7.6. Методика аудиту фінансової звітності

Метою аудиту фінансової звітності є надання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах стандартам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

Згідно з МСА 200 "Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту" метою аудиту є підвищення ступеня довіри визначених користувачів до фінансової звітності. її досягають через висловлення аудитором думки про те, чи складена фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.

Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.

Завданнями аудиту фінансової звітності є:

1) дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів синтетичного й аналітичного обліку$

2) вивчити взаємоузгодженість показників звітності господарюючого суб'єкта;

3) порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної та поточної фінансової звітності;

4) оцінити можливість постійного функціонування господарюючого суб'єкта;

5) оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність, та їх відображення у звітності;

6) сформувати думку аудитора про відповідність фінансової звітності таким критеріям: повнота, обґрунтованість, існування, права й обов'язки, подання, оцінка, розкриття.

Думка аудитора про достовірність або недостовірність фінансової звітності повинна базуватися на зібраних в ході аудиту необхідних і достатніх підтвердженнях. Формування думки про відповідність фінансової звітності має враховувати такі критерії:

- загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність в цілому вимогам, висунутим до неї і чи не містить суперечливої інформації);

- обґрунтованість (чи існують підстави для включення у звітність вказаних у ній сум);

- повнота (чи включені у звітність всі належні суми, зокрема чи всі активи і пасиви належать підприємству);

- оцінка(чи правильно оцінені і безпомилково підраховані всі об'єкти обліку);

- класифікація (чи є підстави для віднесення суми на той рахунок, на якому вона записана);

- періодизація (чи всі операції, що проводилися незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому вони були проведені);

- охайність (чи відповідають суми окремих операцій даним, які наведені в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даним, наведеним в Головній книзі);

- розкриття (чи занесені об'єкти обліку в фінансову звітність і чи правильно вони відображені у звітних формах).

Аудит фінансової звітності необхідно проводити, застосовуючи такі процедури:

1. Перевірка тотожності показників, які повторюються в різних формах звітності згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України, НП(С)БО та П(С)БО.

2. Перевірка правил складання Балансу (Звіту про фінансовий стан), порівняння показників Головної книги з регістрами аналітичного обліку.

3. Перевірка ув'язки регістрів обліку зі зведеними та первинними документами.

4. Перевірка матеріалів інвентаризації (майна, запасів, заборгованості), проведеної до складання річного звіту (описи, акти, порівняльні відомості товарно-матеріальних цінностей, акт перевірки каси, виписки банку, акт інвентаризації розрахунків тощо).

5. Проведення експрес-аудиту форм звітності.

Необхідно зауважити, що аудитор несе відповідальність за формування та висловлення думки стосовно фінансових звітів.

Відповідальність за складання та подання фінансових звітів покладається на управлінський персонал суб'єкта господарювання, міру відповідності якого за складання фінансових звітів визначає МСА 200.