Лінійна організаційна структура управління
Це найпростіша форма взаємозв’язків в управлінні господарськими процесами. Лінійна структура управління характерна для малого бізнесу, нижчих ступенів управління середніх та великих закладів охорони здоров¢я, оскільки для них вона є найбільш економічною.
Для лінійної системи управління характерним є прямий вплив керівника на колектив. В його руках зосереджено керівництво виконанням всіх функцій. Принцип єдиноначальності у цьому випадку знаходить свій прямий прояв.
У лінійній організаційній структурі (рис. 3.2):
кожний підлеглий має лише одного керівника;
в кожній ланці виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з управлінням об'єктом;
чітко виражений принцип єдиноначальності;
високий ступінь централізації в управлінні.
Рис.8.3 Лінійна організаційна структура управління
(А1,А2,А3 – медичний персонал відділення А; Б1,Б2, Б3 - медичний персонал відділення Б, В1,В2,В3 – медичний персонал відділення В)
Переваги лінійної організаційної структури управління:
чіткість і простота взаємовідносин ланок і працівників управління;
узгодженість дій медичного персоналу;
простота управління (один канал зв’язку);
оперативність підготовки та проведення управлінських рішень;
відсутність дублювання в роботі;
повна особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу;
забезпечення єдності керівництва зверху до низу (принцип єдності розпорядницької діяльності);
надійний контроль (суворе дотримання дисципліни).
Недоліки лінійних організаційних структур управління:
високі вимоги до кваліфікації керівників та до їхньої компетенції;
значний обсяг інформації, яку передають з одного рівня на інший, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями;
концентрація влади в керівній верхівці;
при великих масштабах управлінської діяльності керівник не в змозі ефективно виконувати свої обов’язки;
при бюрократичному, авторитарному стилі керівництва стримується ініціатива та творчість персоналу.
Функціональна організаційна структура управління
Функціональна структура була розроблена Тейлором на початку ХХ століття й характеризується створенням в апараті управління спеціальних ланки для виконання певних функцій. Розпорядження та вказівки керівника, в межах закріплених за ним функцій, є обов’язковими для нижчих за ієрархією керівників та виконавців.
Функціональна система управління характеризується тим, що в апараті управління створюються спеціальні ланки з виконання певних функцій (лікувальні та діагностичні відділення, господарчий відділ, бухгалтерія тощо). Розпорядження та вказівки цих ланок в межах закріплених за ними функцій є обов’язковими для виконання нижче розташованими ланками управління та колективами медичних відділень закладу охорони здоров¢я. Основна ідея полягає в тому, щоб максимально використати переваги спеціалізації та не допускати перевантаження керівництва. Така структура управління націлена на задачі, які постійно повторюються і не вимагають оперативного прийняття рішень.
Функціональну структуру управління використовують за великої кількості спеціалізованих робіт у закладах охорони здоров¢я середнього масштабу і вона є традиційною структурою бюрократії (рис. 3.3).
Створення функціональної структури потребує групування персоналу за завданнями, які вони виконують. Конкретні характеристики діяльності підрозділу відповідають найбільш важливим напрямам діяльності всього закладу охорони здоров¢я.
Рис. 3.3 Функціональна організаційна структура управління
До обов’язків вищого керівника входить: регулювання відносин між функціональними керівниками.
Якщо заклад охорони здоров¢я досить великий, то основні функціональні відділи можна поділити на більш дрібні функціональні підрозділи. Вони мають назву вторинних або похідних. Наприклад, діагностична служба поділяється на відділення функціональної діагностики, клінічну, біохімічну та імунологічну лабораторії, тощо.
Функціональна структура не підходить для закладів охорони здоров¢я з що надають медичну допомогу за багатьма лікарськими спеціальностями та видами медичної допомоги в межах закладу та на дому (амбулаторія загальної практики або лікарня).
Функціональну структуру доцільно застосовувати в тих закладах охорони здоров¢я, які надають медичну допомогу за відносно обмеженою кількістю лікарських спеціальностях, діють у стабільному зовнішньому середовищі та для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення стандартних завдань управління. Наприклад, стоматологічна лікарня або оптовий продаж лікарських засобів.
У зв’язку з наявністю численних недоліків функціональна структура управління в “чистому вигляді” використовується рідко.
Переваги функціональної організаційної структури:
висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій, стимулює ділову та професійну спеціалізацію;
зменшення дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних сферах;
розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління, передача ряду функцій спеціалізованим ланкам;
розвантаження вищого керівництва.
Недоліки функціональних організаційних структур управління:
підрозділи можуть бути більш зацікавленими в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж спільних цілей усієї організації, тому збільшується можливість конфліктів між функціональними підрозділами (слабка координація між функціональними ланками);
у великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця стає досить довгим;
ускладнюється координація управлінського впливу в результаті отримання виконавцями вказівок від кількох функціональних органів;
зменшується оперативність роботи органів управління (сповільнюється процес прийняття рішень);
зменшується рівень відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування (“внесок” кожного з підрозділів у спільну “скарбницю” не може бути вирахуваний безпосередньо);
порушується принцип єдиноначальності оскільки підлеглі можуть отримувати вказівки від різних функціональних керівників;
можливість отримання суперечливих вказівок, що може призвести до дезорганізації роботи колективу;
складність контролю;
недостатня гнучкість.