Загальні принципи і підходи до індивідуальної соціальної роботі

Індивідуальна соціальна робота є однією з моделей допомоги клієнту у важкій життєвій ситуації. Моделі індивідуальної роботи зазнавали в XX ст. різні зміни і залежали від розвитку практики і теорії соціальної роботи.

Метод індивідуальної соціальної роботи здійснюється в ситуації "один - на - один", коли соціальний працівник вирішує особистісні та соціальні проблеми клієнта. Типовими індивідуальними проблемами в практиці соціальної роботи є: емоційні проблеми, сімейні та особистісні кризи, сімейні конфлікти, проблеми на виробництві і в школі, втрата роботи тощо

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі існує визначення індивідуальної роботи як "роботи з випадком". Таким чином, в різних дослідженнях можливо зустріти два визначення, які будуть ідентичні.

Проте в деяких європейських країнах, наприклад у Німеччині, поняття "випадок" менш уживаний в науковій літературі, починаючи з 60-х рр. більше вживається поняття "структура допомагає індивідуального відносини". При такому підході в центрі уваги в індивідуальній роботі - допомагають відносини, які базуються на різних теоретичних підставах.

Є великий спектр наукових теорій, що дозволяють інтерпретувати проблеми клієнта, але найбільш поширеними є психоаналітична теорія, біхевіоризм, радикальний структуралізм, теорія соціального навчання, функціоналізм, екзистенційно-гуманістичний підхід, які постійно знаходяться в розвитку. Розвиток теоретичних підходів впливає на розширення практичних методів в індивідуальній соціальній роботі.

Проте європейські дослідники М. Пейн і Л. Домінелла вважають, що різні моделі практики соціальної роботи можна об'єднати навколо трьох теоретичних підходів, які характерні для практик соціальної роботи, в тому числі і для індивідуальної соціальної роботи.

У центрі підходів індивідуальної соціальної роботи - допомагають відносини, які шикуються між професіоналом і клієнтом на основі довіри і емпатії (табл. 8.1). Основна мета індивідуальної роботи - це поліпшення соціального функціонування індивідуума чи досягнення оптимального балансу між людиною і навколишнім середовищем.

Таблиця 8.1

Теоретичні підстави практик соціальної роботи

Теоретичний підхід	Базові концепти	Позиція клієнта
Рефлективно-терапевтичний підхід	Сприяння особистісному розвитку індивіду, допомога в самореалізації поставлених цілей і завдань. Процес взаємодії між соціальним працівником і клієнтом спрямований на набуття здатності клієнтом змінювати свою важку життєву ситуацію, долати труднощі, модифікувати соціальні умови	Я можу і бажаю це зробити
Соціалістично-колективістський підхід	Забезпечується співпраця з незахищеними групами населення, з метою набуття ними самостійності, індивідуального благополуччя. Ідеологеми діяльності пов'язані з концептами соціальної справедливості, рівності, рівноправних відносин між усіма членами суспільства	Я це не можу зробити без сторонньої допомоги
Індивідуально-реформістський підхід	Соціальна робота спрямована на підтримку стабільності в суспільстві, соціального порядку, де особистості гарантовані її права і свободи в умовах ринкової економіки	Я не бажаю цього робити

У рішенні індивідуальних проблем велике значення мають не тільки оцінка випадку, а й компетенції соціального працівника, його кваліфікація, система теоретичних поглядів.