Косач-Квітка Лариса Петрівна (Леся Українка)
Мамо, йде вже зима
«Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема... Мамо, чи кожна пташина, В вирій на зиму літає?» — В неньки спитала дитина.
«Ні, не кожна, — одказує мати, — Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, — Ще зосталась пташина маленька».
«Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?»
«Не боїться морозу вона; Не покине країни рідної, Не боїться зими навісної... Жде, що знову прилине весна».
«Мамо, ті сиві пташки Сміливі, певно, ще й дуже, Чи то безпечні такі, — Чуєш, цвірінькають так, Мов їм про зиму байдуже! Бач — розспівалися як!»
«Не байдуже тій пташці, мій синку, Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де під снігом поживку шукати».
«Нащо ж співає? Чудна! Краще шукала б зерна!»
«Спів пташині потіха одна, — Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько, Жде, що знову прилине весна».
Глібов Леонід Іванович
Біографічні відомості про письменника
Л
еонід
Іванович Глібов народився 21 лютого 1827
р. в селі Веселий Поділ на Полтавщині в
сім’ї управителя поміщицьких маєтків.
Освіту здобув у Полтавській гімназії
та Ніжинському ліцеї. Учителював на
Поділлі, згодом перейшов на роботу до
Чернігівської гімназії. Кілька років
редагував газету «Черниговский листок».
Літературну творчість Глібов розпочав
ще на шкільній лаві. Писав поезії
російською та українською мовами..
Увійшов в історію української літератури
саме як байкар. Байки письменника
формують живу й динамічну картину
народного життя з його колективним досвідом
та мораллю. Глібов — автор низки ліричних
творів. У них поет досягає високого рівня
майстерності в осмисленні фольклорного
матеріалу. Його вірш «Журба» («Стоїть гора
високая») навіть став народною піснею.
Зимова пісенька
Діти наші, квітоньки, Хлопчики і дівоньки! Нум гуртом співать; Ви тягніть тонесенько, Буду я товстесенько Окселентувать*. «Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком. Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком; Бабу здоровенную, Уночі страшенную, Зліпимо гуртом. Зробим очі чорнії, Рот і ніс червонії — Буде як мара. День і ніч стоятиме, Вовка проганятиме Від свого двора. Гляне ясне сонечко В весняне віконечко, Бабу припече; Де й мороз той дінеться, Геть від баби кинеться, З ляку утече!»
Жупанін Степан Ілліч
Б
іографічні
відомості про письменника
Степан Ілліч Жупанин народився 18 січня 1936 року в селі Іршава на Закарпатті в сім’ї селянина. Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету. Учителював, згодом викладав в Ужгородському університеті. Отримав ступінь кандидата педагогічних наук. Пропрацювавши в школі багато років, Степан Жупанин звернувся до творчості для дітей. Перша книжка «Бджілка» з’явилася ще 1959 року. Далі друком виходять «Сестрички-смерічки» (1962), «Гірська стежинка» (1965), «Пісні для дітей» (1974), «Світле озерце» (1975), «Ватра» (1980), «Сонечко» (1983), «Барвінок» (1983), «Смерековий край» (1985), «Лісовий світанок» (1986). Вірші С. Жупанина перекладалися російською, білоруською, чеською, угорською мовами. Лауреат літературної премії імені Лесі Українки ( Лариса Косач-Квітка) (1994).
Щедрівка
Я несу щедрівочку У будинки, Сію-вію житечко Із торбинки. Сію-вію зернята — Зоренята. Хай добром проміниться Кожна хата! Як моя торбиночка Порожніє, — То навколо радістю Світ повніє.