Поєднання кольорів об’єкту і фону на слайдах

Колір об’єкту	Колір фону
синій	білий
чорний	жовтий
зелений	білий
чорний	білий
зелений	червоний
Червоний	жовтий
червоний	білий
оранжевий	чорний
чорний	пурпуровий
оранжевий	білий
червоний	зелений

Оптимальність контрасту зображення відносно фону. Важливе значення в організації зорової інформації відіграє контраст предметів відносно фону. Розрізняють два види контрасту: прямий (зображення предмету темніше фону) і обернений (зображення предмету яскравіше фону). Кількісно величина контрасту обраховується як відношення різниці яскравості об’єкта і фону до величини більшої яскравості.

.

де - велична контрасту предмета,

- велична контрасту фону.

Кольоровий контраст зображення і фону має бути витриманий на оптимальному рівні, що відповідає значенню К в межах від 0,6 до 0,95.

На практиці можливо використовувати різновиди контрасту як окремо на різних слайдах, так і разом в межах одного слайду, наприклад, з метою управління пізнавальною діяльністю студентів. Такий прийом використовується під час виконання графіків, схем, діаграм, складання текстів, якщо на екран експонується інформація, що складається з двох чітких змістових частин. Лінія поділу екрана може бути розміщена горизонтально на рівні 2\3, 1\2 або 1\3 його висоти. Її не слід опускати нижче 1\3 висоти екрана, щоб не виклинати у спостерігача відчуття незбалансованості світлої і темної частин слайда. Вертикальний поділ екрана зручний за умови порівняння двох рядів показників. В цьому випадку лінія поділу має розміщуватись або посередині або відділяти 1\3 екрана.

Постійність кольорів, які використовуються в презентації програми. Одні і ті ж об’єкти необхідно позначати одноковими кольорами. Не доцільно довільно зафарбовувати зображення абстрактних понять, оскільки вони не мають матеріального початку. До того ж зафарбовування ключової візуальної інформації може призвести до матеріалізації елементів зображення і тоді умовна інформація (текст, графічна інформація, символьні позначення) стане зображувальною візуальною інформацією (фото, рисунки, ілюстрації).

Відповідність кольорів стійким зоровим асоціаціям. Практичним шляхом встановлено, що всі кольори доцільно розташувати за певними групами, кожна з яких характеризує зміст споріднених явищ і викликає близькі емоційні асоціації. В результаті аналізу емоційних властивостей кольорів дослідником Р.Р. Кліксом було доведено, що співвідношення кольорів повинно бути постійним і відповідати стійким зоровим асоціаціям. Наприклад, червоний колір прискорює реакцію людини на будь-який вплив, під час тривалої дії призводить до втоми, але піднімає тонус, сприяє підвищенню емоційної реакції. Активно впливаючи на людину, червоний колір здатен зупинити її, зорієнтувати на прочитання важливого тексту. Тому в мультимедійних програмах червоний колір прийнято використовувати для випадків попередження, екстреної інформації, однак цікава і весела інформація не повинна зображатись цим кольором. Жовтий колір, хоча і стимулює роботу мозку, допомагає зосередитись, загострює сприйняття, однак може викликати у особистості агресивну реакцію. Зелений колір сповільнює реакцію людини на будь-який подразник, заспокоює нервову систему, викликає відчуття безпеки, спрямовує до спокійної роботи.

Яскравість кольорів об’єктів відносно фону. Комфортне сприйняття інформації досягається за рахунок рівномірного розподілу яскравості у полі зору. Необхідно, щоб контраст зображення відносно фону був вищим не менш ніж на 60%. Для зображення з прямим контрастом адаптуюча яскравість (яскравість, на яку настроєний зоровий аналізатор в даний момент) дорівнює яскравості фону, а для зображення з оберненим контрастом - відповідно яскравості об’єкта. Під час використання прямого контрасту збільшення яскравості призводить до покращання видимості, а оберненого – до погіршення, хоча букви і цифри, подані в оберненому контрасті, розпізнаються точніше і швидше, ніж при прямому. Чим більші відносні розміри частин зображення і вищий рівень його яскравості, тим меншим повинен бути контраст для кращої видимості.

Оптимальність вибору кольорів для змістового протиставлення об’єктів один одному. Для змістового протиставлення об’єктів необхідно використовувати контрастні кольори (білий-чорний, синій-жовтий), але не доцільно зловживати ними, оскільки це призводить до появи кольорових гомогенних полів. Градації інтенсивності будь-якого процесу або явища можна відображати на діаграмах і схемах кольоровим рядом одного тону, де більшій інтенсивності відповідає більш темний колір. На ахроматичних ілюстраціях доцільно використовувати не більше п’яти градацій (кольорів, які відрізняються за тоном).

Оптимальність поєднання кольору і яскравості зображення. Під час розробки мультимедійних навчальних програм варто враховувати, що червоний колір забезпечує сприятливі умови сприйняття інформації тільки за високої яскравості зображення, зелений – в середньому, жовтий – в широкому діапазоні рівнів яскравості зображення, синій - в умовах низької яскравості. Зображення основного об’єкту червоним кольором погіршує сприйняття. Колір здатний ілюзорно змінювати пропорції і розміри об’єктів та простору, допомагає підкреслити об’єм тіла на площині. Колір або тон використовують для забезпечення диференційованого сприйняття деталей графічного образу. За допомогою градацій тону створюють ілюзію сприйняття об’ємної форми. Для графічних зображень доцільно використовувати не більше 3-5 відтінків, які дають можливість людині легко диференціювати різні плани зображення. На діаграмах, схемах і ілюстраціях колір можна використовувати як засіб привертання уваги до найбільш важливих деталей зображення. Порядок ефективності кольорів для цієї мети такий: червоний, жовтий, синій, пурпуровий, білий, зелений, блакитний. Текст, в якому всі букви різнокольорові є важко читабельний. Такий прийом допускається лише при написанні одного-двох слів, проте в текстах таке подання не доцільне. Чим точніше зображення відтворює об’єкт (предмет), тим ближчою є реакція на репродукцію до реакції на предмет-оригінал і за силою і за тривалістю латентного періоду – проміжку часу від моменту подразнення до початку відповідної реакції. Залежно від точності зображення змінюються як зусилля мозку, спрямовані на «добудову», «до обробку» зображення, так і ступінь втоми спостерігача.