3.3. Розробка принципової схеми керування установкою

Автоматизація бункера ативного вентилювання вона передбачає автоматичне управління завантаженням бункера. Розподілом повітря в бункері температурою і вологістю зерна та повітря що продувається.

В схемі використані перемикачі SA1 з режимами С(сушки); К(консервація та SA2 A,P). Датчики SL1 і SL2 контролюють верхній і нижній рівень зерна в бункері. Завантажувальну норію включають кнопкою SB2. Коли рівень зерна в бункері досягає максимального значення розмикається SL1, втрачає живлення КМ1 який своїми блок-контактами КМ1:3 включає реле часу KT і пускач КМ2. При цьому SA-C, SA2-A. Вологість повітря на вході в шар зерна; виході з нього контролюється датчиком вологості В1 і В2, які замикаються при підвищенні відносної вологості повітря.

Якщо вологість зерна підвищена то волога що виноситься повітрям замикає контакт В2, спрацьовує реле KV2, яке своїм контактом включає КМ2 і М2 вентилятора, процес сушки продовжується незалежно від положення контакту КТ до тих пір поки волога не стане стабільною для зерна, тоді контакт В2 розмикається, втрачають живлення KV2,KM2 і М2 одночасно контакти КМ2:2 включають дзвінок НА що свідчить про закінчення процесу сушки.

Якщо при включенні вентилятора М2 вологість повітря на ивході нижче допустима то виносу вологи не буде і вентелятор М2 відключиться контактами реле часу КТ з витримкою достатнього для виносу вологи з зерна до датчика В2.

Нагрівні елементи ЕК калорифера включаються лише при працюючому вентиляторі коли висока вологість повітря на вході зерно. Щоб задати режим консервації то управління ведеться по температурі зерна яка контролюється термодатчиком ВК. Якщо температура досягає максимального допустимого значення замикається контакт ВК і вмикається КМ2 і М2.

При цьому щоб знизити відносну вологість повітря (при необхідності) вмикаються нагрівні елементи.

3.4. Розробка схеми з’єднань і підключень

Схеми з'єднань – це схеми, на яких зображують з'єднання складових частин установки або виробу, що автоматизуються, а також проводи, кабелі або трубопроводи. Указані схеми розробляються на основі схем автоматизації, принципових схем живлення, а також загальних виглядів щитів і пультів.

• Виконаної адресним способом

Адресний спосіб найбільш поширений і полягає в тому, що лінії зв'язку між окремими елементами апаратів, що встановлюються на щиті або пульті, не показують. Замість цього у місці приєднання провода на кожному апараті або елементі проставляють цифрову або літерно-цифрову адресу того апарата чи елемента, з яким він повинен з'єднаний електрично (позиційне позначення відповідно до принципової схеми або порядкового номера елемента). Це не загромаджує креслення лініями зв’язку і дозволяє її легко читати.

• Графічний спосіб полягає в тому, що на кресленні умовними лініями показують усі з’єднання між елементами апаратів. Цей спосіб застосовують лише для щитів і пультів, відносно мало насичених апаратурою. Схеми трубних проводок виконують лише графічним способом. Якщо в одному щиті, пульті прокладають труби із різного матеріалу (стальні, мідні, пластмасові), то й умовні позначення при цьому використовують різні (суцільні лінії, штрихові, штрихові з двома крапками та ін.).

• Табличний спосіб застосовують у двох варіантах. Для першого складають монтажну таблицю, де зазначають номери кожного електричного ланцюга, у свою чергу, для кожного ланцюга послідовно перелічують умовні літерно-цифрові позначення приладів, апаратів, та їх контактів, до яких ці ланцюги під’єднанні

Схеми підключень показують зовнішнє підключення апаратів, установок, щитів, пультів тощо. Їх виконують на основі схем автоматизації, принципових електричних, принципових живлення, специфікацій приладів і обладнання, а також креслень виробничих приміщень із розміщенням технологічного обладнання та трубопроводів. Схеми підключень використовують при монтажі проводок, за допомогою яких установку, прилад, апарат підключають до джерела живлення, щита, пульта та ін.

Практично використовують два варіанти побудови схем підключень: графічний та табличний. Найбільш поширений графічний, при якому умовними графічними позначеннями показують: відбірні пристрої та первинні перетворювачі; щити, пульти та локальні пункти управління, контролю, сигналізації та вимірювання; поза щитові прилади й засоби автоматизації; з’єднувальні та протяжні коробки, вільні коробки кінців термопар; електропроводки та кабелі, що прокладаються поза щитами; вузли приєднання електропроводок до приладів, апаратів, коробок; запірну апаратуру, елементи для з’єднання та відгалуження; комутаційні затискачі розміщені поза щитами; захисне заземлення.