це кількість іншого продукту, від якої відмовилися, щоб отримати деяку кількість певного продукту. Закон зростання альтернативної вартості формулюється так: для того, щоб отримати додаткову одиницю потрібного продукту необхідно відмовитися від щораз більшої кількості іншого продукту.   

Отже, КВМ означає, що економіка країни завжди альтернативна, тобто вона стоїть перед вибором між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, які розміщені на даній кривій, видно різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, нам необхідно вибрати найбажанішу для нас у даний час. 

Будь-яка точка, яка не знаходиться на КВМ, а всередині графіка свідчить, що ресурси використовуються не повністю і у суспільства є можливість нарощувати водночас виробництво декількох товарів, якщо ж точка лежить поза КВМ це означає, що за наявної кількості ресурсів і незмінної технології даний рівень виробництва недосяжний.