Материнська смертність

Материнська смертність – це статистичне поняття, пов׳язане із смертністю жінки під час вагітності чи протягом 42 діб після її закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов׳язаною з вагітністю чи обтяженою нею, чи з її веденням, а не від нещасного випадку чи з інших випадкових причин.

Пізня материнська смертність – пов׳язана зі смертністю жінки від прямих або непрямих акушерських причин, пізніше ніж через 42 доби, але раніше одного року після закінчення вагітності.

Показник материнської смертності відображає не тільки якість надання медичної допомоги жінкам до й під час вагітності і пологів і рівень організації роботи допоміжних закладів, а й є інтегрованим індикатором взаємодії вказаних чинників з економічними, соціальними, культурними, екологічними, санітарно-гігієнічними чинниками.

Коефіцієнт материнської смертності в Україні за останні 25 років знизився в 2,9 рази. Якщо у 80-х коках ХХ століття він становив 40-50 випадків на 100 тисяч народжених живими, на початку 90-х – 32,4 - 39,7 випадків, то з 1996 року прослідковується стабільна тенденція до зниження: у 2004 році складав 17,4%,у 2007- 17.2%, у 2009 – 15%, хоча він все ще у 2,5-4 рази перевищує відповідний показник економічно розвинутих країн.

Основними причинами материнських втрат залишаються екстрагенітальна патологія, кровотечі, гестози, септичні ускладнення, що є прямим наслідком погіршення здоров׳я вагітних, загострення екологічної ситуації, оскільки репродуктивна система найбільш уразлива до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, зокрема й радіаційних.

Материнська смертність вище 20» в Київській, Кировоградській, Черкаській,Одеській,Запоріжській,Закарпатській областях та у місті Севастопіль.

Материнську смертність і смертність немовлят об׳єднують поняттям «Репродуктивні втрати».

Одним з найважливіших показників репродуктивного здоров׳я жінки є показник смертності немовлят, який характеризує смертність дітей на першому році життя. Смертність немовлят є найважливішим пріоритетним показником здоров׳я населення і має особливе соціальне значення:

• вимірює політичний престиж країни, її рейтингове місце;

• наносить великі економічні втрати в зв׳язку з загибеллю кожної дитини;

• призводить до втрат населення і скорочення природного приросту;

• негативно впливає на моральний стан сім׳ї, здоров׳я батьків і близьких.

Смертність немовлят, яка з 1985 по 1995 роки невпинно зростала, протягом наступних 8 років набула тенденцію до зниження й у 2014 році становила 8 ‰, проте залишається вищою, ніж у розвинених країнах (4-6 ‰).

Зниження показника смертності немовлят за останні роки відбулася, головним чином, внаслідок зменшення впливу екзогенних, керованих причин: хвороб органів дихання - у 3,1 рази, інфекційних та паразитарних хвороб у 1,9 рази, що зумовлено досягненнями медичної науки, впровадженням нових медико-організаційних технологій і поліпшення якості медичних послуг служби охорони здоров׳я.

Структура причин смерті немовлят в Україні (2014рік)

1. Стани, що виникли перинатальному періоді – 38 %

2. Вроджені вади розвитку – 28 %

3. Хвороби органів дихання – 8 %

4. Нещасні випадки, отруєння, травми – 7,8 %

На формування рівня смертності немовлят впливає значне число чинників:

• вік і стать

• характер вигодовування

• здоров׳я батьків (спосіб життя, аборти в анамнезі)

• якість надання медичної допомоги (акушерсько-гінекологічної, педіатричної)

• соціально-економічний розвиток суспільства (рівень освіти і культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних та матеріальних благ у суспільстві).