Тема 5 Культура та цивілізація: філософські виміри План

5.1. Основні ідеї філософського вирішення проблем суспільного прогрес

5.2. Філософські проблеми техніки

5.3. Культура і цивілізація – сутність, типологія

5.4. Глобальні проблеми сучасності

5.1. Основні ідеї філософського вирішення проблем

суспільного прогресу

Аналіз суспільства доцільний і з погляду його саморозвитку. Саморозвиток – це власна, внутрішньо необхідна зміна системи, яка визначається її суперечностями, опосередкованим впливом зовнішніх чинників і умов. Звідси виходить: а) саморозвиток суспільства має об'єктивний характер; б) саморозвиток – це перш за все внутрішня зміна суспільства, яка є складною динамічною системою; в)  саморозвиток суспільства визначається дією суперечностей, які властиві суспільству; г) на саморозвиток впливають зовнішні чинники, які мають опосередкований характер. Саморозвиток суспільства характеризується змінами в економічній, політичній, духовній і інших сферах.

Характер змін може бути прогресивним і регресивним (реакційним). Форми змін можуть бути революційними, еволюційними, інволюційними. Суспільство може розвиватися у напрямі прогресу і регресу. Сучасна соціальна філософія формує концепцію прогресу, виходячи з визначення дії системи чинників – виробництва і науки, утворення і виховання, техніки і технології, культури і моралі, політики і мистецтва, організації і управління.

Прогрес – це розвиток складних систем, для якого характерний перехід від нижчих, менш довершених форм, до вищих і здійснених. Прогрес пов'язаний з рівнем організації системи. Регрес – це розвиток складних систем, для якого характерний перехід від вищих, більш довершених форм, до нижчих, менш здійснених. Регрес, як і будь-який суспільний процес, має свою логіку розвитку, яка визначається такими головними етапами: застій, консерватизм, реакція, реставрація, занепад.

Суспільний прогрес – це поступовий розвиток людського суспільства від нижчих ступенів і форм до вищих. Вищим і загальним об'єктивним критерієм суспільного прогресу є розвиток продуктивних сил, перш за все самої людини. Основні ідеї філософського вирішення проблем суспільного розвитку знайшли віддзеркалення в різних моделях суспільства.

Теорія індустріального суспільства (була сформульована Ароном і Ростоу) базується на принципах технологічного детермінізму. Вона виходить з того, що корінні соціально-економічні, політичні і соціокультурні зміни в процесі суспільного розвитку відбуваються в результаті трансформації «традиційних» аграрних суспільств в «індустріальні», сама ж ця трансформація здійснюється в результаті промислової революції і пов'язаного з нею швидкого і великомасштабного вторгнення техніки у всі сфери соціуму. Саме швидкий розвиток техніки і стає головною детермінантою соціально-економічного розвитку (Тоффлер, Белл, Дарендорф, Гелбрейт).

Постіндустріальне суспільство – поняття, використовуване в рамках цивілізаційного підходу до історичного процесу і що фіксує сучасну стадію цивілізаційного розвитку (Белл). Це поняття інтерпретується в контексті розвитку стадіальної типології соціальної еволюції:

а) переорієнтація економіки від товаровиробництва до сервісу (за Фурастьє – розвиток «цивілізації послуг») і домінування наукоємних галузей промисловості;

б) принципово новий спосіб організації технологічної сфери, детермінований створенням інтелектуальних технологій;

в) радикальний зсув акцентів в соціальній структурі суспільства (класова диференціація поступається місцем професійній, феномен власності втрачає свою фундаментальність, основною соціальною суперечністю стає конфлікт між некомпетентністю і професіоналізмом);

г) радикальне переструктурування інституційної організації суспільства (висунення на перший план феномена знання);

д) реорганізація культурної сфери (зовнішня, формальна сторона – її комп'ютеризація, внутрішня, змістовна сторона – орієнтація її на пріоритети інтелектуалізму і організація її як індустрії знання).

Розглядаючи постіндустріальне суспільство, соціальна філософія виділяє:

а) радикальний напрям розвитку його концепції, орієнтований як модельний зразок на європейський варіант постіндустріалізму (Фурастье, Турений);

б) ліберальний напрям, орієнтований на американський варіант постіндустріального розвитку (Гелбрейт, Боулдінг, Кан, Тоффлер).

Якщо радикальний напрям концепції постіндустріального суспільства характеризується високою теоретичністю і спеціальним інтересом до соціокультурної проблематики, то ліберальне – концентрацією уваги на прикладних дослідженнях і створенні сценарних моделей розвитку.

Технотронне суспільство – тип державного устрою, при якому економічна і політична влада знаходиться під контролем технічних фахівців, носіїв науково-технічних знань («революція управління»). В основі теорії технотронного суспільства лежить концепція технократизму, розроблена Вебленом, яка відобразила те, що позначилося на початку ХХ ст. як невідповідність між темпами зміни техніки і формами організації діяльності, суспільного життя в цілому, зокрема, протистояння інтересів технократії (керівників виробничого процесу) і бізнесу. Технократи як пріоритет бачать суспільний процес в цілому і необхідність усунення породжуваних ним суперечностей. Дані проблеми розглядаються прихильниками технологічного детермінізму – теоретико-методологічної установки у філософських і соціологічних концепціях, що витікає з вирішальної ролі техніки і технології в розвитку соціально-економічних структур. Вплив даної установки виявився в теорії стадій зростання Ростоу (60-і рр. ХХ ст.), в концепціях індустріального (Арон, Гелбрейт, А.Берлі і ін.), постіндустріального (Белл, Ж.Фурастье і ін.), технотронного (З.Бжезінській), програмованого (Турений), інформаційного (Е.Масуда) суспільства, «третьої хвилі» (Тоффлер). На новітній стадії свого розвитку технологічний детермінізм виходить за вузькі рамки техніцизму і прагне співвіднести категорію «технологія» з ключовим поняттям філософської рефлексії – цивілізація, культура, прогрес, цінності, ідентифікація.

Інформаційне суспільство – поняття, що фактично замінило в кінці ХХ в. термін «постіндустріальне суспільство» (Ф.Машлуп, що дослідив інформаційний сектор економіки на прикладі США). У сучасній філософії і інших соціальних науках це поняття швидко розвивається як концепція нового соціального порядку, що істотно відрізняється по своїх характеристиках від попереднього. Спочатку постулюється поняття «посткапіталістичного» – «постіндустріального суспільства» (Дарендорф), у межах якого в галузях економіки починає переважати виробництво і розповсюдження знання, і, відповідно, з'являється нова галузь – інформаційна економіка. Швидкий розвиток останньої обумовлює її контроль за сферою бізнесу і держави (Гелбрейт).