Тема 3 Філософські ідеї у Середні віки та епоху Відродження План

3.1. Філософія Середніх віків. Загальна характеристика

3.2. Проблема універсалій, номіналізм та реалізм

у середньовічній філософії

3.3. Сутність та спрямованість філософії

в епоху західноєвропейського Відродження

3.1. Філософія Середніх віків. Загальна характеристика

Середні віки – період, початок якого співпав з відмиранням еллінсько-класичної античної культури, а кінець – з її відродженням. Визначний вплив на філософію робить християнство, що виникає у І – ІІ столітті н. е. у Римській імперії. Християнство сприйняло монотеїзм іудаїзму, культ Осиріса, філософські ідеї Філона Олександрійського (єдине, еманація, світова душа, логос), Сенеки (покірність долі, аскетизм, рівність всіх перед Богом).

Філософія у цей період є служницею богослов’я, теології! Християнські принципи лягають в основу філософії: ідея творення Богом світу у фундамент онтології; ідея одкровення – гносеології; ідея гріховності та спасіння – етики. У розвитку середньовічної філософії виділяють періоди: 1) патристика, роботи написані батьками церкви; 2) схоластика (“шкільна” філософія), яка у свою чергу підрозділяється: рання схоластика (ІХ – ХІІ ст. Еріугена, Росцелін); зріла (ХІІІ ст. Альберт Великий, Фома Аквинський); пізня схоластика (ХІІІ – ХІV ст. Дуне Скот, Уільям Оккам).

1. У патристиці виділяють низку напрямків: апологети (Августін), ареопагетики та ін. Апологети (Юстін Мученик (100-167), Таціан (125-175), Тертулліан (160-222)) виступали проти античної культури, протиставляли “варварській” античній філософії, істинам науки – християнство, божественне одкровення, істини віри. Тертулліан відмічав “Вірую, тому, що абсурдно”. Видатним мислителем є Августін Аврелій (354-430), що створив праці “Про град божий”, “Сповідь” та ін. Августін обгрунтовує ідею творення Богом світу “з нічого”, стверджує єдність віри та пізнання, первинність віри над розумом, висуває концепцію теодицеї (виправдання Бога). Розвиває концепцію всесвітньої історії: “земному граду”, греховній державі протиставляється “град божий”. Його ідеї і сьогодні впливові. Ареопагетики у руслі екзегетики (розшифровка сакральних текстів) розробляють методи пізнання Бога: а) апофатичний, чим Бог не є; б) катафетичний, чим Бог є (Бог є світло, життя, надблаго…).

2. Метою схоластики було прагнення дати раціональне, теоретичне обгрунтування християнському світогляду і у цьому зв’язку стверджується теза, що істинна релігія є істинною філософією.

Ключовою фігурою середньовічної схоластики є Ф.Аквинський (1225-1274), що зробив синтез релігійних та філософських (Аристотель) ідей (“Сума теології”). Аквинат доводив буття Бога (Бог – першодвигун, виробляюча причина, необхідна, досконала істота; телеологічний принцип); обгрунтовував ідею креаціонізму; критикуючи концепцію “двох істин”, стведжував, що теологія вище філософії. Томізм (латинізоване формулювання Аквинського), прийнявши форму неотомізму, є впливовою релігійно-філософською доктриною ХХ-ХХІ ст.