4. Загальна характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління

Незважаючи на багаторазове використання в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення терміну «встановлений порядок управління», законодавче визначення його поняття відсутнє. Інколи це поняття змішують з поняттям державного управління в цілому, хоч очевидно, що це непра­вильно. Державне управління, як різновид державної діяльності, значно ширше від поняття «встановлений порядок управління». Останнє – тільки одна із складових частин дер­жавного управління. Встановлений порядок управління охоп­лює систему суспільних відносин, що забезпечують нормальну діяльність державного апарату, інших державних і недержав­них організацій у сфері управління, а також чітке дотримання у цій сфері спеціальних правил (у т.ч. юридично-технічних, режимного характеру та ін.).

Широке коло суспільних відносин, що стосуються вста­новленого порядку управління в самих різноманітних сферах державного управління, і виступає родовим об'єктом цієї групи адміністративних правопорушень.

Безпосередніми ж об'єктами правопорушень цієї групи є конкретні відносини або їх більш звужене коло в даній сфері (скажімо, суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням паспортної системи, дозвільної системи).

З об'єктивної сторони ця група правопорушень характери­зується тим, що протиправні діяння можуть скоюватись у найрізноманітніших формах – як шляхом протиправних дій (наприклад , злісна непокора, самоуправство, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції), так і шляхом бездіяльності (наприклад, окремі порушення паспортних правил, невжиття заходів по окремій ухвалі суду або поданню судді, прокурора, слідчого, органу дізнання).

Більшість правопорушень цієї групи утворюють формаль­ні склади – наявності шкідливих наслідків при цьому не потрібно. Інколи ж ця обставина має кваліфікаційне значення (наприклад, порушення митних правил). Нерідко на кваліфі­кацію скоєного впливають і такі ознаки об'єктивної сторони, як місце (скажімо, прикордонна зона), час (наприклад, пору­шення правил адміністративного нагляду, порушення строків реєстрації), характер та спосіб скоєння правопорушення (на­приклад, контрабанда). Частина проступків цієї групи можуть бути тривалими (наприклад, проживання без прописки, ухи­лення від реєстрації).

Суб’єктами адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління є:

1. Загальні суб’єкти. Це фізичні, осудні особи, які на момент скоєння правопорушення досягли 16-ти річного віку. Наприклад загальним є суб’єкт правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 185, 185-3, 185-8 – 186-2, 186-4 та деяких інших.

2. Спеціальні суб’єкти. Це особи, котрі крім ознак загального суб’єкта, мають також додаткові специфічні ознаки, пов’язанні з віком, професійною чи службовою належністю, правовим статусом. Наприклад, до спеціальних суб’єктів відносяться:

• особа, яка досягла 18-ти років – організатор масового заходу (ст.185-1);

• керівники, начальники, посадові особи, головні спеціалісти, інші посадові особи, повноваження яких мають юридично значущий характер (185-2, 185-5, 185-6);

• особи, які викликаються до органів попереднього розслідування (185-4);

• особи, які зобов’язані подавати статистичні данні (ст. 186-3);

• особи, які знаходяться під адміністративним наглядом (ст. 187);

• працівники ВТУ, СІЗО, ВТ., ЛТ-, ЛВП (ст. 188)

• громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 188-3);

• громадяни – власники вогнепальної, холодної, пневматичної зброї (ст. 191-194);

• особа, яка за законом повинна мати паспорт (ст. 197)

• іноземні громадяни, особи без громадянства (ст. 203);

• капітан іноземного судна (ст. 207);

• воєнозобов’язані, призовники (ст. 210)

• допризовник, зобов’язаний прибути до воєнкомату який досягнув 17-ти років (ст.211-1);

З суб'єктивної сторони ці правопорушення характерні тим, що значна частина з них скоюється умисно, рідше – через необережність. В окремих випадках законодавець безпосе­редньо вказує на умисність протиправної дії (наприклад, умисне зіпсуття паспорта).

Слід відмітити, що диспозиції багатьох статей цієї глави носять відсильний характер, тобто, з метою конкретизації окремих обставин правопорушення виникає необхідність звер­татись до різних спеціальних правил, встановлених у тій чи іншій галузі даної сфери правового регулювання.

Найбільш характерними складами адміністративних правопорушень які посягають на встановлений порядок управління є:

- “Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця” (ст. 185);

• “Порушення правил адміністративного нагляду” (ст. 187);

• “Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у виправно-трудових профілакторіях” (ст. 188);

• “Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної та пневматичної зброї” (ст. 190);

- “Порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України” (ст. 202);