75. Фінансовий ринок

Фінансовий ринок — економічний механізм, який дозволяє його учасникам купувати і продавати фінансові активи: цінні папери, товари і інші об'єкти з малими транзакційними витратами.

На фінансовому ринку відбувається мобілізація капіталу, надання кредиту, здійснення обмінних грошових операцій і розміщення фінансових коштів у виробництві.

Фінансовий ринок включає грошовий ринок і ринок капіталів.

Основне завдання полягає у забезпеченні переміщення фінансових ресурсів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій.

+Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року). У свою чергу грошовий ринок зазвичай підрозділяється на обліковий, міжбанківський і валютний ринки.

Під обліковим ринком розуміється ринок, на якому основними інструментами є казначейські і комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань (цінні папери). Таким чином, на обліковому ринку звертається величезна маса короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких - висока ліквідність і мобільність.

Міжбанківський ринок - частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ притягуються і розміщуються банками між собою, переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Валютні ринки обслуговують міжнарод платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фіз осіб різних країн. Валютні ринки=офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

+Ринок капіталів охоплює середньо- і довгострокові кредити, а також акції і облігації. Він підрозділяється на ринок цінних паперів (фондовий ринок) і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів служить найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій і банків.

На ринку середньо- і довгострокових банківських кредитів позикові засоби видаються компаніям для розширення основного капіталу (оновлення устаткування і збільшення виробничих потужностей).

Фондовий ринок забезпечує розподіл грошових коштів між учасниками економічних відносин через випуск цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися

Різні види цінних паперів, форми внесків і кредитування отримали в економічній літературі і офіційних документах узагальнювальне визначення - фінансові інструменти.

76. Показники обсягу національного виробництва

Основним показником у системі національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує обсяг виробництва в країні.

Валовий внутрішній продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у національній економіці протягом певного періоду часу (як правило, року).

ВВП, обчислений у фактичних ринкових цінах, називається номінальним. ВВП.

ВВП, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП.  використовується для оцінки темпів економ розвитку.

Валовий внутрішній продукт, що відповідає природному рівню безробіття, називається природним. ВВП.

Різницю між природним, і номінальним. ВВП називають ВВП-розривом. Якщо національна економіка перебуває у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги, то ВВП-розрив має знак плюс. Протилежна ситуація спостерігається, якщо ВВП-розрив має знак мінус.

У вітчизняній економіці природна величина безробіття не визначена, що унеможливлює обчислення природного ВВП і ВВП-розриву. Щодо економіки високорозвинених країн, то там природний рівень безробіття визначений 5-5,5 %

Валовий внутрішній продукт обчислюють трьома методами, які забезпечують однаковий результат підрахунку:

1.Метод кінцевого використання.

2.Розподільний метод.

3.Виробничий метод.

Визначення ВВП за кінцевим використанням (видатками) передбачає сумування споживчих видатків населення (С), інвестиційних видатків підприємств (І),державних закупівель товарів і послуг (Д) та чистий експорт (Е):

ВВП_І=С + Д + Е

Визначення ВВП за розподільним методом (доходами) передбачає сумування доходів, отриманих від виробництва продукції (робіт, послуг): заробітної плати найманих працівників з відрахуваннями у різні фонди (ЗП), ренти (Р), процента (П), прибутку (Пр), непрямих податків на бізнес (НПБ), амортизації (А):

ВВП_ІІ=ЗП + Р + П + Пр + НПБ + А

Визначення ВВП за виробничим методом передбачає сумування доданої вартості (ДВ), створеної всіма суб´єктами господарювання країни за певний проміжок часу:        

Додана вартість - це різниця між доходом (виручкою) та вартістю спожитих матеріально-енергетичних ресурсів (проміжне споживання).

У вітчизняній офіційній статистиці використовують всі три методи.

Валовий національний продукт (ВНП) - це показник, який характеризує ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає в іноземних факторних доходах:

ВНП = ВВП +   Надходження з-за кордону  - Платежі за кордон

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це показник, який характеризує ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу, скориговану на вартість спожитого капіталу (амортизації):

ЧВП = ВВП - А

Національний дохід - це показник, який характеризує дохід, зароблений власниками ресурсів, що є резидентами країни, за певний період часу.За економічним змістом національний дохід відображає нову вартість, яка створюється в галузях економіки, з урахуванням чистого експорту:

НД = ВНП - А - НПБ

Фонд споживання - це та частка національного доходу, яка забезпечує поточне задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Фонд нагромадження - це та частка національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва і суспільства в майбутньому.

Розрізняють валовий та чистий національний дохід.

Валовий національний дохід формується з валового прибутку, оплати праці найманих працівників, податків на виробництво та імпорт, чистого експорту:

НД_вал. = Пр. + ЗП + Р + П + Е

Чистий національний дохід - це різниця між валовим національним доходом і вартістю спожитого капіталу (амортизацією):

НД_чист.. = НД_вал.   - А