Обставина

Питання

Характеристика, типи за значенням

Типові способи вираження

Складні випадки кваліфікації

Як, наскільки, коли, де, чому, навіщо та ін.

Залежить від присудка.

Означає спосіб, інтенсивність дії, різні її обставини (місце, час, причину, мету, умову та ін.); додаткову дію.

Виділяють 8 типів обставин за значенням:

1. способу дії (як?)

Марина радісно всміхнулася.

2. ступеня дії (наскільки?)

Ми були надзвичайно задоволені.

3. місця (де? куди? звідки?)

Він живе в Житомирі.

Завтра я полечу до Канади.

4. часу (коли? як довго? З якого часу? по який час?)

У понеділок ми йдемо на весілля.

5) причини (чому?)

Дівчина знітилася від несподіванки.

6) умови (за якої умови?)

За гарної погоди зберемо чудовий урожай.

7) мети (для чого?)

Антон зробив це для розваги.

8) допустове (незважаючи на що?)

Попри погрози вони одружилися.

1. Прислівник:

Вони поговорили відверто.

2. Дієприслівник:

Маша поверталася додому плачучи.

3. Дієприслівнико-вий зворот (залежні від дієприслівника слова входять до складу обставини)

Повертаючись додому, Андрій тріумфував.

1. Прийменник + іменник у непрямому відмінку

Галя почервоніла (чому?) від сорому.

Я поїхав (куди?) до батька.

Примітка: не слід плутати такі обставини з додатками. В іншому контексті схожі словосполучення можуть виступати і в ролі додатків, наприклад: Він не хотів звертатися (до кого?) до батька.

2) Інфінітив у ролі обставини мети:

Вони поїхали (для чого? з якою метою?) розважатися.

Він сів (для чого?) відпочити.

3) порівняльний зворот у ролі обставини способу дії:

Він накинувся на їжу (як?), мов вовк.

Примітка: не варто плутати випадки вживання порівняльних зворотів у ролі обставин із випадками їх вживання в ролі частини складеного іменного присудка:

Його серце –

мов камінь (присудок).

За метою висловлювання

За будовою (кількістю граматич-них основ)

За складом граматичної основи

За наявністю другоряд-них членів

За наявністю всіх необхідних членів речення

За наявністю ускладню- вальних компонентів

1. Розповідне. Речення, в якому про когось або щось розповідається.

Учора я зустрівся з другом.

2. Питальне. Речення, в якому ставиться питання.

Чому ти сьогодні така сумна?

3. Спонукальне. Речення, в якому є заклик до дії (побажання, наказ, пропозиція до когось), найчастіше використовують-ся дієслова в наказовому способі або неозначена форма дієслова.

Ходімо ввечері на концерт!

Варто перевірити цю інформацію!

1. Просте.

Речення в якому є тільки одна граматична основа (підмет та присудок).

Я повертаю-ся додому.

Примітка: простим є і речення, в якому є однорідні підмети або присудки, наприклад:

Андрій та Даринка кохають одне одного.

Народ хвилюється, прагне до змін.

1.

Двосклад-не. Речення, в якому наявні обидва головні члени: є і підмет, і присудок.

Я прийду завтра.

Тихо крокують бійці.

1. Непошире-не. Речення, що складаєть-ся лише з головних членів (є тільки підмет та присудок або один із них).

Прилетять журавлі.

Марина плаче.

Світає.

Ранок.

1. Повне. Речення, в якому наявні всі необхідні за смислом члени речення.

Дарина навчалася у звичайній школі, а Олеся вчилася у спеціальній школі.

1. Нескладне-не. Просте речення, де немає жодних спеціальних компонентів, які потребують пунктуаційно-го виділення (в такому простому реченні ніщо не виділяється комами).

Я їй повністю довіряю.

Андріїв брат працює помічником народного депутата.

2. Складне.

Речення, де є дві або більше граматичні основи (речення поділяєть-ся на частини, можна з яких має власну граматичну основу).

Я йому довіряю, бо він завжди мене виручав.

Вулиця, де ми вперше зустрілися, сьогодні заповнена величезним натовпом.

2.Односкладне. Речення з одним головним членом (є тільки підмет або тільки присудок).

Односкладні речення поділяються на кілька типів:

а) називні – речення, де присутній лише підмет, називають предмети та явища без вказівки на дію:

Глибока ніч.

Субота.

Серед речень, де присутній лише присудок, виділяють 4 типи:

б) означено-особові: зрозуміло, про яку особу йдеться, найчастіше дієслово в 1 та 2 особі однини та множини, дійсний чи наказовий спосіб, можна підставити я, ми, інколи ти (якщо звертаються до конкретної особи).

Йду в село, радію весні (я).

Ходімо до мене в гості! (ми).

в) неозначено-особові – неможливо визначити особу, про яку йде мова. Присудок – дієслово у 3 особі множини теперішнього, майбутнього, у формі множини минулого часу, можна підставити займенник вони або будь-який іменник (тому що незрозуміло, про кого саме йде мова).

