Грінченко Борис Павлович
Біографічні відомості про письменника
Н
ародився
Борис Павлович Грінченко 9 грудня 1863
року в збіднілій дворянській сім‘ї на
хуторі Вільховий Яр Харківської області.
Вже в дитинстві виявився його нестримний
потяг до книжок. Він читав все, що
потрапляло до рук. Нестримний потяг до
знань, любов до слова, бажання оволодіти
законами прекрасного виявилися у хлопця
ще з раннього дитинства. Інтереси його
були різнобічні. Ставши дорослим,
він склав іспит при харківському
університеті на звання народного
вчителя. Разом з тим Борис Грінченко
багато писав. Його твори різних жанрів
під власним іменем і під різними
псевдонімами систематично друкувались
в журналах, а також окремими виданнями.
Разом з дружиною він уклав чотирьохтомний
"Словарь української мови”.
Борис Грінченко – автор близько 50
оповідань. У переважній більшості творів
зображено життя трудового селянства.
Ластівка
Ти знов защебетала У мене під вікном, Із вирію вернувшись, Клопочешся з гніздом. А там же вічне літо Цвіте як божий рай, — Чого ж вернулась знову Ти в мій журливий край? — Хоч літо там і сяє, Любіше тут мені: Така квітчасто-пишна Вкраїна по весні. Така квітчасто-люба, Що й в тім краю-раю Все бачу я хатинку, Де се гніздечко в'ю.
Франко Іван Якович
Біографічні відомості про письменника
І
ван
Франко народився 27 серпня 1856 р .в селі
Нагуєвичі Львівської області в родині
коваля. Батько рано помер, проте, помітивши
виняткову допитливість і обдарованість
сина, встиг віддати його до початкової
школи, де викладали польську й німецьку
мови, початкову арифметику.
Потім Іван навчався при монастирі, а
згодом у гімназії.
Навчаючись у гімназії, Франко виявив
феноменальні здібності: міг майже
дослівно повторити інформацію, яка
подавалася вчителями на заняттях,
глибоко засвоював зміст прочитаних
книжок. Перший
вірш Франка мав назву "На Великдень"
й був присвячений батькові.
Читав Франко дуже багато.
Самотужки
вивчав іноземні мови.
Саме в гімназії хлопець став братися
перекладати стародавні твори. І.
Франко перекладав з 14-ти мов. Після
навчання в університеті здобув ступінь
доктора філософії.
За своє життя І.
Франко збагатив літературознавство
сотнями праць. У
його літературній спадщині помітне
місце посідають казки для дітей. Це
казки “Коли ще звірі говорили”, “Осел
і лев”, “Фарбований лис” , “Лис і
дрізд”, “Заєць і ведмідь”, “Заєць і
їжак”, “Ворона і гадюка”.
Лисичка та журавель
Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості: - Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу. Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоненько по тарілці та й поставила перед Журавлем. - Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом - нічого не спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всієї не з'їла.. А коли кашки не стало, вона й мовить: - Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати. - Спасибі й за те, - пісним голосом промовив Журавель.- А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла. - Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти, - каже Лисичка. Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопельки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою. - Їж, кумонько. Не погордуй, люба моя, - припрошує Журавель. Нюхає Лисичка - смачно пахне. Встромляє голову в глечик - не йде голова. Пробує лапкою - не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв. - Вибач, любонько, - каже, випорожнивши глечика, - чим хата багата, тим і рада, а більше на цей раз нічого немає. Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлями приятелювати.