1.3. Фінансова санація та санаційні заходи

У системі заходів, які направлені на виведення підприємства з фінансової кризи, основну роль відіграють санаційні заходи, проведення санації.

Практикою і науковими дослідженнями визнано, що найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін “санація” походить від латинського “sanare” — оздоровлення, видужання. Звідси економічна криза почала розглядатися як певне захворювання підприємства, а хворий суб'єкт господарювання підлягає лікуванню — здійсненню оздоровчих заходів, застосування яких дозволяє подолати негативні явища, “вузькі місця” в діяльності, покращити фінансовий стан та забезпечити стабільне функціонування і подальший розвиток підпри­ємства.

Провідне місце в системі антикризових заходів та санації суб'єкта господарювання займає фінансова санація як найбільш ефективна фор­ма впливу на причини кризи. Це пов'язано з пріоритетним значенням фінансів у сучасному світі. Саме висока динамічність, гнучкість та уні­версальність фінансових відносин робить їх головним джерелом і чин­ником економічних змін. Як економічне поняття “фінансова санація” — це система фінансово-економіч­них, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на до­сягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді, тобто це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 р. “санація — це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про бан­крутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського ста­новища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника”. Крім цього визначення, цей Закон також оперує поняттям “досудова санація”, яке тлумачиться як “...система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна, орган, уповноважений управляти майном боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство”.

Своє тлумачення поняття “санація” дає і Національний банк Украї­ни: режим фінансової санації — це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерцій­ний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Проте суть санації — це не тільки фінансова сторона, слід враховува­ти також організаційно-правову, матеріально-технічну, управлінську перебудо­ву діяльності підприємств-боржників.

Отже, під санацією будемо розуміти систему фінансово-еконо­мічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспромож­ності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто, сана­ція — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств ста­ють потенційними банкрутами.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виника­ють у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінан­сових джерел оздоровлення підприємств.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й пла­тоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру (див. рис. 1.).

Рис. 1. Мета фінансової санації

Санаційні заходи умовно можна поділити на чотири типи: фінансово-економічні санаційні заходи; соціальні заходи; санаційні заходи організаційно-правового характеру; виробничо-технічні санаційні заходи.

Санаційні заходи фінан­сово-економічного характеру віддзеркалюють фінансові відносини, які виникають в процесі мобілізації і викори­стання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. Методи фінансової санації повинні бути направлені на покриття поточних збитків і усу­нення причин їх виникнення.

Соціальні санаційні заходи — заходи, які забезпечують соціальний захист працівників підприємства-боржника. А саме у випадку, якщо працівника вирішено звільнити, для нього повинні бути передбачені пошук і створення нових робочих місць, курси перекваліфікації, соц­іальна допомога по безробіттю, виплати по заробітній платі.

Виробничо-технічні санаційні заходи включають модернізацію та оновлення виробничих фондів зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, скороченням технологічного часу.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо.

Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого підприємства репрезентує “класична” модель санації, яка широко ви­користовується як основа для розробки механізму санації підприємств (рис. 2).

Відповідно до класичної моделі санації процес фінансового оздо­ровлення підприємства починається з виявлення причин фінансової кризи. Черговим етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи, на підставі якого визначають зовнішні і внут­рішні фактори кризи, вид кризи, її глибину та якість фінансового стану підприємства. У рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фінансовий стан на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є показники платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу, при­бутковості тощо. Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці.

У разі, коли підприємство має реальну можливість відновити плато­спроможність, ліквідність та прибутковість, має достатньо кваліфікований управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рі­шення про проведення санації. Суть його — у виборі найліпших варіантів розвитку підприємства та в оптимізації політики капіталовкладень.

 Рис. 2. Класична модель санації

Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70% від стратегічної спрямовано­сті, на 20% — від ефективності оперативного управління і на 10% — від якості виконання поточних завдань. Виходячи з цього, загальний успіх санації забезпечують: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації стратегічних завдань. Стратегія є узагаль­неною моделлю дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів підприємства. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довготривалих конкурентних вигод, які б забезпечили підприємству високу рентабельність.

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації, тобто систему спрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, що спрямовані на вихід підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про мож­ливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Черговим (наступним) елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації; розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей; конкретні графиш та методи мобілізації фінансового капіталу; строки освоєння інвестицій та їхньої окупності; оцінку ефективності санаційних заходів; прогнозовані результати виконання проекту.

У разі рішення про санацію неплатоспроможного підприємства визначаються її цілі, формується санаційна стратегія, розробляються санаційні заходи, створюється проект-план санації.

Про­цес організації фінансової санації підприємств складається з трьох основних блоків: розробка санаційної концепції та плану санації; проведення санаційного аудиту; управління санацією.

План санації розробляють за дорученням керівництва кон­салтингові чи аудиторські фірми у взаємозв'язку з внутрішні­ми службами контролінгу.

Санаційний аудит здійснюється аудиторською компанією на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства передумовою є організація ефективного менедж­менту, який можна розглядати в двох аспектах:

а) інституційний аспект — до менеджерів санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками підприємства чи силою закону провести фінансову санацію, тобто здійснити фактичне управління підприємством на період його оздоровлення. До таких осіб можна віднести контролюючі органи, консультантів, аудиторів, досвідчених менеджерів, колишніх керівників та ін.

б) функціональний аспект — менеджмент санації — це сис­тема антикризового управління, яка полягає в ефективному ви­користанні фінансового механізму з метою запобігання банк­рутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства (рис. 3).

Рис. 3. Завдання менеджменту фінансової санації підприємства

До функціональних сфер менеджменту санації відносять:

— постановка цілей;

— формулювання та аналіз проблеми;

— пошук альтернатив, прогнозування та оцінювання їх реалізації;

— прийняття рішення;

— реалізація, тобто проведення конкретних санаційних за­ходів;

— контроль;

— аналіз відхилень.

Безперечно, що кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Важливою складовою організації дієвого менеджменту са­нації є створення ефективної системи контролінгу, головним завданням якого є визначення стратегічних і тактичних цілей санації та орієнтація процесу управління на досягнення цих цілей. Однак вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.

Последнее изменение: Понедельник, 18 Май 2015, 11:15