Повільно йшли до перону.

Сашка підозрюють у крадіжці.

г) узагальнено-особові – дія стосується будь-якої (узагальненої), а не конкретної особи. Найчастіше такі речення – прислів’я, приказки, афоризми, мають повчальний зміст; використовуєть-ся дієслово найчастіше у формі 2 особи однини та множини, іноді – 3 особи множини, часто можна підставити ти, проте йдеться про усіх людей.

Не хвались, йдучи на торг.

Бережи честь змолоду.

Батьківщину не обирають.

д) безособові – дія відбувається без участі будь-якої особи, тобто до дієслова не можна підставити жоден іменник та займенник.

Присудок виражається:

- безособовими дієсловами (смеркається, дощить і т. д.)

Знову дощить.

І смеркає, і світає…

-дієсловами в безособовому значенні (потемніло, завітрило, гримнуло і т. д.)

- неозначеною формою дієслова з допоміжними словами.

Можна вибрати друга.

- дієслівними формами з закінченнями – но, - то:

Пройдено стільки доріг.

-прислівниками:

Як мені тепло й затишно. В хаті було чисто й гарно.

2. Поширене. Речення, де, крім головних, й ще й другорядні члени (додаток, обставина, означення).

Чую твій крик (крик –додаток, твій – означення).

Дівчинка сумно посміхну-лась (сумно-обставина).

Кохаю її! (її - додаток)

2. Неповне – речення, у якому пропущено один або кілька членів, які можна встановити (здогадатися) з попереднього речення або з контексту.

По тім боці – моя доля, по сім боці – горе (можна підставити пропущений присудок «знаходиться»)

Найчастіше спостерігаєть-ся відсутність присудка чи підмета.

Три стіни цвіли рушниками, а четверта – мисками й полумисками (пропущено підмет «стіна» й присудок «цвіла»).

Оксанин брат – ледар, а Надіїн – працьовитий хлопець (пропущено підмет «брат»).

2. Ускладнене. Речення, в якому є спеціальні компоненти, які потребують виділення комами. Серед таких компонентів можуть бути:

а) вставні слова та сполучення слів – вносять у речення додатковий зміст, можуть виражати:

- рівень впевненості або невпевненості мовця у власних словах.

Припущення:

Видимо, здається, мабуть, може, можливо.

Здається, він закохався в Дарину.

Впевненість:

Безперечно, безумовно, звичайно, нема сумніву, очевидно, певна річ.

Без сумніву, ти помиляєшся.

- емоційне ставлення мовця до сказаного:

На жаль, на щастя, на радість, на біду, на мій превеликий жаль і т. д.

На щастя, її сестричка не постраждала.

- джерело повідомлення (звідки про це відомо):

Кажуть, на мій погляд, на мою думку, на наш погляд, на думку Т. Шевченка.

Кажуть, Степан скоро одружується.

На моє переконання, вчора вони не зустрічалися.

- порядок викладу думок, додаткову інформацію: по-перше, по-друге, між іншим, крім того, до речі, щоправда, з іншого боку.

Щоправда, це далося йому нелегко.

До речі, він мій знайомий.

Б) звертання – називають особу, предмет, явище, до яких мовець звертається в реченні, найчастіше це іменники в кличному або називному відмінку.

Виділяють непоширені та поширені звертання.

Непоширені виражені одним словом:

Оксанко, повертайся вже додому!

Поширені – це звертання, поруч із яким стоять залежні від нього слова, наприклад:

Любі мої дітки, як мені без вас сумно!

В) однорідні слова – зазвичай відносяться до одного члена речення, виражені однаковими частинами мови. Однорідними можуть бути будь-які члени речення.

Сашко, Даринка, Степан – друзі з дитинства (однорідні підмети).

Андрій плаче, скиглить, жаліється на біль (однорідні присудки).

Привітна, лагідна, усміхнена Марічка підняла хлопцеві настрій (однорідні означення).

Татові, матері, синові, дочці – усім не сподобався новий сусід (однорідні додатки).

Г) Відокремлені другорядні члени речення (відокремлені додатки, означення, прикладки, обставини).

Другорядні члени, які потребують спеціального смислового та пунктуаційно-го виділення.

Наприклад:

Крім Миколи, Дарині не подобався жодний хлопець (відокремлено додаток «крім Миколи»).

Степ, залитий безжальний сонцем, лякав хлопця. (відокремлено означення «залитий безжальним сонцем», виражене дієприкметни-ковим зворотом).

Тарас, Андріїв брат, був лікарем (відокремлено означення «Андріїв брат», яке є прикладкою, тобто уточню- вальним означенням, питання «який саме?»).

Працюючи в лікарні, Давид набув великого досвіду. (Відокремлено обставину «працюючи в лікарні», виражену дієприслівнико-вим зворотом).

Саме там, у Львові, він зустрів свою майбутню дружину (відокремлено уточнюючу обставину «у Львові», яка відповідає на питання «де саме?»).