Структура і стиль педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування покликане забезпечити оптимальну організацію навчання та виховання в процесі співпраці викладача зі студентами. Набуття знань, умінь, навичок здійснюється через спільну діяльність, організувати яку покликане педагогічне спілкування. Відірване від діяльності, спілкування позбавлене змісту, не розв’язує проблем навчально-виховного процесу, а тому не може забезпечити ефективний розвиток психіки та особистості студентів.

У педагогічному спілкуванні утворюється соціальне поле діяльності, в якому учасники виконують певні ролі. Роль програмує шаблон соціальної поведінки. Педагогічне спілкування передбачає різноманітні ролі (рольовий репертуар), якими студент повинен оволодіти (організатор, виконавець, лідер, підлеглий тощо). Студент, що володіє різними варіантами соціальної поведінки, відповідно має більше можливостей для самоствердження. Задача педагога – сприяти формуванню адекватних цілей та рівня домагань вихованців.

Процес педагогічного спілкування не обмежений безпосереднім контактом викладача зі студентами. В.О. Кан-Калик подає наступну структуру педагогічного спілкування.

Моделювання майбутнього спілкування (прогностичний етап). При цьому викладач орієнтується на особливості аудиторії: рівень навчально-професійної діяльності студентів, динаміка спільної діяльності, можливі перешкоди. Необхідно передбачити різні варіанти майбутньої взаємодії, продумати можливості імпровізації.

Організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії. Цей етап ще називають „комунікативною атакою”, де викладач використовує відпрацьовані прийоми організації аудиторії. Важливе значення має чітка дикція, мовлення, загальна культура викладача.

Управління спілкуванням у ході педагогічного процесу. На цьому етапі особливо важливо підтримувати „зворотній зв'язок”, контролювати процес втілення запланованого та коригувати його у відповідності з ситуацією, використовуючи імпровізацію.

Аналіз реалізованої системи спілкування у зв’язку з моделюванням наступної. При цьому відбувається оцінка співвідношення цілей, засобів їх досягнення та отриманого результату. Викладач шукає відповідь на питання: „Що вдалося, що ні, як зробити більше і краще?”

Педагогічне спілкування реалізується в індивідуальному варіанті, зумовленому особистістю викладача.

Такі індивідуальні варіанти мають спільні ознаки, що дозволяє вирізнити наступні стилі педагогічного спілкування: спілкування в процесі спільної творчої діяльності; спілкування на основі дружніх відносин; спілкування – дистанція; спілкування – залякування; спілкування – загравання.

В основі спілкування в процесі спільної творчої діяльності – стабільне позитивне ставлення викладача до студентів і до своєї професії, прагнення спільно зі студентами розв'язувати питання організації діяльності. Приклади такого спілкування бачимо у педагогів-майстрів. Це найбільш продуктивний стиль, за якого спілкування відбувається як нерозривний творчий процес.

Стиль спілкування на основі дружніх відносин близький до першого, але у ньому слабший діяльнісно–творчий компонент. Викладачу не слід зловживати дружніми взаєминами зі студентами, перетворюючи їх на панібратство, коли зовні прийнятна форма взаємин страждає беззмістовністю.

Стиль спілкування–дистанція протилежний до панібратства. Він відзначається різноманітними бар’єрами: фізичним (страх перед аудиторією), соціальним (зверхня, домінантна позиція викладача), гностичним (надмірне підкреслювання різниці в знаннях, незрозуміле мовлення викладача).

Спілкування – залякування відзначається негативним ставленням до студентів та авторитарністю в організації їх діяльності, орієнтацією на заборони й обмеження їх ініціативи. В аудиторії панує атмосфера роздратованості, тривоги, занепокоєності, що є перешкодою для творчості студентів.

Спілкування – загравання означає відсутність вимогливості викладача, при невизначеному його ставленні до студентів, байдужості. Викладач прагне до несправжнього авторитету – псевдоавторитету. Його бажання сподобатись в аудиторії не підкріплюється реальними на те підставами. Часто цей стиль виникає при відсутності у викладача навичок професійної діяльності.