Розділ 5

Логіка

Тема 1 Логіка як основа філософського світогляду План

1. Роль мислення у пізнанні, світогляді

2. Мислення і мова. Істинність і правильність мислення

3. Основні етапи розвитку науки логіки

1. Роль мислення у пізнанні, світогляді

Термін „логіка” походить від грецького слова „логос”, яке перекладається на українську мову як „слово”, „думка”, „поняття”, „розум”, „закономірність”. Уперше термін „логіка” ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт, назвавши свою працю „Про логічне, або про правила”.

Зазвичай термін має кілька значень. Його можна застосувати як до матеріальної дійсності, так і до мислення. Зокрема, термін „логіка” вживається в таких значеннях:

1. закономірність виникнення, існування та розвитку речей і явищ об’єктивного світу („логіка речей”, „логіка подій”, „логіка економічного розвитку”, „логіка історичного процесу”);

2. здатність людини відображати навколишній світ за допомогою мислення (іншими словами – здатність людини до мислення);

3. послідовність, несуперечність, обґрунтованість міркувань („у нього гарна логіка”, „у нього немає логіки”);

4. спеціальна навчальна дисципліна, яка протягом багатьох віків була обов’язковим елементом європейської системи освіти;

5. особлива наука, що вивчає мислення, формує світогляд.

Мислення за своєю природою суспільне. Воно виникає і розвивається разом з появою людини й людського суспільства.

Мислення є відбиття дійсності в думках людей у формі понять, суджень та умовиводів. Воно є вищою формою відображення, пізнання. Воно суттєво відрізняється від таких форм віддзеркалення, як відчуття, сприйняття й уявлення.

Чуттєвому пізнанню притаманні: прямий, безпосередній зв'язок з конкретними об'єктами зовнішнього світу, його відтворення. На відміну від чуттєвого пізнання мислення відображає дійсність у абстракціях. Логічне мислення - якісно новий, вищий етап у розвитку пізнання. Його роль у тому, щоб виявити головні властивості і ознаки предмета, розкрити закономірні зв'язки. Мислення відображає дійсність в узагальнених образах, виділяє у предметах загальне, повторюване, суттєве, історичне. Основними формами мислення є поняття, судження, умовиводи. Чуттєве пізнання і абстрактне мислення відображають один і той же предмет; спільною їх основою є практика людства. Ці ступені пізнання виступають у єдності, доповнюючи і збагачуючи один одного.

Оперування поняттями, судженнями, умовиводами складає формально-логічний апарат мислення. Логічна форма мислення застосовується у всіх сферах знання. Логічне мислення має такі особливості:

1. Мислення відображає дійсність в узагальнених формах.

2. Абстрактне мислення - форма опосередкованого відображення світу.

3. Абстрактне мислення - процес активного відображення дійсності.

4. Абстрактне мислення нерозривно пов'язане з мовою.

2. Мислення і мова. Істинність і правильність мислення.

Розкриваючи друге питання важливо нагадати, що мислення нерозривно пов’язане з мовою. Мислення і мова виникають і розвиваються одночасно. Мислення у власному розумінні слова без мови неможливе. Абстрактне мислення – це мовне, словесне мислення.

Мова – необхідна умова виникнення думки і процесу мислення. За допомогою мови відбувається перехід від сприймання й уявлення до понять, здійснюється формування узагальненої думки.

Мова і мислення нетотожні, це різні соціальні явища. Мова – звукова матеріальна оболонка думки, мова – означає мислення – віддзеркалює об’єктивну реальність.

Мови поділяються на природні і штучні. Природні мови – це звукові (мова), а пізніше і графічні (письмо) інформаційні знакові системи, що історично склалися.

Штучні мови – це спеціально створені мови. На відміну від природних ці мови конструюються цілеспрямовано для міжнародного спілкування, автоматичної обробки інформації за допомогою ЕОМ (мови програмування, машинні мови), запису інформації (інформаційні мови), для вирішення інших завдань у галузі науки і техніки.

Важливо розрізняти істинність і правильність мислення, оскільки ці поняття не тотожні. Поняття „істинність” відноситься до змісту думки, а поняття „правильність” до форми думки, її будови. За конкретним змістом думка може бути або істинною, або хибною.

Істинна думка – це така думка, котра відповідає тому, що є насправді. Істинна думка правильно, адекватно відтворює об’єктивну дійсність. Якщо ж думка не відповідає тому, що є в дійсності, викривлює її, то вона є хибною думкою.

З формою (структурою) мислення буває правильним або неправильним. Істинність і правильність мислення органічно пов’язані між собою. Формальна правильність мислення є необхідною, але недостатньою умовою пізнання дійсності. Щоб у процесі пізнання було досягнуто істини, необхідно дотримуватися таких двох умов:

1. Вихідні судження (засновки), з яких будується судження, мають бути істинними.

2. Структура думок має бути правильною. Досить порушити одну з цих умов, і наслідок наших суджень не буде необхідно істинним.